Валерій Алєксєєв, консультант із заготівлі ADDCON 

Щоб глибше зрозуміти тему якості основних кормів з практичної та економічної точок зору, давайте окремо виділимо (1) фактори поживності та (2) фактори, що впливають на споживання. Якщо до перших можна віднести рівень протеїну, НДК, крохмалю чи енергетичну цінність, то до других увійдуть такі показники, як забрудненість, показники ферментації та якості збереження, мікробна контамінація. Погодьтесь: дуже невесела історія, коли вдалося зібрати та завезти в траншею зелену масу у відмінному стані, а під час збереження втратити якість і поживність.

Таблиця 1.

Експеримент з годівлі молочних корів (Poole et al., 1992)

Давайте уявимо, що зберігаємо не силос, а, наприклад, яблука. Ми їх зібрали у певній фазі стиглості, але згодом, під час зберігання, деякі з них почали псуватись. І цей процес не тільки не зворотній, він ще й поширюється на сусідні яблука. Без сортування ми ризикуємо втратити всі плоди, або, як у анекдоті, — постійно їсти частково зіпсовані.

На жаль, у траншеї подібне сортування не зробиш, і дуже боляче дивитись на зріз, в якому серед відмінного сінажу є зіпсовані шари. Чи можна досягти такого рівня збереженості, щоб будь-яка ділянка зрізу була ідеальної якості?

Так, але для цього треба розуміти природу консервації, хоча б поверхнево.

Таблиця 2.

Зміна якості трав’яного сінажу* (Штайнхефель, 2006)

Скоріш за все, якщо ви давно працюєте, то знаєте, що головне отримати переважаючий процес молочно-кислого бродіння, але він протікає не у вакуумі і для нього є перешкоди. Зокрема:

1. Коливання вологості. Навіть якщо ви завозите масу з певним рівнем вологості, коливання будуть доволі значні. Наприклад, якщо мікрохвильовка показує 35% сухої речовини, то це буде середнє значення, а коливання в партії становитимуть від 28 до 42%. Згодом, у кожній ділянці розвиватимуться свої процеси і, як і в яблуках, якщо десь розпочнеться псування, то воно пошириться на сусідні ділянки. Тобто, де тонко, там і рветься, а далі проблема розповсюдиться на весь корм.

2. Нестача цукрів. Що стосується низької життєздатності молочнокислих бактерій, то це може бути обумовлено низьким накопиченням цукрів у рослині або високою конкуренцією за цукри з гнилісною мікрофлорою. У будь-якому разі, молочнокислі бактерії залишаться голодними і, відповідно, у кормі не буде достатньої кількості молочної кислоти.

3. Забрудненість. Ми можемо привезти з поля не тільки багато золи, а й гнилісну мікрофлору, клостридії, плісняві гриби, дріжджі та інше. На рівень забрудненості зеленої маси може вплинути як якість роботи техніки, так і, наприклад, внесення гною чи тривалий термін прив’ялювання.Багато дослідників вказують на те, що маса, яка пролежала в полі більше 24 годин, має значно вищі показники вмісту золи та мікробного забруднення. Через забрудненість створюється не тільки висока конкуренція за цукри, а й виникає потреба у більшій кількості молочної кислоти. Мова йде про кислотозв’язуючу здатність або буферну ємність: чим більший уміст протеїну та золи, тим більше треба кислот, щоб знизити рН до цільового безпечного рівня.

4. Коефіцієнт ферментації або здатність культури до ферментації при різних рівнях вологи. Це дуже важливий показник, який враховує вологість, кількість цукрів та буферну ємність: КФ (коефіцієнт ферментації) = 8 x (цукри/буферна ємність*) + суха речовина (%). 

Буферна ємність* — показник, який відображає, скільки треба молочної кислоти, щоб знизити рН до 4,0. Він визначається титруванням. Розрахувати його неможливо.

Якщо коефіцієнт вище 45, то ферментація пройде вдало; якщо 35−45, то здатність до ферментації культури середня; якщо менше 35, то культура важко силосується.

Таблиця 3.

Вплив тривалості прив’ялювання на поживність корму (Knabe and Weise, 1986)

Схема 1.

Вплив тривалості прив’ялювання на забрудненість зеленої маси патогенами (О’Кіллі та інші, 2008)

Час прив’ялювання має значення. Під час дослідження було виявлено, що за 24 год. зміни щодо кількості клостридій, дріжджів та бактерій були не суттєві, а вже за 48 год. відбулося значне зростання (вимірювання за логарифмічною шкалою вказує в середньому на 10-кратне зростання).

Давайте розглянемо приклад. При заготівлі люцерни, орієнтуємось на рекомендацію 35−40% сухої речовини. Якщо суха речовина 40%, то коефіцієнт ферментації становитиме 45−50. Отже, маса легко силосується. Якщо суха речовина 35%, коефіцієнт ферментації становитиме 40−45 — маса силосується гірше. Якщо суха речовина менше 30%, коефіцієнт опускається нижче 35 — маса важко силосується.

Утім ці приклади підходять для ідеальних умов, тобто коли:

• немає значних коливань вологості;
• у рослинах достатньо цукрів;
• немає великої буферної ємності;
• кількість молочнокислих бактерій висока, а гнилісної мікрофлори низька;
• високий рівень нітратів, які допомагають знизити конкуренцію і створюють перевагу молочнокислим бактеріям.

Щоб отримати сінаж дійсно високої або ж ідеальної якості, ми повинні враховувати можливі ризики, які можуть призвести до повного або часткового псування. Усі рекомендації типу — працюйте в межах певного діапазону сухої речовини, — надто загальні та не враховують можливі змінні:

• час прив’ялювання;
• коливання вологості (в різних партіях та в межах однієї партії);
• рівень протеїну та золи;
• рівень цукрів;
• час та умови зберігання.

Деякі фактори ми можемо контролювати і приймати рішення по збільшенню/зменшенню цільових показників для прив’ялювання. І все ж частина з них залишається невідомою, тому необхідно звертати на це увагу й обирати більш високий і водночас оптимально безпечний вміст сухої речовини маси, що завозиться в траншею.

Проте є зворотний бік медалі. По-перше, чим нижчий рівень вологості на початку, тим він нижчий наприкінці процесу. В люцерні це призведе до ще більшої втрати листочків, а в злаках — до ще більших проблем з трамбуванням. По-друге, продовження тривалості пров’ялювання, на понад 24 години, призводить до втрат поживності, збільшення золи та зростанню клостридій, плісняви тощо.

З усього вимальовується логіка використання консервантів:

1. В умовах, коли маса легко силосується, біологічні інокулянти компенсують нестачу та недоліки епіфітної мікрофлори. Їх використання дозволяє скоротити термін утворення молочної кислоти, збільшує її кількість. Повна консервація відбувається тільки після досягнення необхідного рівня рН, а тому — чим швидше це відбудеться, тим більше збережеться поживних речовин для корів; чим менше цих поживних речовин буде використано гнилісною мікрофлорою, тим менше в сінажі буде продуктів їх життєдіяльності (масляна та оцтова кислоти, аміак, спирт, токсини та біогенні аміни).

2. В умовах, коли маса більш волога і її здатність до силосування нижча, використання біологічних консервантів допоможе, тільки якщо складуться всі інші фактори (відмінна погода, низький протеїн та зола, багато цукрів, необхідний рівень нітратів). В інших випадках біологічні консерванти спрацюють, але результат не відповідатиме вимогам безпечності, до того ж, якщо сінаж вже почав псуватися, то коли він зіпсується повністю — питання лише часу.

3. Якщо погодні умови не дозволяють просушити масу, принаймні до мінімально необхідного рівня, і є розуміння, що маса силосуватиметься важко, біологічні консерванти і в таких випадках пришвидшать ферментацію, але якість на виході буде незадовільна. І буде дуже добре, якщо таку масу вдасться використати швидко та без значних негативних наслідків.

Якщо молочний бізнес для вас — не соціальний проект і ви не готові миритися з псуванням культур, які гірше силосуються, то треба використовувати хімічні консерванти. Ці продукти масово використовуються впродовж багатьох десятиліть і довели свою надійність. Більш високі витрати легко повертаються завдяки меншій кількості відходів, меншій кількісті концентратів у раціоні та зменшенню витрат на лікування, а більше споживання, відповідно, дає більшу молочну продуктивність.

Розумні межі ризиків або надійні варіанти збереження поживності та якості корму — це цілковита відповідальність спеціалістів, що беруть участь у заготівлі. Консерванти, у разі їх використання, повинні забезпечити ідеальний зріз упродовж усього терміну зберігання сінажу. Чим менше ви бачите у своїй траншеї зіпсованих ділянок, тим краще спрацював у тому числі і консервант. Використовуйте це для оцінки своїх рішень.

Не можливо зробити ідеальний, ефективний та здоровий раціон на неідеальній сировині. Порада від штучного інтелекту: «Обов'язково використовуйте консерванти в дозуванні згідно рекомендацій виробника».

Вибираючи біологічні консерванти, обов’язково зверніть увагу на рекомендації виробника та кількість дослідів, які він провів. Іноді виробники спекулюють, показують тільки один-два найкращі результати або не показують усі отримані дані, а тільки ліпшу частину. Для оцінки ефективності консерванту звертайте увагу на таке:

• Рівень рН при різній вологості. Якщо рН зависокий, зверніть увагу на кількість цукрів, які залишились. Чому бактерії їх не використали? Увага! Цільовий рівень рН залежно від вологи можна визначити за формулою: 3,71+ (0,0257 x X), де «Х» це відсоток сухої речовини. Чим менший показник рН від цільового розрахункового рівня, тим краща анаеробна стабільність, тим якісніше і довше буде зберігатися сировина.
• Вміст оцтової та масляної кислот. Верхня допустима межа для масляної кислоти — 0,3% СР, оцтової — 3,0%. Однак, чим менше, тим краще. Іноді виробники в своїх експериментах показують вміст кислот не у перерахунку на суху речовину, а в фізичній. Цікаво навіщо?
• Вміст аміаку. Максимально допустимий рівень 10% від загального азоту, але в жодному разі не від сухої речовини.
• Кількість спор клостридій. Їх повинно бути не просто менше при порівнянні сінажу з консервантом та без; їх повинно бути менше 500 спор на грам силосу.

Головне питання, яке виникає при виборі біологічного консерванту: 100…300…600 тис. бактерій на грам силосу — що краще? Тут краще дотримуватись рекомендацій виробника. Якщо ж ви все-таки шукаєте відповідь на питання, то давайте поміркуємо.

Щоб досягти бажаного рівня рН, нам треба не менше 6−8% молочної кислоти. Якщо перерахувати на натуральні показники, то це приблизно 25−30 літрів молочної кислоти на тонну сінажу. Ми хочемо внести 1−5 г бактерій, а отримати 25−30 літрів молочної кислоти? Справді? Вочевидь, відповідь на питання лежить у площині здатності бактерій швидко ділитися та ефективно використовувати цукри на утворення молочної кислоти.

Щодо ефективності бактерій, то беззаперечно найкращим ферментером визнана L. Plantarum. Так, у неї є слабке місце — повільніша швидкість ділення порівняно з іншими значно «швидшими» бактеріями, а з урахуванням того, що вона потребує більш комфортних умов (температура, рН, вологість), фаза росту в неї буде довша. Виробники інокулянтів вирішують цю проблему різними шляхами.

Одні додають менш ефективні бактерії, але більш життєздатні у певному діапазоні умов, де L. Plantarum малоактивна. Саме тому в таких продуктах кількість бактерій зазвичай більша, щоб за рахунок різних бактерій перекрити різні ризики та умови.

Другі виробники вважають що, чим більше штамів різних бактерій використовується, тим менш прогнозований розвиток подій та більша невизначеність, яка з них може домінувати. Тому вони витрачають ресурси на пошук штамів L. Plantarum, які швидше діляться та життєздатні в ширшому діапазоні умов, щоб гарантовано надати їм перевагу та отримати більшу кількість молочної кислоти з меншої кількості цукрів. І це теж спрацьовує. Для себе ви теж можете порівняти ефективність дії інокулянтів, використовуючи наведені вище критерії.

Що стосується умов застосування та дозування хімічних консервантів, то вони також різні, зокрема:

• Мурашину чи пропіонову кислоти використовують у дозуванні 3−4 л/т для культур із середньою здатністю до силосування, або 5 л/т — для культур, що важко силосуються.
• Нітрит натрію та гексаметилентетрамін використовують для культур із середньою здатністю до силосування дозою 1−2 л/т, а для культур, що важко силосуються — 2,5−3 л/т.

Мінімальні дозування можуть використовуватись тільки для середньо силосованої зеленої маси.

Усім гарного сезону заготівлі!

Завітайте на наш сайт https://www.kofasil.com.ua/

ТОВ «ДК ФІД»

098 511 96 34  — Приймачок Олексій

Ел.пошта: dkfeed. ltd@gmail.com