Новітня історія молочної ферми та й усього агропідприємства «Дніпро», що у селі Новодмитрівка Херсонського району на Херсонщині, — це історія щоденної роботи та тихого спротиву окупантам, історія втрат і викликів, які не закінчилися з деокупацією.

За словами керівництва, їхнє підприємство було єдиним, яке під час окупації не припинило роботу і продовжувало працювати в українському правовому полі. Вони продавали свою продукцію за гривні, а часто і просто безоплатно роздавали нужденним, зарплатню теж платили гривнями. Росіяни намагалися спокусити людей «руським міром» і змусити працювати під своїм прапором — але ні щедрі обіцянки, ні погрози не допомогли. Заступницю директора Антоніну Чередник росіяни тричі викрадали, вона пройшла підвали та катування, але від цього її ненависть до окупантів лише зміцнювалась.

Зараз молочна ферма, як і уся Білозерська громада, — справжня гаряча точка, люди навчилися виживати й працювати під обстрілами, ліквідовувати наслідки атак і повертатися до своєї роботи.

«Ми не можемо роботу зупинити на три дні, на п'ять. Навіть на один день не можемо, бо постійно треба нагодувати тварин, подоїти, треба вичистити в них, прибрати. Люди працювали всю окупацію на фермі безперервно», — керуючий фермою СТОВ «Дніпро» Сергій Фесенко.

Навіть росіяни, які постійно навідувались з обшуками, казали, що ніде ще не бачили такого «оживльонного мєста». Тут все працює, все рухається і зараз. На ранок після чергового обстрілу (вночі росіяни гатили касетними снарядами, підірвали трансформатор) працівники повертаються до своєї щоденної роботи: доять корів, приймають машини заводів, які забирають молоко, домовляються про постачання молока лікарням, лікують поранених тварин і роблять ще сотні великих і малих господарчих справ.

Зараз на фермі 8 доярок. А щоб в них була робота, щоб корівки давали молоко, працює ціла команда різних спеціалістів: агроному треба організувати польові роботи, інженеру підготувати техніку, посіяне треба виростити, зібрати врожай, заготувати корми. До речі, господарство основними кормами забезпечує себе самостійно. Раціон однієї корови складає 40−45 кг, і чим він кращий, тим кращий надій, стверджують фахівці. До війни раціон тварин був більш збалансованим — ферма замовляла культури, які не вирощувала. Тепер розраховують лише на власні сили.

Заступниця директора називає всіх своїх співробітників — цих скромних доярок, трактористів, комбайнерів не інакше як героями: «Ми одна команда. Коли ми перші дні працювали, я говорила всім: ви герої. Вони герої всі, тому що пройшли оці 9 місяців страху. І зараз, ризикуючи життям, йдуть на роботу під снарядами, коли корови гинуть, коли ми не знаємо, куди влучить наступного разу. Ми всі підтримуємо ЗСУ, ми всі віримо в ЗСУ, і кожен із нас робить такий маленький вклад у цю перемогу. Сподіваємося, що вона буде скоро».

На якості молока обстріли не позначилися, але на стан корів вплинули. Тварини, на відміну від людей, про свої страхи не скажуть, але, звичайно, теж бояться."Корови дуже стресують, вони прихиляються, вони присідають, трусяться, вони дуже чутливі", — розповідає доярка Надія.

Але не тільки страх викликають обстріли — тварини гинуть. У лютому два прильоти було, влучили в літній навіс на в'їзді на ферму — тоді загинуло 26 тільних телиць. Наприкінці літа — чергова втрата, постраждав великий навіс, 6 телиць загинули одразу, а шістьох досі лікують.

Зараз, після деокупації, тут все роблять власноруч. Навіть електрику відновлюють, бо «Обленерго» не виїжджає. Але життя ферми зупинити не можна. Допомагає генератор, але треба на день 200 літрів дизпального, щоб можна було подоїти, напоїти, викачати гній.

При тому, що кожна копійка зараз на рахунку, агрогосподарство «Дніпро», крім звичної роботи, працювало і продовжує працювати на перемогу, допомагати військовим: варили буржуйки, купували бронежилети, каски, годували до півтисячі людей. Попри масу проблем, працівники не втрачають оптимізму і в один голос кажуть: «Нічого, ми виживемо. Той рік вижили, виживемо і цей».

Асоціація виробників молока висловлює безмежну подяку Андрію Пастушенку, що СТОВ «Дніпро» стало амбасадором молочної галузі та за героїчну працю кожного члена команди задля гарантування продовольчої безпеки країни, а також за неоціненну допомогу фронту на шляху до перемоги України. Ми маємо героїчний фронт та не менш героїчний тил.

Варто пам'ятати, що деокупація ще не означає досягнення безпеки, реалії сьогодення свідчать про ще більшу активацію обстрілів ворога, проте разом ми обов'язково вистоїмо та переможемо!

Тримаємо_ферму_і_стрій!

Джерело: повна версія матеріалу на Медіаплатформі «Вгору»

Довідково: СТОВ «Дніпро» — господарство-учасник Асоціації виробників молока з 2011 року, засновником якого є німецький інвестор, розташоване на правому березі Дніпра у селі Новодмитрівка на Херсонщині. Підприємство обробляє 1310 га земель, з них 700 зрошуваних, на яких вирощують зернові та технічні культури (соняшник технічний, ріпак, ячмінь, пшениця). Це кормова база для ферми та племінного заводу, де розводять голштинську породу корів. Молочна ферма на Білозерщині налічує майже 800 голів худоби — 400 корів плюс телята і бички. Щоденний надій — 7−6 тонн молока. Підприємство забезпечує сировиною Херсонський маслозавод і «Лакталіс-Миколаїв». На сьогодні тут працює 74 людини з трьох навколишніх сіл — механізатори, доярки, телятниці, інші спеціалісти. Керує СТОВ «Дніпро» директор Андрій Пастушенко.