Одне з ключових питань при оцінці клітковини в раціонах молочних корів — це взаємодія між перетравністю клітковини та розміром її часток і вплив цього фактора на продуктивність корів. Дослідження, проводились на молочних фермах, і колись ми мали на меті відповісти на це питання.

Дослідження фокусувалося на трьох основних аспектах:

1. Наскільки важливий розмір часток, якщо вже відомі показники перетравності та неперетравності клітковини?
2. Чи можна компенсувати нестачу великих часток шляхом збільшення вмісту неперетравної клітковини?
3. Чи існує оптимальний розмір часток клітковини залежно від її перетравності?

Як вимірюється розмір часток клітковини?

Розмір часток у раціоні зазвичай визначають за показником фізично ефективної нейтрально-детергентної клітковини (peNDF). Для цього пробу корму або грубого корму просіюють через сепаратор часток Пенсильванського університету (Penn State Particle Separator). Частка часток, що залишилася на решеті з отворами 4 мм і більше, множиться на загальний вміст нейтрально-детергентної клітковини (NDF), що дає значення peNDF.

В останні роки фокус у годівлі змістився до оцінки неперетравної частини NDF, яка визначається після 240-годинної інкубації в лабораторних умовах (uNDF240).

У міру дозрівання грубих кормів та збільшення кількості лігніну й поперечних зв’язків у рослин, значення uNDF240 зростає, а перетравність клітковини падає. У лабораторії цей показник зазвичай виражають у перерахунку на органічну речовину (uNDF240om) для покращення точності.

Методика дослідження

У дослідженні використовували чотири раціони, які відрізнялися за рівнем uNDF240 та peNDF. Це досягалося за рахунок зміни співвідношення грубого корму до концентратів та розміру часток сіна.

• Раціон із низьким рівнем uNDF240 (низька неперетравна клітковина) формували, підтримуючи співвідношення грубих кормів та концентратів на рівні 47% і додаючи гранули бурякового жому.
• Раціон із високим рівнем uNDF240 містив приблизно 60% грубого корму.

Для кожного раціону сіно подрібнювали до різного розміру:

• Дрібне подрібнення — для отримання низького рівня peNDF.
• Грубіші частки -— для отримання високого рівня peNDF.

Таким чином, було сформовано чотири експериментальні раціони:

• Низький uNDF240 + низький peNDF
• Низький uNDF240 + високий peNDF
• Високий uNDF240 + низький peNDF
• Високий uNDF240 + високий peNDF

Основні висновки

Результати дослідження показали, що можна змінювати рівень uNDF240 або peNDF у раціоні, щоб покращити:

• Споживання сухої речовини
• Виробництво коригованого за енергією молока
• Поведінку корів під час жуйки

Якщо корови отримують раціон із низьким рівнем uNDF240*, то для підтримки здоров’я рубця потрібен достатній рівень peNDF (більші частки).

Якщо вміст uNDF240 високий, то зменшення peNDF (зменшення розміру часток) сприяє кращому споживанню корму та підвищенню продуктивності.

Важливе застереження

Отримані результати не обов’язково будуть такими ж для інших типів раціонів. Проте в умовах цього дослідження оптимізація розміру часток клітковини відповідно до рівня uNDF240 сприяла збільшенню споживання корму та виробництва молока, корегованого за енергією.

Global Agro Finance