заготівля силосу,
силос,
кормовиробництво
Своєчасне скошування зеленої маси — основа якісної заготівлі силосу
При заготівлі силосу важливо зберегти якість зібраної зеленої маси, перетворивши її в апетитний, енергетично-цінний корм для корів на весь рік.
Треба видалити з нього максимальну кількість повітря перед закриттям сховища. Сліди шин — ознака хорошого трамбування, для цього вологість має бути >60%.
При занадто ранньому збиранні рослина не встигає досягти максимальної врожайності, а тому вміст крохмалю в ній буде низьким. Оптимальний термін збирання наступає тоді, коли в зерні рівномірно розподіляються молочний, борошнистий та скловидний шари.
Нарізка силосу має дві протилежні, на перший погляд, мети — подрібнити силос, щоб силосна маса краще ущільнювалася, але в той же час залишались частинки певного розміру, які потім пережовують тварини. Заготівля якісного силосу тримається на «двох стовпах»: кисломолочному бродінні та герметизації.
Є такі типи плівок для силосної ями:
1. Основна (зовнішня) плівка. Забезпечує герметичність та захист сховища від сонця та вологи. Рекомендації:
— накривати світлим шаром до верху,
— забезпечити щільне прилягання.
2. Ультратонка (внутрішня) плівка. Цей шар щільно прилягає до корму, забезпечуючи його герметичність та непроникнення кисню.
3. Бокова плівка. Захист та герметизація сховища з боків.
За кожного відкриття сховища для забору силосу на корм тваринам, фаза стабілізації переривається. Під дією кисню дріжжі та цвіль активізуються та можуть спровокувати нагрівання і привести до втрати сухої речовини. Щоб цього уникнути, зрізана поверхня повинна регулярно збільшуватся на 1−2 метра в день в зимові місяці і на 2−4 метра в день в теплу пору року.