Таку думку висловив заступник голови ГС «Всеукраїнська аграрна рада» (ВАР) Дмитро Кохан, коментуючи можливе скасування владою спрощеної системи оподаткування для розширення доходів бюджету.

Він акцентує увагу на показнику рентабельності агровиробництва, за яким в 2023 році переважна більшість сільгоспкультур була збитковою. В таких умовах державі просто немає сенсу переводити платників 4-ї групи ЄП на загальну систему оподаткування, базою для якої є отриманий прибуток.

Якщо, наприклад, перевести їх на загальну систему вже сьогодні, то аграрії просто звітуватимуть про отримані в 2023 році збитки, і взагалі не сплачуватимуть жодних податків. Натомість, перебуваючи на 4-й групі «спрощенки», вони в будь-якому випадку платять фіксований податок, який держава може обраховувати при плануванні майбутніх бюджетних витрат.

Експерт зазначає, що з державницької точки зору воююча держава має підвищувати податки для забезпечення фронту. Однак, переводити нерентабельну галузь на загальну систему оподаткування є нелогічним, бо тоді податок на прибуток ніхто не сплачуватиме — просто не буде з чого справляти податок.

Головною проблемою врегулювання розміру податків з аграріїв він називає відмінність базових принципів оподаткування АПК України та ЄС. Дійсно, ставка єдиного податку за користування землею в Україні порівняно невисока, але і український сільгоспвиробник не отримує дотацій, які є в європейських фермерів.

«В Європі на гектар оброблюваної землі щорічно виплачується EUR250 і більше. Натомість, до повномасштабної війни в Україні держпідтримка не перевищувала в середньому EUR6/га. Відсутність дотацій в Україні частково врівноважується низьким єдиним податком, який можна розцінювати як певну підтримку агросектору. В 2021 році аграрії в середньому отримували EUR250 прибутку з гектару, тому це в певній мірі врівноважувало український і європейський агробізнес», — пояснює Дмитро Кохан.

Специфіка зернового ринку полягає в тому, що сільгосппродукція продається на зовнішніх ринках з усталеними цінами, які коливаються в невеликих межах від країни до країни. Європейські аграрії «вписуються» в параметри світового ринку завдяки великим дотаціям, а українські — завдяки, в тому числі, відносно помірному податковому навантаженню. Тому необґрунтоване збільшення податків зробить український агробізнес неконкурентним.

Через це Дмитро Кохан радить до кінця російського вторгнення утриматись від будь-яких податкових змін, щоб не підірвати існуючу податкову базу. Після війни Україна має оцінити перехід на європейську модель агробізнесу: якщо український фермер теж отримає великі дотації — тоді справедливим буде збільшення ЄП, що спиратиметься на економічне обґрунтування.

uacouncil.org