Результати

Заготівля силосу потребує знань і везіння. Останнього господарствам і не вистачало. Як відомо, для того, щоб силос був якісним, культури потрібно скошувати в оптимальній фазі, коли показники врожайності та поживної цінності найвищі.

«Цьогоріч у кінці квітня та початку травня через велику кількість опадів по всій території України фермерам не вдалося вчасно зібрати жито на силос, тритикале, а деяким фермерам навіть перший укіс люцерни. Більшість заготовляли після 20-го травня, коли жито вже переросло. А от у середині та під кінець літа в Південній, Центральній та Західній Україні була посуха, яка значно зменшила врожай третього та наступних укосів. Такі складнощі в заготівлі — це негатив, але, разом з тим, вони вказують на наявні недоопрацювання в системі заготівлі та на можливості до покращення», — розповідає Володимир Мірненко, бренд-менеджер компанії «Пьотінгер Україна».

Аналізуючи цьогорічну заготівлю силосу на господарствах, з якими працює компанія, експерт робить висновки:

• диверсифікація ризиків.

Деякі господарства піддалися рекламі, яка переконала зменшити площу під кормові трави. Схема наступна: замінюємо люцерну озимими злаками, які вирощуються на тій же площі, що і силосна кукурудза. В теорії мав би бути значно більший вихід сухої речовини з гектару та вивільнення площ під інші культури (під соняшник чи зернову кукурудзу). Що цього року вийшло по факту? Через постійні дощі зібрати вчасно озимі злаки не вдалося. А у тих, хто заготовляв у дощ, за 3−4 місяці злаки в траншеї зіпсувалися. Більшість фермерів таки розуміла важливість прив’ялювання та чекала хорошої погоди. Злакові трави все ж зібрали, але значно пізніше оптимальної фази, з низьким вмістом поживних речовин та низьким відсотком перетравності. Тим часом пройшли всі терміни посіву силосної кукурудзи. Як наслідок, пізні посіви спричинили її повільний розвиток. Потім прийшла літня посуха.
Результат — силос зі злаків, заготовлений в неоптимальній фазі, та недобір врожаю силосної кукурудзи.

• агрономія люцерни.

Фермери зачасту скаржаться на посуху, коли отримують низький врожай люцернового силосу. Цьогорічна дощова весна розвіяла цей міф. 2019 рік показав, що в Україні існує велика проблема з технологією вирощування люцерни.

«Тим силосом, що вдалося заготовити, потрібно годувати корів упродовж року. Тому однозначно краще себе почувають господарства, що мають силос із люцерни, а також із озимих злаків», — зауважує Володимир Мірненко.

Переваги та недоліки

Думка аграріїв щодо кормових трав за 5 останніх років еволюціонувала приблизно так:

• тільки люцерна;
• жодної люцерни, тільки жито;
• а жито виявляється не таке просте, як на перший погляд здалося;
• може замість жита спробувати тритикале;
• а ще хороший варіант — костриця;
• наексперементувалися — сіємо люцерну!

Тому люцерна все ще королева кормових культур серед більшості господарств України.

«Кожна з трав має свої переваги та недоліки. Озимі злаки — це добре джерело перетравної клітковини. Однак вони погано прогнозовані за врожайністю і потерпають від посухи. Жито в оптимальній фазі на два тижні раніше за люцерну, а тому після нього можливий другий врожай за рік (хоча не у всіх регіонах і це ризиковано). Його можна зібрати тим самим комплектом техніки. На момент заготівлі жита часто йдуть дощі. Тритикале в оптимальній фазі на два тижні пізніше (тобто одночасно з люцерною).Тут знадобиться більше техніки, бо одночасно треба зібрати тритикале і перший укіс люцерни. В цей час дощить не так часто. Ще одна перевага одночасного достигання двох культур — можливість ремонту зріджених посівів люцерни останнього року використання. Восени після люцерни сіють тритикале, а наступного року, коли обидві культури в оптимальній фазі розвитку, збирають повноцінний укіс травосуміші.

Жито містить найбільше протеїну серед злаків. В тритикале вища перетравність клітковини, ніж у жита. Костриця може мати добру перетравність і високий уміст протеїну, але досвід вирощування в Україні — мізерний. Люцерна має найвищу посухостійкість з усіх перелічених трав і найбільший вміст протеїну, — розповідає Володимир Мірненко.

Я за диверсифікацію ризиків: 60% площі варто виділити під посіви люцерни і 40% відвести під озимі злаки.40% під один вид чи розділити 20% на жито і 20% на тритикале. Таке співвідношення дозволить зібрати корм одним комплектом техніки".

Додавання консервантів/інокулянтів

На ринку України повний безлад з консервантами. Більшість продавців не розуміють власний продукт (так звані, «продавці чарівних пігулок») й ефект від його застосування консерванту.

Бактеріальні консерванти не допомагають при порушенні будь-яких умов технології заготівлі: ні при неоптимальній вологості, ні при надмірному забрудненні, ні при низькому рівні перетравності, ні при недостатньому трамбуванні чи недостатній герметизації. Функція бактеріального консерванту — збільшити зі старту популяції кисломолочних бактерій, пришвидшити стабілізацію силосу та мінімізувати втрати консервування.

«Більшість господарств, яким я цьогоріч допомагав із заготівлею, використовували консерванти для трав’яного силосу. Жоден не мав можливості провести випробувальні порівняння, щоб надати перевагу одному чи іншому продукту. Тому вибір був на інтуїтивному рівні. Для того, щоб перевірити якість консервантів, необхідно перевірити втрати сухої речовини при консервуванні», — зазначає бренд-менеджер компанії.

Саме тому Володимир Мірненко готовий створити новий проект «Всеукраїнське випробування консервантів» і поділитися методикою випробування з організацією, яка готова за нього взятися. Це може бути вирощування одного виду трави на одному полі, в одних умовах, але із використанням різних консервантів.

Вже традиційний конкурс на визначення найкращого люцернового силосу відбудеться на Молочному Конгресі у 2020 році.

«Вже зараз маємо кілька заявок на конкурс. Можемо з упевненістю сказати, що, незважаючи на несприятливу погоду, наші підприємства впоралися із завданням, зуміли заготовити люцерновий силос преміум класу. Запрошуємо всіх узяти участь у конкурсі!», — наголосив він.

MilkUa.info