Історія ФГ «Дементьєв» (Сумська обл.): «Коли доїли корів, молились, аби вони швидше дали молоко»

Сімейну молочну ферму, що у селі Фесівка Конотопського району, родина Дементьєвих створила у 2018 році. Господарство налічує 13 дійних корів. Попри всі труднощі продовжує працювати і виробляти молоко.

«Ми не бачили колони російських військ, але вони йшли за 5 км від ферми. Нас розділяло болото. Над селом літали літаки і ракети. Нами володів страх. Ранок починався з того, що ми виходили і слухали, куди летять снаряди. Якщо було безпечно, йшли годувати і доїти корів. Кожного вечора, коли доїли їх, молились, аби корови швидше дали молоко, щоб сховатися. Ми, молочарі, завжди боремося за те, щоб молока було більше, а тут просили, щоб його було менше», — пригадує Олександр Дементьєв.

З початком війни сімейна ферма втратила дохід, оскільки молокозавод, який купував молоко, перестав працювати. Молоко, вершки і кисломолочний сир роздавали населенню. Коштів на весняну посівну компанію не вистачало.

«Нам пощастило, бо ми зовсім не постраждали фізично. Головною проблемою було почати посівну кампанію. Половину земель засіяли багаторічними злаковими травами, тому потрібні були азотні добрива. Завдяки проекту „Сімейні молочні ферми“ (ред. — господарство приєдналося до проекту в 2021 році) багато фермерів дізналися про наше скрутне становище і допомогли фінансово. Ці кошти дуже знадобилися —закупити частину мінеральних добрив. Однак змогли вийти в поле, щоб підживити трави, через два тижні після виходу російських військ з території Сумської області. Потрібен був час для розмінування. Трохи запізнилися з внесенням добрив, бо це вже була фаза виходу в трубку. Втім на сьогодні маємо непоганий урожай багаторічних трав. Корів не випасаємо, бо кормів достатньо: залишилося минулорічне сіно, а силосу вистачить до нового врожаю», — розповідає Олександр Юрійович.

На сьогодні в господарства найбільша проблема в обігових коштах. За словами власника, можна було б вкласти більше, щоб отримати кращий урожай кормових культур.

«Все зробили по мінімуму, щоб тваринам принаймні вистачило кормів. Я звертався у банки, щоб отримати хоч якийсь кредит, наприклад, на закупівлю дизпалива. Мені відповіли, що поки такої можливості немає. Зазвичай на зароблені гроші маємо можливість закупити все необхідне лише на місяць. Тобто на кредити не претендуємо. Потрохи заробляємо, купуємо дизпаливо, добрива. Насіння кукурудзи закупили восени завдяки тому, що отримали дотацію на корів. А на початку травня, як тільки з’явилася можливість, засіялися».

Історія ТОВ «Краснопільський ММК» (Сумська обл.): «З другого дня війни не було доступу до ферм»

У Краснопільському районі Сумської області в 2016 році Володимир Михайловський разом із компаньйонами придбав тваринницьке господарство. Через рік його розділили на дві частини: у ТОВ «Краснопільський ММК» відгодовують свиней, а у ТОВ «М'ясо-молочний комплекс», в яке входять дві молочні ферми, виробляють молоко. Свиноферма знаходилася два тижні під бомбардуваннями і російські війська зайняли її. Тварини гинули через відсутність корму і води. У перший місяць війни молочні ферми також працювали в умовах нестачі води і кормів зернової групи. Із 350 дійних корів залишилося 200.

«У перший рік після придбання господарства замовляли корми в агрохолдингу, який нам його продав. Наступного року частково, а на третій рік самі заготовляли необхідні корми. На початку війни придбали новий трактор. Якби не війна, то ще б купили силосозбиральний комбайн. Між іншим, цьогоріч не заготовили сінаж з однієї простої причини — комбайн не приїхав через відсутність пального.

З другого дня війни не було доступу до ферм, люди працювали самі, практично місяць в умовах, коли то води не було, то зерно не було можливості привезти. Так склалося, що склади в нас на свинокомплексі, і не можна було туди потрапити, бо російські війська повністю зайняли його. Технологія виробництва молока була порушена. Перший місяць молоко роздавали людям. Обстріли продовжуються. Готуємося до заготівлі кормів попри загрози обстрілів. Сподіваємся, що кукурудза на силос не буде спалена», — розповідає Володимир Михайловський.

За його словами, в перший місяць війни господарство зазнало великих втрат, тому коштів для подальшого розвитку і розширення немає: «Хоч би вижити. Без власної переробки навряд чи зможемо. Однак власними коштами її не осилити. В кредиті нам відмовили, хоча маємо хорошу кредитну історію, жодного разу не допускали прострочок. Шукатимемо донорів за кордоном.

Крім того, виробники молока не мають достатньо землі, щоб розширювати виробництво. Сьогодні це абсолютно нереально. Пропонував дуже просту річ — утворити фонд землі для виробників молока за рахунок пасовищ, сіножатей тощо. Нічого не було зроблено. Брав активну участь в розробці програми для підтримки тваринництва в області, в яку ми включили проведення аукціонів з оренди сільськогосподарської землі для молочарів. Щороку звертаємося з проханням надати незатребувані паї для скотарства. Вся земля відходить до агрохолдингів».

Історія ОСГ (Київська обл.): «Випас корів у лісах і прилісових територіях неможливий через замінування»

Особисте селянське господарство (ОСГ) в селі Піщана Білоцерківського району утримує 4 дійні корови, до 2014 року доїло 10 корів.

«З першою проблемою зіткнулися в 2014 році, коли учасникам АТО почали роздавати землі. В нашому регіоні стало менше лук, земель для сінокосіння і випасання. З розумінням поставилися до цього і зменшили поголів'я вдвічі.

З початком війни гостро постала проблема зі збутом молочної продукції. І не стільки з клієнтами, яких достатньо напрацьовано за 25 років, а з її транспортуванням до них. У Білій Церкві були закриті всі ринки.

В череді нашого села лише шість корів. Для порівняння, коли я сюди прийшов, було 167. В перші дні війни молоко і молочну продукцію односельчанам роздавали безкоштовно. Бажаючих було багато, всім не вистачало. Насамперед забезпечували переселенців, яких в селі було багато. Згодом збут налагодився.

Не встигли з цим упоратися, як в середині квітня постала проблема з годівлею корів. Закінчився стійловий період, але на випас не мали змоги їх перевести. Переважно випасаємо тварин у лісах і прилісових територіях, але зараз це неможливо через замінування. Залишаються нерозпайовані землі, але їх катастрофічно мало. На той момент це питання частково вирішили, використовуючи необроблювані орендовані ділянки односельчан, однак сьогодні на сто відсотків наші корови не забезпечені кормами. Ми викосили все, що можна попри дороги, на покинутих фермах, навіть ті трави, які ніколи не косили. Тепер знову думаємо про скорочення поголів'я», — ділиться Юрій Федорук, член ОСГ.

Історія ФГ «Напорівське» (Чернігівська обл.): «Ми докладемо максимум зусиль і за 2−3 роки відновимо ферму»

Фермерське господарство «Напорівьке» в Лукашівці — сімейний бізнес, який почався із 7 корів. 8 березня російські солдати обстріляли господарство, а наступного дня захопили. «Напорівське» було в окупації 21 день. До війни господарство виробляло близько 3 т молока, сьогодні тут ледве доять 500 л. Попри значні втрати і руйнування власник підприємства Григорій Ткаченко з дружиною і двома синами налаштовані оптимістично.

«Непрошені гості нанесли великих збитків, які неможливо порахувати. На початок війни тримали 316 ВРХ, з них 174 — дійні корови. Дві третини поголів'я — 158 голів — було знищено. Ситуація складна, але контрольована. Ми докладемо максимум зусиль і за 2−3 роки відновимо ферму. І буде вона ще краща, ніж була, — зауважує Григорій Михайлович. — До війни тваринницький напрям приносив прибуток, динамічно розвивався. Сьогодні мусимо відбудовувати ферму. Для цього потрібні кошти. Відновлення почали з доїльної зали. Одна з ракет влучила в холодильне обладнання. Молокозавод, який забирає наше молоко, допоміг вирішити цю проблему. Зібрали корів, які втекли з ферми під час обстрілу, і запустили виробництво. Зараз не очікуємо отримати багато від цих тварин — маємо те, що маємо. Будемо старатися відбудувати ферму. Майже весь колектив підприємства зберігся. Одна людина загинула і троє служать в ЗСУ. Успішно здійснили посівну кампанію, тварини забезпечені кормами. Роботу робимо і будемо робити».

Господарство робить все, що в його силах, однак потребує допомоги держави. Невирішеною залишається проблема, пов’язана з блокуванням податкових накладних.

«Вся документація була знищена, зокрема й в електронному вигляді. Частину паперової збирали по всій території, але більшу частину відновити не змогли. Написали листи в усі інстанції про те, що агресор пограбував наше підприємство. На жаль, ДПС Чернігівської області, повідомила, що станом на дату нашого звернення перелік територій, на яких велися бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формування рф, був відсутній

Понад два місяці розглядається наше клопотання по кредитуванню. Це насамперед пов’язано з тим, що тривалий період відновлювали дані про підприємство і бухгалтерію. Повинні бути якісь державні гарантії для отримання кредиту сільськогосподарськими виробниками. Навіть якщо кредит не отримаємо, все одно будемо налагоджувати виробництво», — розповідає Григорій Ткаченко.

Інформаційно-комунікаційний вебінар «Молочарство в умовах війни: живі історії» провела Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України 23 червня 2022 року. Він відбувся в рамках реалізації проєкту «Молочарське дорадництво» за підтримки Швейцарії в рамках швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія), https://qftp.org/.