Вітаміни у невеликих кількостях життєво необхідні для нормальної життєдіяльності тварин. Вони мають надходити або з кормами, або синтезуватися мікроорганізмами в травній системі, забезпечуючи потребу худоби.

На сьогодні відомо 14 істинних вітамінів, але доросла велика рогата худоба контролю за всіма не потребує. Це пов’язано з тим, що значна частина вітамінів (групи В, вітамін С і вітамін К) синтезується мікрофлорою та мікрофауною рубця, а також нирками та печінкою.

Розлади вітамінного обміну

Ознаки недостатності конкретного вітаміну значною мірою залежать від самого вітаміну, ступеня та тривалості його дефіциту. Відомо три стадії розладу вітамінного обміну: авітаміноз, гіповітаміноз та гіпервітаміноз.

Авітаміноз — це відсутність вітамінів, що має характерні клінічні ознаки дефіциту, але на виробництві зустрічається дуже рідко. При недостатньому надходженні вітамінів розвиваються гіповітамінози, що нечасто проявляються характерними патогномонічними ознаками. Як правило, вони мають неспецифічну картину (зниження приростів маси, молочної продуктивності та фертильності).

Гіпервітаміноз — це надмірне надходження вітамінів до організму тварин.

Жиророзчинні вітаміни відіграють важливу роль у живленні молочної худоби, що зумовлено широким спектром їх біологічної дії та впливом на обмін речовин і фізіологічні функції. Корми (зелені корми, сіно, силос, сінаж), які згодовують великій рогатій худобі, містять вітамін Е і каротиноїди. Переважно мова йде про β-каротин, як основний попередник вітаміну А. Інші каротиноїди також можуть перетворюватись в організмі корів у ретинол, але ефективність їх трансформації менша, ніж у β-каротину.

Згідно літературних та наших даних, у корів найчастіше зустрічаються гіповітамінози, А і Е, особливо наприкінці стійлового періоду та на початку лактації. Вітамін Д утворюється в шкірі при ультрафіолетовому опроміненні, тому за вигульного утримання або забезпечення достатнього моціону на вигульних майданчиках гіповітаміноз Д зустрічається рідко. Вітамін К синтезується бактеріями рубця і товстого кишечника, і його дефіцит спостерігається за наявності в кормах антивітамінних речовин, що в великій кількості містяться у пліснявому сіні та силосі із конюшини та буркуну.

Принагідно варто відмітити, що найбільш важливими для організму худоби є вітаміни, А і Е, тоді як роль інших вітамінів є не такою значною через їх ендогенний синтез. Окремо слід виділити можливість розвитку вторинних гіповітамінозів. У високопродуктивних корів часто спостерігаються метаболічні розлади, наслідком чого є розвиток патології окремих систем та органів, серед яких найчастіше уражується печінка. Водночас, їй у вітамінному обміні відведена особлива роль, яка полягає у частковому утворенні ретинолу з його попередника — β-каротину, синтезі специфічного ретинол-зв´язуючого білка, який забезпечує транспорт вітаміну А, як в печінку для подальшого його депонування у формі ефірів (переважно із стеариновою та пальмітиновою кислотами), так і до різних органів та тканин, забезпечуючи їх нормальну роботу.

Іншими причинами вторинних гіповітамінозів є порушення травлення та всмоктування вітамінів у травному каналі (запалення, новоутворення), підвищена потреба у вітамінах (при фізичних навантаженнях, у період вагітності та лактації), розлади комплексу «транспортний білок-вітамін-транспортний білок» (патологія печінки, ШКТ), порушення внутрішньоклітинного метаболізму та реалізації функції вітамінів (трансформація вітаміну в кофермент чи активну форму).

Чи впливають вітаміни на відтворення худоби? Безумовно! Яка їх роль?

Вітамін А

Вітамін, А (ретинол — спиртова форма вітаміну, А та аксерофтол) відіграє важливу роль в організмі тварин, а саме: володіє антиоксидантною функцією, стимулює синтез сполучної тканини, що стимулює ріст тварин, переважно молодняку, відповідає за дозрівання та функціонування слизових оболонок (стимулює синтез IgA, який забезпечує резистентність слизових оболонок до дії патогенної мікрофлори), сперматогенез та є антиксерофтальмічним фактором.

З цього випливає, що вітамін, А не бере безпосередньої участі в репродукції, але відіграє опосередковану роль у правильному функціонуванні репродуктивної системи.

Так, навіть незначний дефіцит ретинолу може призвести до зниження фертильності корів, що відбувається до появи характерних клінічних ознак гіповітамінозу.

Нестача вітаміну, А у великої рогатої худоби веде до затримки статевої зрілості, народження мертвих або слабких телят, зниження тривалості вагітності, затримки посліду, метритів, а також низької запліднюваності та абортів на пізніх термінах тільності. Значний дефіцит ретинолу може спричинювати розсмоктування плода. Телята від корів з дефіцитом цього вітаміну мають вищу частоту смертності і можуть мати аномалії очей.

Ретинол впливає на стероїдогенез яєчників (вироблення стероїдних гормонів), а також на слизову оболонку матки та на ранній розвиток ембріонів і плодів, прямо або частково через секрецію простацикліну (P4). Вітамін, А виявляють у жовтому тілі в високих концентраціях. Також він бере участь у біосинтезі прогестерону (Yosathai, 2014). Тому дуже важливим є контроль за концентрацією ретинолу при застосуванні у стаді синхронізації статевих циклів з використанням гормональних препаратів.

Нестача вітаміну А, крім його несприятливого впливу на цикл яєчників, викликає дегенеративні зміни в слизовій оболонці матки, в результаті чого порушується імплантація ембріонів, що в подальшому веде до їх загибелі та розсмоктування. При більш вираженому дефіциті ретинолу спостерігається зроговіння епітелію слизової оболонки піхви, що веде до втрати фертильності.

Залежно від рівня дефіциту і періоду виникнення репродуктивні проблеми можуть варіюватись від перегулів до абортів, затримки плаценти та метритів.

У биків дефіцит ретинолу провокує атрофію сім´яників, зниження лібідо та сексуальної поведінки. Атрофія сім'яних канальців і втрата зародкових клітин призводить до припинення сперматогенезу, що веде до зниження якості сперми.

Надої високопродуктивних корів становлять до 12 000 кг/рік, що досягається за рахунок зниження спожитої ними клітковини, зміни мікробіоти рубця, в результаті чого відбувається більше руйнування ретинолу та виникає потреба в додатковому надходженні вітаміну, А з кормами.

Staples et al. (2005) установили, що при зниженні рівня ретинолу менше ніж 72 МО/кг маси тіла у корів збільшувалась частота абортів, а рівень надоїв зменшувався на 31% за лактацію.

Для контролю забезпеченості використовуються дослідження рівня вітаміну в сироватці або плазмі крові. Клінічні ознаки дефіциту вітаміну, А не з'являються, допоки концентрація не буде нижчою 10 мкг%, а рівень менше 20 мкг% може вказувати на субклінічний дефіцит. Більш показовим є визначення рівня ретинолу в печінці, який за нормального А-вітамінного статусу має становити 200−300 мкг%.

При зниженні рівня ретинолу в сироватці крові в сухостійних корів за тиждень до отелення нижче 10мкг%, частота виникнення маститів у перші 30 діб після отелення зростала в 2,5 разу. Водночас на фоні нормального вмісту вітаміну, А в зразках крові додавання ретинолу до раціонів не впливало на захворюваність у післяотільний період, але зумовлювало збільшення добових надоїв на понад 2,5 кг/добу.

Важливим для оцінки А-вітамінного статусу є β-каротин, який в раціонах корів є основним джерелом ретинолу. Необхідно враховувати, що β-каротин накопичується у вегетативній частині рослин, але його рівень прогресивно зменшується при їх дозріванні. У зерні він практично відсутній.

β-каротин дуже легко піддається окисненню, тому його концентрація у силосі, сіні та сінажі набагато нижча, ніж у зеленій масі. Крім цього, його рівень залежить і від дотримання технології закладання, а також суттєво знижується при тривалому зберіганні.

Сінажі, особливо люцерновий, містять помірний рівень каротину, тоді як кукурудзяний силос має його недостатній вміст. Натомість, сіно високої якості, особливо люцернове, є його багатим джерелом.

Враховуючи значну варіабельність вмісту каротиноїдів у рослинних кормах, що забезпечують основу раціону корів, потрібний постійний моніторинг рівня каротину в них. За нашими даними, коливання його вмісту в силосах, залежно від якості, може становити від 1−2 до 25−30 мг/кг. Подібними є дані і щодо визначення каротину в сіні та сінажах. Як було згадано вище, причиною цього є руйнування каротину під час заготівлі та в процесі зберігання, тому використання довідникових даних не може дати об'єктивної картини про забезпеченість раціонів β-каротином.

Особливо актуальним виглядає дефіцит каротину у високопродуктивних корів, де в раціонах міститься велика кількість концентрованих кормів, бідних на каротин. Через це до їх раціонів вводяться безпосередньо добавки вітаміну, А у складі преміксів.

Слід наголосити, що в цьому разі ретинол має міститися у захищеній формі, інакше відбувається його руйнування мікроорганізмами рубця. Гарний ефект дає парентеральне введення препаратів вітаміну А, особливо у вигляді ліпосомальної форми.

Отже, вітамін, А відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні репродуктивної функції корів, а контроль за його обміном має бути на одному з провідних місць у процесі управління відтворенням стада. Необхідними елементами є визначення рівня каротину в кормах, а також визначення концентрації як каротину, так і вітаміну, А безпосередньо в сироватці крові та печінці.

Вітамін Е

Він представляє собою групу близьких за будовою сполук, похідних токолу. Відомо 4 токофероли (α, β, γ, δ) та 4 токотриєноли. Найактивнішим природним вітаміном Е являється D-α-токоферол. Потреба тварин у вітаміні Е забезпечується за рахунок його вмісту в кормах.

α-токоферол — це найпотужніший природний антиоксидант, який захищає клітинні мембрани від деструктивної дії вільних радикалів. Йому відведена велика роль у підтримці гуморального і клітинного імунітету та репродукції. Так, активність D-α-токоферолу за його впливом на відтворювальну функцію становить 130%, а активність його D-β-, γ- і δ-ізомерів — 54, 11 і 10%, відповідно. Також токофероли стимулюють синтез білків, що зумовлено їх прямою дією на процеси транскрипції і трансляції.

Недостатність вітаміну Е веде до підвищення частоти затримки плаценти та маститів, що, очевидно, пов’язано з порушенням функції нейтрофільних лейкоцитів.

Слід зазначити, що додавання вітаміну Е під час сухостійного періоду зменшує прояв післяродових ендометритів, навіть на фоні нормального рівня селену в раціоні.

Достатньо високу ефективність має ін'єкційне введення вітаміну Е та селену за 21 добу до отелення. У нетелей, очевидно, існує більший ризик виникнення репродуктивної патології через недостатність токоферолу порівняно з коровами. Це може пояснюватися тим фактом, що телиці споживають менше сухої речовини раціону і, відповідно, менше вітаміну Е. Аналогічно в їх тілі містяться менші запаси α-токоферолу, тому він не може бути мобілізований, як це відбувається у сухостійних корів.

Дослідженням Staples et al. (2005) було встановлено, що підвищення рівня α-токоферолу в сироватці крові перед родами на 1 мкг/мл зменшувало ризик затримки посліду на 21%. Однак, одна ін'єкція 3000 МО токоферолу ацетату підвищувала його рівень в сироватці крові лише на 0,4−0,5 мкг/мл. В той же час, не існує конкретного рівня вітаміну Е, який би вказував на низький ризик післяродової патології, і це не дивно, оскільки вона є поліетіологічною і включає в себе ендокринні, імунні та кормові фактори.

Підвищення дози вітаміну Е з 100 до 1000 МО/добу впродовж сухостійного періоду зменшувало в молоці кількість соматичних клітин, частоту прояву клінічних маститів та їх тривалість. Проте, ефективність додаткових доз вітаміну Е на фоні дефіциту селену значно знижується. Weiss et al. (1990) підкреслюють, що у корів з концентрацією в плазмі крові вітаміну Е нижче 3 мкг/мл ризик виникнення клінічних маститів в перші 7 днів після отелення в 9,4 разу вище, ніж при вмісті понад 3 мкг/мл.

Корови та нетелі, які отримували 1000 МО вітаміну Е щодня протягом 6 тижнів до отелення, приходили раніше в охоту (42 день проти 62 дня), у них скорочувався сервіс-період (62 дня проти 72 дні) порівняно з тваринами, які отримували звичайний раціон, без додавання вітаміну. Підвищення споживання вітаміну Е з кормами з 1000 до 2000 МО впродовж 2 тижнів до та 1 тижня після отелення призводило до зниження індексу осіменіння з 2,2 до 1,3.

Рекомендована норма додаткового вітаміну Е становить 1,6 і 0,8 МО/кг маси тіла для сухостійних та лактуючих корів, відповідно.

У тварин, які отримували додатково з раціоном селен і вітамін Е, частота затримки посліду знизилась з 17,5% до 0%, а частота виникнення метритів після отелення була меншою на 7,4%. Ін'єкції селену та вітаміну Е в пізньому періоді сухостою знижували виникнення метритів та кіст яєчників на початку лактації.

На відміну від концентрації ретинолу, концентрація α-токоферолу в плазмі крові насамперед відображає рівень споживання вітаміну Е. На підставі оптимізації функції нейтрофілів і мінімізації клінічного маститу, мінімально допустима концентрація α-токоферолу в плазмі для молочної корови протягом одного або двох днів після отелення становить від 3 до 3,5 мкг/мл. У корів на більш пізніх стадіях лактації може бути інша мінімально прийнятна концентрація, так як вони можуть відчувати менший імунологічний стрес.

Отже, система контролю вмісту вітамінів, А і Е, що є основними в процесі регуляції відтворної функції корів та отримання належної кількості життєздатного потомства, повинна бути комплексною і має включати в себе аналіз вмісту β-каротину, вітамінів, А і Е в кормах та сироватці крові від корів на різних стадіях репродуктивного циклу.

www.biosafety-center.com

Тел.: +38 (095) 063-05-31; +38 (096) 093-03-76

                                      Email: plppm@ua.fm

У 2023 році плануємо випуск шести номерів — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Повертаємось до друкованого формату, надаємо можливість оформити передплату на електронну версію, частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 або 068 994 40 30 (Viber).