молоко,
поголів'я,
молочна ферма,
переробка молока,
молочна галузь
Українська молочна галузь в умовах війни: хроніки подій
З моменту початку повномасштабного вторгнення росії на територію України молочна галузь переживає найскладніший для себе період. Найважчими виявилися перші дні і тижні війни, коли були порушені ланцюги постачання між фермою, переробним підприємством та торговельною мережею, зруйнована виробнича та логістична інфраструктура. Зважаючи на особливість молочного бізнесу — безперервність та взаємозалежність виробництва і переробки, ситуація склалася критична.
Особливо в скрутному становищі опинилися виробники молока та переробні підприємства, які опинилися у фронтових та прифронтових регіонах або в окупації. З метою економії кормів фермери переводили корів з трьохразової на дворазову годівлю та оптимізували раціони свідомо зменшуючи продуктивність корів, а також переходили на дворазове або й одноразове доїння. Насамперед, молочні господарства зменшували споживання білкових кормів і переходили на грубі корми, збільшували обсяг молока в період вигодовування телят. Досвід багатьох господарств показав, що за 1−2 тижні можна оптимізувати раціони, а відповідно і продуктивність корів без суттєвої шкоди для тварин. Часто із-за обстрілів, зруйнованих доріг та прямого блокування окупантами фізичного переміщення фермери мали обмежений доступ до ферм для забезпечення догляду за тваринами та доїння. Не маючи можливості доставляти вироблене молоко до переробних підприємств, вони віддавали його місцевому населенню безкоштовно або навіть утилізували. Окремі фермери намагалися перевезти худобу у безпечніші регіони західних та центральних областей.
Ряд ферм започаткували власну невелику переробку молока для забезпечення молочними продуктами локальних мешканців. Особливо це було актуальним для господарств, які знаходилися в оточенні російських військ, повністю відрізані від сполучення з Україною або для тих, чиє переробне підприємство було знищене чи закрите, а знайти інше не вбачалося можливим принаймні найближчим часом. Наприклад, в Миколаївській області був зруйнований потужний Баштанський сирзавод, відновити який швидко неможливо, проте для невеличких ферм створення сироварень та продаж своєї продукції на локальному ринку стало тимчасовим рятівним рішенням.
На окупованих територіях ферми зазнали повного або часткового руйнування. У лютому-травні 2022 р. в окупації та в зоні бойових дій перебували 10 областей України, в яких було сконцентровано 43,2% всього промислового поголів'я ВРХ та 42% молока, яке надходило на переробку. На багатьох із ферм не було можливості доїти та годувати тварин, що мало відповідні наслідки, зокрема призвело до важких захворювань тварин. Багато ферм було пограбовано, поля заміновані, поголів'я знищено окупантами. Наприклад, Харківська область, яка до війни входила в топ-3 областей України за чисельністю корів та обсягами виробництва молока, найбільше постраждала від окупації, втративши понад 50% поголів'я корів. Ферми у регіоні прицільно піддавалися обстрілам, більшість з них було зруйновано, а худоба порозбігалася та ходила по лісосмугах і полях. Частина молочних заводів призупинили свою роботу, проте залишалися й такі, що продовжували працювати, не дивлячись на екстремальні умови.
Фермери з відносно спокійних регіонів перший місяць війни відчували перебої із поставками виробничих ресурсів (корми, ветеринарні засоби, запасні частини та ін.) із-за порушених логістичних зв’язків, що негативно вплинуло на продуктивність корів, проте вони продовжували постачати молоко на переробку. Ціни зросли на всі покупні корми. Складно було знайти сіль та соду, які активно використовуються в кормосумішах. Мав місце також дефіцит персоналу через мобілізацію. Молочні заводи, в той час, відчули скорочення ринку збуту через масову міграцію населення та головних споживачів молочних продуктів — дітей (всього виїхало близько 4 млн громадян за перший місяць війни). До того ж, практично повністю зупинився експорт молочних продуктів через блокування росіянами Чорноморських портів. Все це призвело до накопичення сировини на молочних заводах та відповідного зниження закупівельних цін на молоко в країні. У цій ситуації переробні підприємства обрали стратегію — переробляти надлишки молока у продукти з довгим терміном придатності (сухе молоко, масло, технічний казеїн та ін.), розуміючи суть молочного фермерства — корови повинні доїтися безперервно, незважаючи на будь-які обставини, у тому числі війну.
Для того, щоб розвантажити склади переробних підприємств і тим самим підтримати стабільність виробництва молока держава запустила програму по закуплі молочних продуктів (масла, сиру, молока тривалого зберігання, молочних консервів і сухого молока) для гуманітарних та військових потреб, яка хоч і пропрацювала півтора місяці через брак коштів, проте на той час відіграла важливу роль для збереження молочної галузі. Загалом шляхом державних закупівель реалізувалося близько 30% продукції молокозаводів.
Попри усі труднощі, уже на кінець березня 2022 р. молочна галузь оговталась від шоку та запрацювала, підлаштовуючись до нових умов. На той період 65% переробних підприємств відновили стабільну роботу, давши можливість фермерам продавати вироблене молоко.
Після визволення північних територій України у квітні 2022 р. відбувався перезапуск роботи як молочних ферм, так і переробних підприємств. На деокупованих молочних фермах не вистачало кормів, пального, ветпрепаратів, запасних частин та багато іншого, а також персоналу. Господарства, що перебували в зоні бойових дій та в окупації близько міcяця зазнали серйозних руйнувань: вони втратили 30−50% стада корів і навіть більше, більшість починали роздоювати корів з нуля, оскільки корови не доїлися місяць і ще понад місяць чекали поки тривало розмінування. Багато підприємств в кінці квітня та травні 2022 р. не змогли провести посівну кампанію, оскільки поля були заміновані. Деякі ферми були настільки понівечені, що власники прийняли рішення про закриття молочного напряму. На допомогу українським фермерам відгукнулися закордонні колеги, компанії та громадські організації, які передавали та продовжують донині надсилати гуманітарну допомогу.
Подальша міграція населення, яка на кінець травня 2022 р. вже складала близько 5 млн громадян та економічна криза в Україні призвела до скорочення споживання молокопродуктів та накопичення запасів молочних продуктів на складах переробних підприємств. Гостро постало питання експорту, від якого залежав подальший розвиток молочного бізнесу. Тому профільні міністерства, молочні трейдери та галузеві асоціації, а також самі компанії експортери почали активно шукати можливості якнайшвидшого відновлення експорту як необхідної умови збереження молочної галузі. В якості допомоги Україні під час війни рішенням Європейського Парламенту було скасовано терміном на 1 рік ввізне мито для усіх видів сільськогосподарської продукції та продовольства, що експортується до країн ЄС, яке набрало чинності з 4 червня 2022 року. Нульові мита та збори запропонували також Канада та Великобританія. Усі ці зусилля дали результат: український молочний експорт почав зростати. Це дозволило переробним підприємствам підвищити закупівельні ціни на молоко, які обвалилися у березні, хоча внутрішня ціна перестала корелювати зі світовою як це було протягом тривалого періоду до війни (рис). При цьому ціни в доларах свідчать про різницю між національною та світовою ціною. Саме цей факт допоміг українським експортерам молочних продуктів зацікавити європейських імпортерів та прискорити торгівлю.
Накопичені внаслідок зменшення внутрішнього попиту на складах молочні продукти з довгим терміном придатності вдалося продати на міжнародний ринок. Кон'юнктура світового ринку, насамперед європейського була сприятливою, особливо перші 3 квартали 2022 р., для яких характерним був ріст цін на молокопродукти. Експортні привілеї дозволили Україні збільшити експорт та увійти в ТОП-10 країн світу за експортом вершкового масла та казеїну. Загальний експорт молочних продуктів в перерахунку на молоко в 2022 р. зріс на 36% порівняно з 2021 р. Найбільш експортно орієнтованими продуктами стали: сухе знежирене молоко (+67% до попереднього року), вершкове масло (+29%), сир (+30%) і казеїн (+45%). Пожвавлення експорту дало можливість молочним фермерам, які були розташовані у відносно спокійних регіонах, ефективно функціонувати.
Не зважаючи на складності воєнного року, перешкоди, руйнування, українські молочні фермери продовжували працювати, намагаючись усіма способами зберегти поголів'я корів. Жоден фермер добровільно не прийняв рішення — вирізати корів. Ферма припиняла працювати лише в тому випадку, якщо була вщент розбита. Потрібно відмітити, що на підтримку фермерам у 2022 році зіграли ряд факторів: високопробутковий за напрямком рослинництва 2021 рік, який дозволив забезпечити діяльність господарств протягом перших півроку війни (організувати посівну кампанію, виплачувати заробітну плату працівникам, закуповувати засоби виробництва тощо); «інвестування» надлишків зернових, вироблених у господарстві для експорту, у виробництво молока та м'яса під час 5 місяців повної блокади Чорноморських портів; консолідація роботи з переробною промисловістю, яка розуміючи суть молочного фермерства (безперервність процесу виробництва молока) знаходила можливості для утримання закупівельної ціни паралельно з вирішенням власних проблем (знищених чи зупинених молочних заводів, міграції споживачів та ін.); рішення Європейського Парламенту щодо скасування імпортних тарифів для сільськогосподарської продукції, що експортується до країн ЄС. Все це дозволило молочним фермерам закінчити 2022 р. з рентабельністю 17%. Слід відмітити, що такої результативності вдалося досягти фермам із відносно стабільних та безпечних регіонів, які змогли швидко адаптуватися до умов війни та внести відповідні корективи у технології виробництва та управління. Натомість, ферми у прифронтовій зоні та на деокупованих територіях боряться із викликами війни та буквально знаходяться на грані виживання. Про прибуток там не йдеться, господарства знаходяться у збитках.
За попередніми даними Державної служби статистики України поголів'я корів у 2022 р. в Україні в цілому скоротилося на 13,1% (мінус 202,6 тис. голів) — до 1,3 млн голів порівняно з 2021 р., виробництво молока зменшилося на 12,1% — до 7659,9 тис. т. При цьому зменшення більшою мірою відбувалося у господарствах населення, які скоротили поголів'я корів на 14,8%, а виробництво молока- на 15,3%. У підприємствах зменшення порівняно з попереднім роком становило відповідно 8,7% та 5,3%.
Національні виробники молока та молочної продукції стали частиною супротиву, виконуючи своє завдання на економічному фронті. Внаслідок прибуткового 2021 року, консолідації виробників та переробників молока, в також важливих рішень світової спільноти, молочні фермери, розташовані у відносно спокійних регіонах, зуміли прибутково завершити 2022 рік, намагаючись усіма силами зберегти поголів'я корів. Воєнний 2022 рік став для виробників молока викликом і випробуванням, проте змусив їх переглянути свої операційні процеси та оптимізуватися в пошуку найбільш ефективних рішень, а для декого — розробити кризовий сценарій. Фермери засвідчили високу стійкість в умовах війни. Особливо посилилася соціальна функція молочних ферм, які стали своєрідними точками незламності, забезпечуючи продовольством (не лише молоком, а й іншою продукцією, яка виробляється в господарствах) місцеве населення та внутрішньо переміщених осіб. По можливості фермери надавали допомогу своїм колегам, які постраждали внаслідок окупації та бойових дій. Практично усі фермери доєдналися до волонтерської діяльності та забезпечували Збройні сили України не тільки продуктами, а й автомобілями, амуніцією та ін. Часто за свій кошт відвозили гуманітарну допомогу на першу лінію фронту. Те саме робили і переробні підприємства, які з перших днів війни надавали гуманітарну допомогу вимушеним переселенцям та Збройним силам України. Виробники та переробники молока продемонстрували світу надзвичайну стійкість, яка стане предметом досліджень вчених після війни.