ДК ФІД
Наше головне завдання зараз — зберегти господарства

 

Одна війна на всіх, але у кожного свій фронт. І від самовідданості кожного на своєму робочому місці і загальної злагодженості залежить наша спільна Перемога. Про те, як в умовах війни працює кормова компанія «ДК ФІД» і як допомагає молочним підприємствам у вирішенні нагальних проблем, розповідає керівник відділу продажів Олексій Примачок.

 

Олексій Примачок, керівник відділу продажів кормової компанії «ДК ФІД»

 

 

 

— Олексію, яким для вас був початок війни?

— Війна застала мене у Бердянську. Встав о п’ятій ранку і збирався їхати на аудит ферми. О 5.30 до мене зателефонував директор компанії і сказав: «Вирушай додому — війна». Все ще не розуміючи, що відбувається, я поривався на ферму. Втім мене переконали їхати додому. Дорога від Бердянська до Умані зайняла 16 годин, хоча зазвичай вистачало десяти. На заправках черги. Суцільний потік машин, що рухались зі швидкістю 50 км/год.

Не було ні переляку, ні паніки, натомість дуже хвилювався за батьків, бо Умань і район атакували у перші години війни. Вже коли повернувся додому, з’явилось почуття тривоги і взагалі стан був кепський. Власне тоді й усвідомив, що вже не буде, як колись, і що все буде по-іншому.

— Як змінилось життя за більш як два місяці війни?

— Я за вдачею трудоголік і занурююсь у справи з головою. З початком війни з’явилось чимало нових завдань, ми почали працювати значно більше, вільного часу практично не залишається і це дозволяє не йти на повідку емоцій.

Розумію, що війна, але в першу чергу треба думати про майбутнє, як працюватимемо далі, які потрібно зробити кроки, щоб пережити це все і втриматись. Якщо зараз вирізати худобу, то це буде катастрофа. Зараз наше головне завдання — зберегти господарства.

— Наскільки швидко компанія зуміла перелаштуватись на роботу у військовий час?

— Одразу, бо ще по дорозі додому у перший день війни мені зателефонували з двох ферм і попросили переробити раціони у бік здешевлення. Впродовж перших чотирьох днів усім нашим господарствам ми переробили раціони, частина ферм залишилась на старих, але про всяк випадок мали запасний варіант — і не один.

З кожним підприємством ми обговорили, що є в залишку на 2−3 місяці. Проаналізували, в якій зоні вони знаходяться, які корми зможуть купити, а які ні. Розглядали й варіант припинення постачання молока на переробку. Запропонували три види раціонів: 1 — з меншою часткою покупних білкових кормів; 2 — без покупних білкових кормів (шроти, макухи і барда, бо не у всіх були залишки); 3 — з додаванням молока.

У перші дні війни на багатьох підприємствах склалась критична ситуація зі збутом молока на переробку. Були ферми, де молоко просто виливали. Ми порадились із колегами, які спеціалізуються на годівлі, і запропонували від 10 до 20 літрів молока додавати в раціон коровам і замістити ним частку білкових кормів. Також переглянули схеми випоювання телят, збільшивши даванки на 1−2 л на добу. Таким чином можна використати до 70% виробленого молока, а 30% — реалізувати, піддати найпростішій переробці на місцях (сепарація, виготовлення масла, кисломолочного сиру) чи передати місцевим громадам.

По суті, всім господарствам, з якими співпрацюємо, ми запропонували кілька варіантів дій. При цьому, якщо в регіоні ситуація залишалась спокійною і стабільною, були запаси кормів або можливість їх купувати, а переробники забирали молоко, ми радили залишатись на раніше розроблених раціонах і не знижувати молочну продуктивність, бо повернути її значно важче.

— Які особливості роботи у військовий час і наскільки все змінилось порівняно з мирним?

— Ми співпрацюємо з півсотнею господарств (поставки макроелементів, преміксів, кормових добавок, білкових концентратів тощо), тридцяти з них надаємо технологічний супровід з балансування раціонів, але по суті консультуємо і надаємо рекомендації практично всім. Найперше, що змінилось, — ми перестали відвідувати ферми і перейшли на дистанційний кормовий супровід. У перший місяць ми навіть не робили дослідження кормів, а працювали на основі попередніх даних і під час спілкування із зоотехніками чи відповідальними за годівлю, збирали інформацію про стан кормів.

Насправді у нас була дуже гарна підготовка — дистанційний кормовий супровід в умовах карантину, пов’язаного з COVID-19. Тоді було розроблено спеціальний чеклист дистанційного збору вихідної інформації для розробки раціону нутриціоністом. Цією методологією ми активно користуємось з перших днів війни.

Наступне, що відбулось, — приблизно через 1,5 місяця з початку війни почала відчуватись кормова криза: дуже виросли ціни на мінеральну продукцію (сіль, сода, крейда) і подорожчала доставка. Наприклад, сіль коштувала 2800−3200 грн./т, зараз ціна коливається від 6500 до 9500 грн./т. Сода коштувала 12 тис. грн. тонна, сьогодні дешевше 20 тис. не зустрічав. У нас залишились старі запаси буферів, тому ціни не піднімали. Втім постачальники попереджують, що за місяць-півтора приріст ціни може становити щонайменше 50%, це залежить від логістики та затрат на виробництво.

В таких умовах ми повинні максимально заощаджувати. При цьому розуміємо, що без солі, соди, буфера та крейди не обійтися, бо матимемо негативні наслідки в плані здоров’я.

Також спочатку в раціонах істотно зменшили частку покупних білкових кормів, але з мінімальною втратою продуктивності — 1−1,5 л. Проте ситуація міняється дуже швидко, ціни на шроти, макуху, післяспиртову зернову барду опустились і ми знову повернули їх в раціони.

І все ж сьогодні наш акцент на макроелементах, зокрема завдяки гуртовій закупівлі можемо поставляти їх на підприємства за вигіднішою ціною.

— Яка зараз загальна ситуація на підприємствах, з якими ви працюєте?

— Давайте почнемо з тих, де ситуація найгірша, — вони в окупації. Одне з підприємств Херсонщини до війни вийшло на рівень добової продуктивності 30 л на корову. З початком війни у них була проблема зі збутом, але згодом її владнали. Закінчились білкові корми — надої впали до 20 і навіть 15 л. Вичерпано запаси мінералки, а завезти її на окуповану територію — проблема. Катастрофа з ветпрепаратами. Справляються, як можуть. Питання стоїть навіть не про продуктивність, а про те, щоб зберегти життя та здоров’я корів.

Приклад ще одного господарства Херсонської області. Молочна продуктивність там упала на 30%. Зі шротів у них залишився тільки соняшниковий. Через деякий час вони знайшли спосіб переробляти власну сою, але не можуть завезти великі партії шроту, бо щодня озброєні окупанти перевіряють склади, вишукуючи що конфіскувати.

Критична ситуація із сіллю, там її практично немає де дістати, а корові вона потрібна — принаймні 60 г/день. До війни ми встигли завезти буфер, запасу вистачить ще на півтора місяця.

З самого початку війни була проблема з реалізацією молока. Його частково вводили в раціон, частково роздавали населенню, залишки просто виливали. Зараз підприємство знайшло, куди здавати молоко. Робота більш-менш налагодилась, ферма працює, але невідомо, що буде далі.

На звільнених від окупантів територіях Київської, Чернігівської і Сумської областей збитки оцінюються.

— Що в центрі та заході України?

— Після шоку перших днів ситуація стабілізувалась. Наведу приклад підприємства в Полтавській області. За 2 тижні перед війною вони вийшли на добову продуктивність 30 л на корову. У них не було проблеми зі збутом, саме тому керівник ухвалив рішення не міняти раціон. Єдине, що було зроблено, тижнів через два впровадили горох, який був на підприємстві. Сьогодні на раціонах із горохом там доять 31,5 л.

Ми радили підприємствам тилу: якщо немає проблем зі збутом і кормами, залишайтесь на тих само раціонах. Якщо ж будуть проблеми зі збутом, то підемо на зниження продуктивності, щоб не виливати молоко і заощадити на кормах.

Частина господарств перейшла на «полегшений» в плані вмісту білка раціон: з 16,5−17% до 13,5−15%. Проте згодом, навіть попри високі ціни та покупні корми на той час, деякі повернулись до попереднього рівня білка і продуктивності, бо було спокійно, молоко на переробку приймалось.

— Підприємства в центральних і західних областях при нинішній собівартості виробництва і ціні молока мають хоч якусь маржу?

— Важке питання і його варто адресувати безпосередньо виробникам. Звісно, бізнес завжди дивиться на те, скільки заробляє. Навіщо тримати збиткову ферму? Хоча зрозуміло, що зараз наше головне завдання — вижити і зберегти поголів'я.

Тому намагаємось переконати підприємства, з якими працюємо: навіть якщо зараз будемо заходити в мінус, слід шукати шляхи, щоб вийти принаймні на рівень беззбитковості і зберегти виробництво, бо інакше спровокуємо продовольчу кризу.

Хороша новина в тому, що ціна на молоко відновилась — подекуди вище 11 грн./кг. Тобто після просідання цін фермерам повернули три гривні на кілограм молока. Думаю, що в таких умовах можна працювати і боротися за виживання.

— Які продукти і послуги зараз найбільш затребувані? Які основні напрямки роботи?

— Одразу зазначу, що наразі не проводимо технологічний аудит господарств, бо він потребує присутності на фермі, але вже відновили роботу кормової лабораторії і використовуємо результати досліджень при балансуванні раціонів.

До речі, розробка і коригування раціонів — найбільш затребувана з боку молочних ферм послуга. Вносити зміни в раціони доводиться досить часто. Наприклад, з’явились пшеничні висівки і їх почали вводити в кормосуміш, щоб хоч якимсь чином заощадити на білкових кормах. Деякі господарства почали використовувати горох.

Найбільш затребувані продукти — буфер, сіль, сода, енергетичні продукти для випоювання корів після отелення, а також стартер для телят, ціна на який не змінилась, подорожчала лише доставка.

Частково відмовились від преміксів для дійних корів. Для сухостою намагаємось їх залишити, бо відсутність належної підтримки тварин у цей критичний період може призвести до спалахів післяродових розладів, лікувати які набагато дорожче, ніж профілактувати.

— До війни ви знаходили на ринку високотехнологічні продукти й впроваджували їх на українських фермах. Ці продукти усе ще потрібні? Чи є вони в наявності?

— Ці продукти відійшли на другий план. Коли в нас високопродуктивна корова, то такого роду добавки доцільно використовувати тільки тоді і дають вони результат тільки тоді, коли працює весь технологічний ланцюг.

Як на мене, зараз не час думати про високі технології. Головне забезпечити базові потреби корів у поживних речовинах. Треба думати про те, щоб вижити.

Тому моя рекомендація: по можливості зробити щонайменше на 3 місяці запас білкових кормів та макроелементів — сіль, крейда і сода, або буфер (краще буфер, бо у підсумку він обійдеться дешевше і ефект від його застосування кращий).

— У зв’язку з війною з’явились якісь нові напрямки?

— Наша компанія активно допомагає в роботі благодійного фонду SaveUA, який організовано за ініціативи Всеукраїнської аграрної ради (ВАР), Асоціації виробників молока (АВМ) та Асоціації «Свинарі України» (АСУ), зокрема в реалізації плану Маршалла для українського тваринництва. Ним передбачається гуманітарна допомога засобами виробництва господарствам, які найбільше постраждали від війни.

Гуманітарні вантажі доправлятимуться на українські ферми в різних областях і, в першу чергу, на підприємства Київщини, Чернігівщини та Сумщини, які вийшли з-під окупації. Ситуація там критична, а подекуди просто трагічна. Зруйновано інфраструктуру, знищено техніку й обладнання, втрачено частину поголів'я. У худоби, яка залишилась, великі проблеми зі здоров’ям.

Це були високопродуктивні стада, де добовий надій на корову був 30 і більше літрів молока, а зараз — 5−10 л. Чимало корів самозапустились. Таких підприємств багато і будь-яка допомога для них буде за щастя. Усе це могло б дати хороший поштовх до відновлення ферм та економіки.

Загалом ми прописали потреби, зокрема й обсяги кормових компонентів під кожну ферму, яка постраждала. І ми готові зробити це для кожної компанії, яка погодиться підтримати наших виробників, виходячи з її лінійки продукції.

— Стартувала заготівля основних кормів. На що варто звернути увагу?

— Кормозаготівля для наших фермерів — найкритичніший період, а цьогоріч в умовах війни тим паче. Тут немає дрібниць і треба докласти максимум зусиль, щоб не було технологічних упущень на жодній з ділянок.

Зазвичай ми працюємо з постійними партнерами, але цьогоріч не зайвим буде проаналізувати постачальників плівки, консервантів, інокулянтів на предмет співвідношення ціни і якості. Напружтесь, продзвоніть, дізнайтесь, порахуйте, зробіть оптимальний вибір. Якщо є можливість, не заощаджуйте на плівці й інокулянтах, не купуйте продукцію сумнівного виробництва, щоб не втратити значно більше через псування корму.

Зі свого боку ми вже промоніторили ринок, хто представлений, що може запропонувати і по якій ціні. За рахунок гуртових замовлень ми можемо отримати кращу цінову пропозицію і зробити поставки для наших господарств.

— Наближається літо, які поради дасте щодо годівлі для мінімізації наслідків теплового стресу?

— Коли йдеться про технологічне, а не комерційне рішення, то в першу чергу я б порадив звернути увагу на легкоперетравну клітковину. Якщо маєте якісний злаковий сінаж із кращою перетравністю чи кукурудзяний силос із вищим вмістом крохмалю, притримайте їх для літа.

Є ціла низка комерційних продуктів, які ми зазвичай використовували, але сьогодні їх придбання не в пріоритеті. Звісно, якщо комерційні компанії чи міжнародні донори зможуть надати про- або пребіотики, які допомагають під час теплового стресу, то буде дуже добре. Однак, в умовах, коли всього бракує, треба ретельно проаналізувати й ефективно використовувати свою кормову базу.

— Чого навчили два місяці війни?

— Як співробітник компанії, яка займається технологічним супроводом і поставками кормових інгредієнтів, я прийшов до такого висновку: треба бути запасливим і купувати корми в сезон по дешевшій ціні.

Основні білкові інгредієнти корму я б порадив закупляти на довший період часу. Зокрема шріт рапсовий, як показує кількарічна практика, добре зберігається навіть протягом 6−9 місяців. Є господарства, які закупили його в сезон по хорошій ціні і зараз він став нашим спасінням. Варто мати запас мінералів, хоча б на 3 місяці.

І ще один урок, який не стосується годівлі. У значно вигіднішому становищі ті підприємства, які мають власні цехи з переробки молока. У власній переробці я вбачаю такі основні переваги: 1) створення робочих місць; 2) менші витрати на логістику; 3) якість, бо для своєї громади не можна робити погано, адже тебе всі знають. Як на мене, такий формат — локальні торгові марки — може бути хорошим майбутнім для молочних ферм, зокрема й для великих, з їхніми обсягами і продуктивністю це сміливо можна робити.


ТОВ «ДК ФІД«

Тел: +38 (067) 508 68 71 — Галина Кужель

Ел.пошта: dkfeed. ltd@gmail.com

comments powered by Disqus

Останні додані

13 лист. 2024 р., 12:05:00

  Стартував прийом заявок на отримання допомоги в межах програми підтримки органічних господарств України

13 лист. 2024 р., 11:30:00

  Ціни на вершкове масло в країнах Євросоюзу з початку року зросли на 40%

13 лист. 2024 р., 10:55:00

  Україна готується вивести молокопродукти, яйця та м'ясо птиці на ринок Малайзії

13 лист. 2024 р., 10:20:00

  Вплив холіну на якість молозива: огляд останніх досліджень

13 лист. 2024 р., 09:40:00

  З 1 грудня скасовується необхідність верифікації експортерів агропродукції з України

13 лист. 2024 р., 09:00:00

  АВМ у складі фахово-інформаційної поїздки «Євроінтеграція сектору тваринництва — німецький досвід для України» в рамках виставки EuroTier-2024

12 лист. 2024 р., 12:30:00

test

12 лист. 2024 р., 12:10:00

  Український бізнес закликає владу відновити діалог про бронювання