За кілограм молока екстра цього тижня готові платити 9,5 грн/кг, за молоко вищого гатунку дають до 9 грн/кг, першого ґатунку ― 7,9−8,4 грн/кг. Ще місяць тому найдорожче молоко не коштувало дорожче семи гривень.

Стрибок цін, зазначають в Асоціації виробників молока, пояснюється, по-перше, традиційним осіннім «сезоном малого молока». 70% молочної сировини в Україні досі виробляє присадибний сектор, а селяни, зазвичай, намагаються запліднювати корів так, щоб на зиму вони були тільними і розтелилися на той період, коли уже є трава для випасання. По-друге, за останніх два роки, кількість корів в Україні скоротилася, за різними оцінками, на 11−15%. Відповідно, зменшилося виробництва молока.

Разом із тим, у АВМ кажуть, що упродовж літа виробники спостерігали антирекорди щодо вартості кілограма молока. Тоді прибутковість підприємств була найнижчою за останніх 5−6 років, відколи велася статистика Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО). «Якщо подивимось на ціну за 1 січня 2014 року, це було 4,8 грн/кг на молоко класу екстра. На таку ж дату 2015 року ― 4,91 грн/кг. Тобто вона виросла усього на 10 коп. Хоча інфляція за цей період становила 47%. Тобто цей різкий ріст закладений ще відтоді», ― рахує керівник проекту «Гуртові закупівлі молока» Асоціації виробників молока Олена Жупінас. Експерт каже, що якби у 2015 році молоко від виробника подорожчало б відсотків на 20%, то зараз би не було такого різкого скачка.

Також, в світі відновлюється попит на українське молоко. А ціни, в перерахунку на курси долара та євро, зменшились доволі сильно — із 0,3 євро у 2013 році до 0,18 грн/кг у 2015. Коли попит на молоко почав зростати, трапився великий підйом.

За словами власника ПСП «Пісківське» Валерія Колоші, нинішнє зростання ціни дає змогу господарствам хоча б задуматися про можливий розвиток галузі: «Адже складові собівартості постійно дорожчають: ПММ купуємо враховуючи курсові коливання, кормові добавки та ветпрепарати теж. Навіть вартість зернових у кормі, вирощених в Україні, залежить від змін на зовнішньому ринку».

Представники молокопереробної промисловості України налаштовані песимістично. Голова Ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський каже, ті переробники, хто сьогодні виробляє продукцію із натурального молока та орієнтовані на внутрішній ринок і внутрішнє споживання, не мають надії на те, що вони будуть прибуткові. «Більшість нашої сировини, якщо порівняти із східноєвропейською, не дає можливості створювати конкурентоздатний продукт. Ми не можемо конкурувати із європейськими компаніями за багатьма показниками», ― каже він.

Ще більш категоричний у висловлюваннях генеральний директор «Укрпродукт Групп» Олександр Сліпчук. «Собівартість нормальних виробників, із якими ми працюємо, до 5,5 грн/кг молока зараз. А ціну ми мусимо платити від 9 грн. Нічого собі рентабельність! Із таким розкладом усім переробникам буде дуже погано», ― каже він.

Голова правління ПАТ «Дубномолоко» (ТМ «Комо») Олег Волошин вважає, що на ціну молока в Україні суттєво впливають канали відвантаження сирного продукту у Російську Федерацію. «Як тільки цей канал насититься або закриється, ціна поповзе вниз. Бо ціна сировини із серпня цього року піднялася на 40%, а до кінця року, думаю, сягне й 50%. А для переробників, що займаються цільномолочним сегментом продукції, сировина складає 60−70% собівартості, для переробників сиру ― 80%. Тому, щоб залишитися у тій же маржинальності, потрібно буде піднімати ціну на готову продукцію. А вітчизняний споживач не зможе цю ціну сприйняти», ― каже Волошин. Для прикладу він розповідає, що уже сьогодні «Дубномолоко» рекомендує ціну на ординарний сир для дистриб’юторів ― 126 грн/кг. Відповідно, за його словами, цей сир на прилавку повинен коштувати вже 160 грн/кг.

Загалом експерти розходяться у думках щодо подальшого розвитку ситуації із молоком в Україні. «Ми розуміємо, що якщо у нас відмінять спецрежим ПДВ, і ціна не буде достатньо високою, то багато господарств, які на сьогоднішній день недостатньо ефективні, інтенсивно вирізатимуть корів», ― каже пані Жупінас. За словами віце-президента АВМ зі зв’язків із громадськістю Ганни Лавренюк, для більшості господарств молочнотоварні ферми ― соціальні проекти. «Вони не вирізають корів тільки через те, щоб їхні пайовики мали роботу. Адже рослинництво, яке для власників ферм основний бізнес, ― сезонна робота. Дуже рідко для кого українські молочні ферми ― окремий бізнес», ― каже вона.

Позитиву додає те, що експерти прогнозують подальше зростання і цін, і попиту на молочні продукти у світі. Так, аналітик Асоціації виробників молока Яна Музиченко каже, що, для прикладу, Китай активно відновлює імпорт молочних продуктів. «Так, за 10 місяців цього року, країна імпортувала молокопродукції на 23,2% більше, ніж за аналогічний період минулого (всього ― 1,9 млн. тонн)», ― каже вона. Крім того, на розвиток подальших змін на світовому ринку молока вплинуть ситуація у Новій Зеландії, де землетруси в середині листопада 2016 року пошкодили роботу ряду ключових ферм країни, зменшення виробництва молока у Європі, Латинській Америці та Австралії.

За даними економіста інвестиційного департаменту ФАО Андрія Ярмака, дохідність українських товаровиробників за десять місяців цього року збільшилася на 6%, за рахунок зростання цін на молоко та деяке здешевлення кормів. Але, за підрахунками ФАО, це і світовий тренд. Ріст товаровиробників у світі ― +5%. Тобто молочний бізнес України повністю адаптувався до світового ринку. Тому переробникам та виробникам потрібно сідати за стіл переговорів і домовлятися про співпрацю у 2017 році. Адже поки виробники чубляться із переробниками до українського ринку приглядаються Білорусь і Польща.

«Тому у перемовинах між товаровиробником і переробником повинна бути присутня третя сторона ― рітейл. Йому, звичайно, байдуже де купувати. Але ж найбільше заробляють саме вони. Тому треба знаходити прийнятне для всіх рішення», ― констатує Жупінас.

agravery.com