пальмова олія,
виробництво
Виробництво, експорт, біопаливо: головні цифри пальмового ринку
Пальмова олія — найпоширеніший з насичених жирів рослинного походження. Повсюдно використовується у всьому світі, вона часто стає об'єктом нападок з боку ЗМІ і цитованих «експертів» — конкретно в Росії негативний фон навколо рослинних жирів настільки великий, що наштовхнутися на новини про шкоду продуктів «з пальмою» можна практично кожен день.
Урожайність рослинних масел
В організації, яка стимулює перехід до сталого виробництва та використання пальмової олії (RSPO) аналітики прийшли до висновку, що до 2050 року населення планети може збільшитися до 9,6 млрд чоловік, і в зв'язку з цим харчова промисловість вже зараз стоїть перед безліччю викликів.
На їхню думку, в найближчому майбутньому урбанізація призведе до зміни моделей споживання продуктів харчування, що в першу чергу торкнеться Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Прогнозується, що частка людей, що живуть в містах, зросте з 50% до 70%, але різниця в доходах між верствами населення тільки збільшиться. В умовах глобальних проблем обмеження на використання природних ресурсів стануть суворішими, і виробникам доведеться думати над тим, як збільшити свої обсяги без розширення виробничих площ. Крім того, кількість фермерських земель на душу населення також скоротиться: у 2012 році на одну людину припадало 0,22 га, а в 2050 буде тільки 0,16.
Для того, щоб прогодувати таку кількість людей, індонезійські аналітики вважають, що знадобиться більше 200 млн тонн рослинних жирів. Однак, на таку кількість сої або ріпаку знадобиться більше 450 або 300 млн га відповідно, тому єдиним можливим варіантом залишається олійна пальма — для виробництва такої кількості жирів знадобиться близько 40 млн га — в 11 разів більше, ніж для сої.
Відмінності в продуктивності помітні і в порівнянні ринків — за кількістю задіяних земель пальмові плантації знаходяться на останньому місці після сої, ріпаку та соняшникової олії. Тим не менш, це не заважає пальмовій олії займати третину ринку рослинних жирів.
Індонезійська пальмова промисловість
На даний момент в найбільшій країні-виробнику плантації займають 12 млн га — це трохи більше 8% від всієї площі країни. У пальмової промисловості задіяно близько третини всіх регіонів в країні, і подальше поширення кількості виробничих площ стоїть під великим знаком питання — по-перше, в країні періодично вводяться мораторії на розширення плантацій (тим самим фермерів змушують збільшувати продуктивність на гектар), а по-друге, не скрізь олійну пальму можна посадити, її садять тільки в регіонах з найбільш сприятливим для цієї культури кліматом.
Також, як уже зазначали BPDP, в Індонезії дуже багато фермерських господарств — фермери ділять ринок з приватними компаніями практично навпіл, меншу частину займають державні плантації.
Експорт пальмового масла
Будучи головним експортером, Індонезія практично рівномірно розподіляє свої поставки по всьому світу, за винятком Індії та трьох головних споживачів — США, Китаю і Євросоюзу. До речі, в ЄС споживання рослинних жирів на людину становить 60 кг, а в Індії всього — 15 кг, відмінності в поставках пояснюються більш ніж двократною різницею в населенні.
У 2015 році Індонезія експортувала пальмового масла на $17,6 млрд — 11,7% від усього промислового експорту. У 2017 році обсяг поставок збільшився до $21,1 млрд, склавши 12,6% від усього експорту Індонезії.
Виробництво біопалива
Як ми вже розповідали, індонезійці роблять велику ставку на виробництво біопалива, а саме біодизеля. У порівнянні з іншими рослинними культурами, з яких виробляють цей продукт, пальмова олія вимагає найменше (після цукрової тростини) кількість води для виробництва 1 гігаджоуль енергії (всього 75 кубометрів на 1 ГДж).