На жаль, нині нема єдиного визначення поняття «лояльність персоналу». Скільки авторів, стільки й думок.

Два поширені підходи

У літературі та практиці виокремлюють два підходи до вивчення цього феномену: перший підхід — з позиції служб безпеки; другий — з позиції служб управління. Прихильники першого вважають персонал «слабким місцем організації». На їхню думку, це джерело проблем. Таким чином, усіх працівників вважають потенційно нелояльними. Під нелояльною поведінкою розуміють свідоме завдання шкоди організації. Отож усю діяльність спрямовують на виявлення працівників, схильних до правопорушень, на оцінку надійності людей, застосовують навіть дослідження на «детекторі брехні» (поліграфі), не гребують інформацією, отриманою від інших працівників, контролем приміщень тощо. Отже, можна зробити висновок, що за такого підходу поняття «лояльність» слід розуміти як поведінку працівника, що не завдає шкоди організації.

У цьому, поряд із позитивними моментами, криється чимало мінусів. Передовсім можемо говорити про свого роду провокацію. Недовіра до працівника, що проявляється у вигляді тотального контролю, може спровокувати небажану поведінку (якщо на мене дивляться як на злодія, то я справді крастиму).

Відомий практик Костянтин Харський пропонує розглядати лояльність не лише з позиції незавдання шкоди, але й з точки зору отримання потенційної користі. Харським лояльність визначається як «почуття відданості організації, здатність і готовність змиритися з одними вимогами та глибоко прийняти інші». Але, незважаючи на це, він відстоює ідею контролю над ресурсами компанії.

Паралельно є ще один підхід — з позиції служб управління персоналом. Тут також нема єдиного погляду.

І, нарешті, найпопулярнішою нині (в межах другого підходу) концепцією вивчення лояльності персоналу є трикомпонентна концепція Джона Мейєра та Наталі Аллен. Вони визначають лояльність як «психологічний зв’язок між працівниками й організацією, який зменшує вірогідність того, що працівник добровільно залишить фірму».

Найповніше, на наш погляд, визначення лояльності запропонував Владислав Доміняк. Воно базується на результатах досліджень 2000-го року. Лояльність персоналу — це доброзичливе, коректне, щире, шанобливе ставлення до керівництва, працівників, інших осіб, їхніх дій, до компанії в цілому; свідоме виконання працівниками своєї роботи відповідно до цілей і завдань та в інтересах компанії, а також дотримання норм, правил і зобов’язань, зокрема неформальних, відносно компанії, керівництва, працівників та інших суб’єктів взаємодії.

Надалі при проведенні власного дослідження ми користуватимемося саме цим визначенням.

Лояльність: явище особистісне та ситуативне

Тема лояльності персоналу постійно порушується під час форумів менеджерів із персоналу. Зокрема й щодо використання самого терміну «лояльність». Один із учасників, наприклад, наголосив, що не використовує його, бо: «Що таке „лояльність“? Затримали зарплату, вилаяв керівник, компанія майже банкрот, а я до цього лояльно ставлюся, мені все одно».

Більше інформації шукайте в журналі «Молоко і ферма» № 4 (11), серпень 2012 рік