Одним із напрямів зменшення собівартості продукції тваринництва й підвищення ефективності використання кормів є застосування під час годівлі інгредієнтів, дешевших порівняно з традиційними ― з повною або частковою заміною останніх. Замінниками можуть бути відходи пивоварного виробництва ― солодові паростки та пивна дробина як натуральної вологості, так і висушені до 15–20%.

Пивну дробину та відходи пивоварного виробництва використовують для годівлі тварин відтоді, відколи з’явилося пиво. Проте тут є певні труднощі. Забезпечити безперебійні поставки свіжої пивної дробини для систематичного її використання можуть лише окремі сільськогосподарські підприємства, розташовані переважно поблизу пивзаводів.

А ще виробництво дробини є сезонним, бо таким є і саме виробництво пива. Його пік майже на всіх підприємствах країни припадає на літо. Тоді й відходів виробництва стає більше. Це, у свою чергу, створює певні труднощі для виробників у сенсі ефективної реалізації пивної дробини натуральної вологості. Висока вартість енергоносіїв значно здорожує її висушування до 15–17%, а значить, ускладнює її реалізацію як концентрованого корму. Тому вирішити цю проблему можна, консервуючи свіжу або частково зневоднену (до вологості 70–60%) пивну дробину, а також додаючи до неї сухішу сировину рослинного походження.

У результаті численних досліджень співробітники кафедри годівлі тварин та технології кормів ім. П.Д. Пшеничного НУБіП України встановили можливість використання пивної дробини натуральної вологості (77%) як компоненту у складі силосованої маси з трави конюшини та пшеничної соломи (хімічний склад пивної дробини див. у табл. 1).

Таблиця 1. Хімічний склад свіжої пивної дробини, г/кг

Силосовану масу закладали в типову силосну траншею, облицьовану залізобетонними плитами, з дотриманням усіх технологій силосування.

Співвідношення між компонентами визначали за квадратом Пірсона таким чином, щоб остаточна вологість силосної маси була на рівні 70%.

Як консервант до силосної маси додавали розчин культури молочнокислого стрептокока (АМС) з титром 100 млрд. на 1 л робочого розчину.

Розчин консерванту вносили в силосну масу за допомогою переносного розприскувача ранцевого типу марки ОРР-1А Ера.

Під час досліджень учені також визначили поживність консервованої пивної дробини натуральної вологості (77%) з додаванням препарату АМС після піврічного зберігання у скляних резервуарах (табл. 2-3).

Таблиця 2. Хімічний склад консервованої пивної дробини, г/кг

Таблиця 3. Енергетична цінність консервованої пивної дробини

Отримані результати свідчать, що пивна дробина за 77-процентної вологості характеризується достатньо високим рівнем поживних речовин, хоча співвідношення між кальцієм і фосфором на рівні 0,5, що необхідно враховувати при формуванні раціонів.

Результати досліджень також свідчать, що в консервованій дробині через півроку з початку консервування збереглася достатня кількість поживних речовин. Також вона має достатньо високу енергетичну цінність, навіть дещо більшу порівняно з кукурудзяним силосом.

Відомо, що під час силосування вологої пивної дробини, щоб зробити масу сухішою, до силосу можна додавати солому, полову чи зелену масу злакових або бобових культур.

Під час наших досліджень ми виготовляли силос у співвідношенні дробини, зеленої маси і пшеничної соломи 80:80:15 відповідно.

Силосну траншею заповнювали почергово похилими шарами, починаючи з торця. Масу закладали так, щоб довжина щоденно заповненої частини траншеї була не менше 4-6 м, що відповідає 100-180 т корму. Ущільнювали масу постійно, одночасно з заповненням траншеї. Щоденно наприкінці робочого дня закладену й ретельно ущільнену дробину вкривали полотнищем, склеєним зі смуг поліетиленової плівки. Для зручності його спершу скручували в рулон, а потім розмотували в міру заповнення траншеї. Згори на полотнище впоперек траншеї вкладали другий шар плівки зі смуг із перекриттям 10-15 см, а потім ― шаром тирси.

У такій послідовності ущільнення й закриття закладеної дробини повторювали щоденно до цілковитого заповнення траншеї. Тривалість заповнення траншеї ― 9 діб.

Найважливішою умовою збереження поживних речовин консервованої пивної дробини є дотримання технології закладання, а також технологічних термінів.

Через тридцять днів ми взяли проби силосу і визначили його хімічний склад (табл. 4).

Таблиця 4. Хімічний склад силосу з конюшини, соломи та пивної дробини

Уміст сирих протеїну й жиру в цьому силосі виявився меншим, порівняно з консервованою пивною дробиною, адже до силосу додавали пшеничну солому.

Енергетична поживність силосу з пивної дробини, конюшини і соломи — 0,19 к. од.

Отже, за допомогою пивної дробини, як додаткової сировини, а також культури молочнокислого стрептокока як консерванта при закладанні силосу з культур, що погано силосуються, отримуємо якісний корм. Це відбувається завдяки швидкому зброджуванню цукрів, що містяться в пивній дробині, до молочної кислоти.

Така технологія дає змогу використовувати пивну дробину для годівлі тварин раціональніше та незалежно від пори року.