Програма вакцинації: правильний підхід

Перед фермером завжди постає вибір: видалити зі стада тварин-носіїв хвороби (ерадикація) чи жити й контролювати вірус у стаді (вакцинація). Своєчасна вакцинація зменшує інтенсивність прояву клінічних ознак захворювання і смертність; скорочує вірусовиділення (середній титр і тривалість виділення); запобігає абортам, пов’язаним з інфекційним ринотрахеїтом і/або вірусною діареєю, in utero інфекції у разі вірусної діареї, спалахам хвороби і зрештою економічним втратам.

Перед тим, як приступити до розробки програми вакцинації, дайте відповіді на питання: чому? чим? коли? як? Вони допоможуть зробити її ефективною. Ветеринар та фермер складають програму вакцинації спільно з урахуванням потреб стада і впроваджують в умовах існуючих або запропонованих методів управління. У цій статті зупинимося на захисті від інфекційного ринотрахеїту (ІРТ), респіраторно-cинцитіального вірусу та вірусної діареї.

Нерідко в момент спалаху хвороби і при прояві дуже тяжких клінічних ознак фермер тисне на ветеринарів, аби ті негайно починали вакцинувати тварин. Здається, достатньо просто ввести вакцину — і проблему буде вирішено. Проте ця хибна думка може стати однією з причин, чому вакцина не забезпечує сподіваний захист.

З чого ж почати? Рекомендую таку послідовність дій.

1. Визначити проблему. Наприклад, у телят респіраторні захворювання або кашель. Важливо проаналізувати ситуацію і відповісти на питання: в якій віковій групі спостерігаються клінічні ознаки? які умови утримання? як управляють тваринами?

2. Поставити правильний діагноз. Інколи, помітивши ознаки захворювання, одразу починають вакцинацію, не враховуючи інші фактори. Без точного діагнозу не можна оцінити та інтерпретувати результати вакцинації. Це означає, що після того, як ви помітили проблему, слід сісти й подумати, з чим саме маємо справу. Але недовго. До цього моменту вже можна починати діяти. Для правильної діагностики хвороби треба розробити план відбору зразків. Можна взяти зразки крові телят чи корів, щоб зрозуміти, яка справжня причина хвороби на даний момент.

3. Виявити неспецифічні фактори ризику. Якщо йдеться про телят, то перша вакцина для них не інтраназальна чи внутрішньом'язова, а молозиво. Коли менеджмент молозива на низькому рівні, погані умови утримання, циркулює багато вірусів, у середовищі телят високий інфекційний тиск, то очевидно, що вакцина не дасть позитивного результату. Інколи достатньо покращити умови утримання й налагодити систему випоювання — і необхідність вакцинувати телят зникає сама собою.

4. Вжити конкретних заходів. Діагноз на основі лабораторних досліджень підкаже, що робити — вакцинувати чи використовувати антибіотики. Коли знаємо, проти чого робимо щеплення, від яких видів бактерій лікуємо тварин, зможемо й оцінити результати.

Приклад 1. Респіраторні захворювання телят

На фото 1 теля з респіраторним захворюванням. Як правило, в Естонії спостерігаємо два критичні періоди з високим рівнем захворюваності й інколи смертності — у віці менше 2 тижнів та близько 2 місяців.

Фото 1.

Респіраторні захворювання в цей період зумовлює велика кількість вірусів і бактерій. Основними є респіраторно-синцитіальний, герпесвірус ВРХ 1-го типу, вірус діареї та вірус парагрипу ВРХ 3-го типу.

Коли я бачу клінічні ознаки респіраторного захворювання, сідаю й записую всі гіпотези. Вірус завжди діє першим. Бактерії, як правило, є вторинною інфекцією. Бактерії Pasteurella multocida, Mannheimia haemolytica, Arcanobacterium pyogenes, Salmonella dublin, Streptococcus spp., Histophilus somni, Mycoplasma spp. належать до нормальної мікрофлори верхніх дихальних шляхів. У сприятливих умовах вони можуть опускатись у нижні дихальні шляхи. Якраз віруси відчиняють ворота бактеріям. В дуже хворих телят спостерігають гнійні виділення — результат бактеріальної інфекції. Також існують бактерії, які можуть викликати первинні бактеріальні пневмонії телят. Отже, спочатку вірусна інфекція, затим нашаровується вторинна бактеріальна. Тому метою лікування має бути зменшення поширення вірусу в стаді і покращення умов утримання й годівлі телят.

Вірус чи бактеріальна інфекція?

Діагностувати вірус і бактеріальну інфекцію не так просто, як здається. Починаємо з пошуку антигену (живого вірусу) у клінічних зразках. Оскільки вірус живе недовго, мусимо його «зловити». Для цього треба правильно вибрати телят-кандидатів для діагностики.

Наприклад, телятко на фото 2 не підходить для виявлення вірусу. Воно хворіє понад тиждень і має гнійні виділення з носа. Ми не зможемо виділити живий вірус, бо вже виникла вторинна інфекція.

Фото 2.

Серологічне дослідження дає змогу виявити зростання титрів антитіл, які з’являються в крові після інфікування. Щоб побачити зміни рівня антитіл, у теляти необхідно брати два послідовні зразки крові. Один зразок ні про що не скаже, бо антитіла в сироватці можуть бути колостральними антитілами. Найкращим кандидатом для дослідження буде здорове теля, в якого тільки з’являється сльозотеча або підвищується температура. Зрозуміло, що в його крові ще може не бути антитіл. Але якщо візьмемо повторний зразок через два-три тижні, виявимо їх. В такому разі будемо певні, що «зловили» вірус, який спричиняє захворювання в стаді. Тому дуже важливо «правильно» взяти зразки у «правильних» телят.

Естонські ветеринари часто припускаються типової помилки — роблять одноразове серологічне дослідження. Як результат, усі зразки можуть бути позитивними. Колостральний імунітет може тривати до 8 місяців. Після одного дослідження не можемо відрізнити колостральні антитіла від антитіл, що з’являються у відповідь на вірус.

Ще одна помилка — бактеріологічне дослідження посіву з носової порожнини. Всі види бактерій, що спричиняють пневмонію у телят, живуть у верхніх дихальних шляхах, а також у навколишньому середовищі. В такому разі визначити справжню причину пневмонії неможливо.

Якщо хочете визначити вірус чи бактерію, використовуйте довгі тампони. Мазки беріть на ранніх стадіях захворювання. Також можна робити серологічне дослідження. Посмертна діагностика, як правило, неефективна. У мертвої тварини можна діагностувати лише бактеріальні інфекції, причому тільки тоді, коли не використовувалися антибіотики.

В Естонії інфекцію на ранній стадії визначають за схемою, відображеною в таблиці 1. Спосіб відбору та умови зберігання й доставки зразка в лабораторію залежать від того, яке захворювання передбачаємо.

Таблиця 1. Діагноз на ранній стадії інфекції

Джерело: презентація Пірет Калмус. ХІІ Міжнародний молочний конгрес, 5−6 березня, 2019 р.

Вакцинація проти респіраторно-синцитіального вірусу

Якщо респіраторно-синцитіальний вірус зумовлює захворювання в маленьких телят (знайшли вірус або побачили зміни в сироватці крові), то насамперед обмежте передачу вірусу в стаді та зменшіть інфекційний тиск. Джерелом інфекції можуть бути корови, тому телят слід відокремити від них одразу після отелення. У випадку виникнення захворювання щоденно вимірюйте температуру тіла всіх телят, хоча це й потребує багато часу. Як правило, швидко нашаровується вторинна бактеріальна інфекція, і практично завжди на респіраторно-синцитіальний вірус. Тому потрібно негайно лікувати хворих телят антибіотиками і почати програму вакцинації після того, як усі можливі умови утримання покращено. Надзвичайно важливий час вакцинації. Телят необхідно імунізувати якомога раніше — на четвертий-п'ятий день життя. Обов’язково читайте інструкцію до вакцини. Важливо знати, як швидко відбувається імунна відповідь, як довго триває імунний захист.

Материнський імунітет гальмує розвиток активного імунітету при системній вакцинації. Мета полягає в тому, щоб підвищити концентрацію рівня IgA слизової оболонки. В Естонії в цей період використовують інтраназальні живі вакцини, адже шляхом поширення є носова порожнина, де й потрібно вибудувати захист.

Коли вакцинуємо внутрішньом'язово чи підшкірно, треба враховувати ризик залишкового колострального імунітету. Залишкові колостральні антитіла зменшують ефект вакцини, бо зменшують кількість антигенів. Теоретично можемо розрахувати, до якого часу триватиме колостральний імунітет (порахувати антитіла), але практично це нереально.

Ознаки респіраторно-синцитіальної інфекції помітні рано через те, що захисту колостральних антитіл недостатньо. І, звісно, дія вакцини залежить від інфекційного тиску на телят. Вакцинація буде ефективною, якщо вона є частиною загальної програми здоров’я стада. Телят потрібно захистити на ранніх стадіях життя.

Вакцинація проти інфекційного ринотрахеїту (ІРТ)

ІРТ спричиняє респіраторні захворювання телят віком 2−6 місяців. Якщо він є основною причиною захворювання телят у стаді, спостерігаються клінічні ознаки у тварин, яким понад два місяці, в Естонії, як правило, використовують програму ерадикації ринотрахеїту. Вона передбачає використання маркованої живої вакцини та аналіз тварин після забою. Естонія хоче бути вільною від ринотрахеїту країною, тому двічі на рік вакцинуємо всіх тварин, яким більше трьох місяців. Розробляємо програму вакцинації для конкретного господарства. Після цього робимо серологічний аналіз і 10% серопозитивних тварин вибраковуємо. Вакцинація не повністю виключає циркуляцію вірусу, але значно зменшує її. Інші заходи управління та контролю потрібно застосовувати першими.

В Естонії доступна тільки маркована вакцина. Використовуючи її, можемо потім диференціювати антитіла — проти збудника чи вакцинного штаму. Ми використовуємо програму вакцинації в неблагополучному стаді. Коли воно стає благополучним, припиняємо її. Як правило, вона триває 4−7 років залежно від поширеності хвороби.

Вірусна діарея ВРХ

Вірус пов’язаний з поганою резистентністю, поганим станом імунної системи телят. Він небезпечний, бо призводить до бактеріальних, паразитарних та інших інфекцій. Цей вірус є імуносупресором. Щоб позбутися захворювання, в Естонії тварин не вакцинують, а використовують програму ерадикації.

Якщо в стаді є вірусна діарея, досліджуємо всіх телят, яким більше двох тижнів, методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Мета досліджень — виявити й вибракувати персистентно інфікованих тварин. Як правило, їх у стаді небагато, але це ті тварини, які зберігають і поширюють живий вірус у стаді. Коли ви можете знайти й видалити цих тварин, це дає можливість очистити стадо. Після вибракування останньої хворої тварини перевіряйте телят щонайменше рік. Програма ліквідації триває 2−3 роки. Вона недешева, але жити з вірусом у стаді набагато дорожче.

Ми можемо використовувати програму вакцинації тоді, коли є надто високий тиск інфекції в стаді. Її мета — запобігти народженню персистентно інфікованих телят. Тобто запобігти інфікуванню у внутрішньоутробний період. Вакцинувати тварин слід перед осіменінням. Але навіть у такому разі потрібно виявляти та вибраковувати персистентно інфікованих тварин. В Естонії дуже рідко застосовують вакцинацію проти вірусної діареї.

Отже, повертаємося до головного:

— якісно управляйте молозивом, бо це найважливіше джерело хорошого імунного статусу телят;

— поліпшуйте умови утримання;

— зменшуйте ризик інфекцій у групах: швидко відділяйте заражених телят від здорових;

— вчасно лікуйте хворих телят (антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати);

— починайте програму вакцинації, коли впевнені, що хворобу спричиняє вірус респіраторно-синцитіальної інфекції чи вірусна діарея.

Приклад 2. Діарея телят

Для неї характерні тяжкі клінічні ознаки, зокрема водянистий пронос в дуже ранні періоди — перші два дні життя. Часто діарея реєструється між десятим і чотирнадцятим днем і навіть через місяць після народження (див. фото 3−5).

Фото 3.	Фото 4.	Фото 5.

Знову повертаємося до визначення проблеми: якщо в стаді діарея, питання — в якій віковій групі? Діарею спричиняють практично всі збудники (див. таблицю 2).

Таблиця 2. Типовий вік телят, коли їх можуть уразити перелічені патогени*

*Інші збудники інфекцій, як от Coccidia, BVDV, Clostridium perfringens, також можуть уражати телят у віці 3−4 тижні.

Джерело: презентація Пірет Калмус. ХІІ Міжнародний молочний конгрес, 5−6 березня, 2019 р.

Першочерговою причиною ранньої діареї є E. coli. Вона спричиняє колісептицимію. В пізнішому віці (наприклад, через два тижні) тварин уражає Rotavirus, Coronavirus, Cryptosporidium. Основною причиною діареї в естонських телят є Cryptosporidium. Її важко видалити, бо вона дуже стійка до дезінфектантів. Єдиний спосіб боротьби — застосувати всі заходи контролю і профілактики: поліпшити управління молозивом та умови утримання, відокремити хворих телят, провести дезінфекцію і якнайшвидше лікувати.

Правильно лікувати діарею означає використовувати не антибіотики, а регідратаційну терапію та нестероїдні протизапальні препарати. Але й тут треба знати діагноз, щоб розробити правильні заходи. Важливий час відбору зразків. На ранній стадії інфікування можна зробити швидкий аналіз, щоб визначити Rotavirus, Coronavirus чи E. coli. У разі септицемії можемо відправити патматеріал до лабораторії на визначення чутливості до антибіотиків.

Діагноз допомагає вирішити, які вакцини використовувати. Вакцинувати слід корів пізнього сухостою і нетелей. Зазвичай у молозиві першого і другого доїння є достатня кількість антитіл. Рівень антитіл різко падає нижче захисного рівня через 24−48 год. після отелення. В моїй практиці була одна ферма, яка вакцинувала проти рота- і коронавірусу, але неправильно випоювала молозиво.

Відповідно, результату не було. Тому рекомендуємо годувати телят збірним молозивом від щеплених корів з молоком протягом 3−4 тижнів життя у співвідношенні 1:10. Згодовуйте молозиво, зібране за 6−8 доїнь. Вакцинація підвищує рівень антитіл, і вони довше зберігаються в молозиві. В Естонії використовують лише інактивовані рота, коронавірус, E. coli F5 (K99) вакцини. Щеплюйте корів та нетелей за 12−3 тижні до отелення, ревакцинуйте в найближчі роки — за 4 тижні до отелення. Водночас слід приділяти увагу довкіллю.

Дослідження результатів вакцинації показали зменшення смертності телят. Але тварин слід вакцинувати, якщо ви впевнені, що причиною хвороби є рота-, корона-вірус чи E. coli, і немає інших шляхів уникнути ураження цими патогенами. Переважно всі проблеми, пов’язані з діареєю, зникають, коли телят утримують у належних умовах і дають добре молозиво.

На жаль, залишається криптоспоридіоз, проти якого все-таки не можемо прищеплювати телят. Це величезна проблема в Естонії.

Інфекційний статус стада

Спочатку зробіть аналіз збірного молока на антитіла до інфекційного ринотрахеїту та вірусної діареї, лише за умови, що ви не вакцинуєте тварин. Якщо результат позитивний, виберіть телиць для тестування — старших 12-місячного віку, інакше можуть залишатися колостральні антитіла. Кількість зразків залежить від поширеності ІРТ у стаді, але зазвичай у великих стадах беруть 20−60 зразків. На їх основі рахуйте, яка поширеність хвороби.

Що стосується вірусної діареї, достатньо взяти 10 зразків сироватки крові. Якщо 7 із 10 позитивні, у стаді є персистентно інфіковані тварини, які поширюють вірус. У такому разі ми повинні відбирати більше зразків, щоб визначити, в якій групі є персистентно інфікована тварина, і почати програму ерадикації. Для визначення стану стада можна використовувати дослідження збірного молока. Ця методика і дає цінну інформацію.

В Естонії використовують інтраназальну живу вакцину проти інфекційного ринотрахеїту та парагрипу. У випадках інфекційного ринотрахеїту використовуємо лише марковану живу вакцину, бо немає інших доступних. Інколи вакцинуємо від рота-, коронавірусу, еширихії колі.

В деяких стадах використовуємо вакцинацію проти трихофітії. Потрібно поставити правильний діагноз, бо вакцина захищає тільки від Trichophyton verrucosum, а не Microsporum spp.

Чому вакцини не дають бажаного результату

Причин багато. Невідомо, чи здатні тварини однаково добре реагувати на комбіновані антигени, що вводяться одночасно. Або певні антигени заважають чи негативно впливають на реакцію на інші введені антигени.

Ефективність вакцини також залежить від індивідуальних факторів тварини — хвороба і стрес. Тварина під впливом стресу має підвищену сприйнятливість до всіх патогенів (облігатні та умовно-патогенні). На результат упливатимуть також рівень інфекційного тиску навколишнього середовища, умови зберігання вакцин, дозування, введення, час вакцинації та ревакцинації.

А головне — чи справді в стаді є інфекція, проти якої прищеплюємо. В Естонії чимало ферм, де вакцинують, не знаючи причини захворювання. Важко визначити причину хвороби, коли вакцинацію вже почато. Пам’ятайте: поганий менеджмент і погане здоров’я тварин вакцинацією не виправиш ніколи.

Висновки

Вакцинація — це лише один із компонентів добре структурованої програми здоров’я стада. Якщо відсутні належна біобезпека (між стадами) та біозахист (у стаді), належна годівля, а також управління екологічними умовами та іншими факторами, що спричиняють стрес, будь-яка добре спланована програма вакцинації може бути неефективною. Вакцини ефективні й підтримують здоров’я стада та продуктивність там, де є належне управління.

Відповіді на питання «чому?», «чим?», «коли?» і «як?» та їх реалізація допоможуть зробити програму вакцинації успішною.

За матеріалами журналу «Молоко і ферма» № 3 (52), червень 2019.