Компанії, націлені на майбутнє, намагаються вирощувати свої кадри. Та крім очевидних плюсів у цьому є й мінуси. Як виростити чудового менеджера з фахівця і не втратити співробітника?

Усім знайома картина: є відділ, а в ньому — чудовий фахівець. Назвемо його Васею. Вася все робить на відмінно, колегам допомагає і хоче кар'єрного росту. Як же не заохотити такого чудового працівника? А давайте Васю підвищимо!

І тут-то й починається тернистий шлях від прекрасного фахівця через поганого менеджера до хорошого менеджера. Причому найбільш гнітюче те, що не всі Васі дійдуть до кінцевого пункту. Деякі застрягнуть у проміжному стані «поганий менеджер».

Подивімося, чому так відбувається і як допомогти Васі з найменшими втратами подолати отой проміжний пункт.

Отже, Вася отримав підвищення посади, а можливо, ще й підвищення зарплати. Після того, як перша хвиля ейфорії відпустить, перед Васею постане питання: а що ж тепер робити?

Що робити? Перші кроки

Безумовно, коли Вася був фахівцем, у нього був свій менеджер, тому Вася знає цю сторону медалі — взаємодія з підлеглими. Вася згадує всі відкинуті колишнім керівником рішення/ пропозиції і думає: «Я буду робити все по-іншому, я знаю, як правильно».

Тут якраз і криється перша помилка менеджера-початківця. Він уже став керівником, але продовжує мислити пріоритетами фахівця. Мозок не може за мить перебудуватися на іншу систему мислення, і тому Вася ще якийсь час за інерцією користується старими координатами і пріоритетами.

Як можна допомогти йому в цій ситуації? Дуже корисно на перших порах підтримати молодого менеджера. Хорошою опорою йому може стати менторство. У нашій країні воно ще не дуже поширене, а шкода.

Цей вид взаємодії може значно зменшити і знеболити процес адаптації. Пощастило тому, хто працює поруч із досвідченим управлінцем і мудрою людиною, в якої завжди можна спитати поради або обговорити складну ситуацію. Надзвичайно важливо саме з такою людиною розбирати ситуації, намагаючись подивитися на проблему з різних точок зору: очима фахівців, менеджерів та інших зацікавлених осіб.

Демократію замовляли? Тоді ми йдемо до вас!

У менеджера-початківця немає кредиту довіри перед своєю командою, що вельми сумно. Довіру треба заробляти. Тому він частенько на перших порах намагається сподобатися геть усім. У відділі завжди бувають «незручні» або не дуже цікаві завдання. Кому їх доручити? І тут розгортається театр демократії. «Хто хоче взятися?» — запитує менеджер-початківець, сподіваючись, що ситуація розрулиться сама собою. Так хочеться показати себе на нових теренах демократичним і розуміючим керівником.

Хто ж візьметься за таке завдання? Звичайно, ніхто. Що робити? Проявити тиранію і призначити відповідального? Ось так дилема. Чудовий у недавньому минулому фахівець і, певно, демократичний у майбутньому керівник бере завдання собі.

Добре це чи погано? Добре з точки зору короткострокової перспективи (заспокоєння своєї совісті), та погано з точки зору перспективи довгострокової: мусиш навчитися вирішувати «незручні» завдання і приймати рішення, які можуть комусь не сподобатися. Отже, наш Вася береться до діла, а потім ще до одного, і ще. До чого це призведе? Він або на останньому подиху зрозуміє, що необхідно переглянути свою тактику, або задихатиметься під тягарем чужих завдань.

Темний бік Місяця

Не всі замислюються над тим, що управління людьми — це не тільки доленосні рішення, розподіл завдань, мотивація команди, але й непопулярні кроки. Цей темний бік роботи менеджера тактовно замовчується. Говорити про це не дуже приємно, та й не дуже почесно. Ви бачили багато книг «Тактика прийняття непопулярних рішень» або «Як правильно скорочувати людей. Посібник для чайників»? Напевне ні.

Потрапляючи на «темний бік» менеджменту, Вася намагається якомога швидше видряпатися звідти. Терміни піджимають, треба піднатужитись, щоб здати проект вчасно. Що робити? Викликати когось із співробітників попрацювати у вихідні? Але кого? Хто ж зможе зробити завдання так само швидко, як Вася? Ніхто. І Вася, вже злегка позеленілий від менеджерської роботи, вирішує зробити все сам, бо так швидше.

Крім хронічної втоми, у Васі є ще один мінус. Навіть якщо ви справді можете все зробити швидше, не поспішайте братися за діло. Так ви гальмуєте розвиток і свій власний, і своєї команди.

Як позбутися синдрому хом'ячка, якого ось-ось розірве

Щоб позбутися відчуття «хом'ячка зараз розірве», необхідно почати делегувати завдання. Налаштуйтеся на те, що вас чекає шлях проб і помилок. Не забувайте, ваші підлеглі мають право на помилку. До речі, у менеджера-початківця Васі воно теж є. Забудьте про перфекціонізм, наберіться терпіння і делегуйте. Довіряючи складні завдання, ви розвиваєте своїх співробітників. Це вкладення в їхнє майбутнє.

Робити потрібно не те, що виходить добре, але вже не відповідає вашій посаді, а те, що виходить погано, але розвиває навички, корисні для вашої нової посади.

Як пам'ятаємо, Вася був чудовим фахівцем до того, як отримав підвищення. Свої обов'язки виконував на відмінно. Тепер він управлінець. Перед ним, хоч і неявно, стоїть завдання або виконувати функції менеджера, які виходять не дуже добре через відсутність досвіду, або ховатися від своєї некомпетентності і продовжувати виконувати добре обов'язки фахівця.

Того, хто обирає другий варіант, незабаром чекає глухий кут.

Це не всі «граблі» менеджера-початківця, але найяскравіші і найулюбленіші.

Підготовлено за статтею Лілії Горбачик

«Перші і найулюбленіші «граблі» менеджера»,

джерело: www.e-xecutive.ru