Підвищення якості грубого корму має величезний вплив на кінцевий баланс, і особливо це відчутно під час економічної скрути.

Спочатку підрахунки

Щоб зрозуміти, де можна знизити собівартість виробництва молока, ми порівняли середні показники австрійських молочних ферм і одного з українських господарств. Результати продемонстровано в таблиці 1. Про що вони свідчать? Українське підприємство виробляє лише на 3% молока менше, проте його компонентний склад значно відрізняється від австрійського: на 0,5% менший вміст жиру і на 0,8% — білка. Перерахувавши надій на базове молоко (жирність 4,0%, білок 3,4%), ми помітили, що українське підприємство знов у програші — вже на 14%.

Щоб зрозуміти причину в різниці надоїв, ми проаналізували види корму, з яких його отримують. Українське підприємство використовує на 17% більше концентрованих кормів і, як наслідок, отримує на 17% більше молока з цього кормового джерела. А от із фуражу доять на 48% менше. Це і є той резерв, над яким слід працювати українським молочарям. Не менш важливий показник для аналізу собівартості молока — кількість концентрованого корму на 1 кг базового молока (energy corrected milk, ЕСМ, жир — 4,0%, білок — 3,4%). Він показує, скільки дорогого молока доять на фермі з концентрованих кормів.

Під час аналізу складових собівартості молока ми помітили ще один вартий уваги факт: незважаючи на те, що українське господарство доїть менше молока з грубів кормів, витрати на них значно більші — на 19%. У чому причина? Українське підприємство витрачає більше на дизельне паливо при використанні неспеціалізованої техніки під час збирання, транспортування, консервування та зберігання корму. Витрати на концентровані корми також більші — на 4%. Ці дві статті є, по суті, основними й визначають усі інші.

Отже, в раціоні українських корів більше дорогих концентрованих і менше грубих кормів, які до того ж не завжди найкращої якості. Звісно, це позначається на здоров’ї худоби. Як наслідок, українське підприємство витрачає більше на заміну стада на 30%, на ветеринарію — на 35% і на штучне запліднення — на 13%. Іншими словами, замість того, щоб покращувати кормову базу і правильно годувати тварин, вітчизняні виробники їх лікують. Єдина стаття, де українське підприємство має менші витрати, це підстилка. Пояснення просте: в Європі розвинутий ринок альтернативної енергії, а в Україні витрати на солому рахують за її собівартістю.

Отже, проаналізувавши лише основні статті витрат, стає зрозуміло, що собівартість молока в українському підприємстві на 18% вища порівняно з австрійським. І це свідчить про те, що для більшості українських господарств існує реальна можливість знизити собівартість на відсоток, більший ніж 18, адже для порівняння ми обрали одну з кращих молочних ферм України.

Таблиця 1. Порівняння собівартості молока на австрійських та українських фермах*

*Дані 2013 року. Середній курс грн./євро — 10,60.

Щоб з’ясувати причини більшої собівартості молока на українському підприємстві, ми зробили прості розрахунки: надої обох господарств розділили на надої з грубих та концентрованих кормів (таблиця 2). Отже, з грубих кормів українське підприємство доїть значно менше молока. Щодо конверсії грубого корму, то вона також гірша: з його кілограма наше підприємство отримує 0,86 кг молока порівняно з 1,18 кг в Австрії. Зауважимо, що в цьому прикладі ми використали дані лише з одного українського господарства, але під час аналізу інших підприємств показник конверсії коливався від 0,68 до 0,86.

Таблиця 2. Порівняння конверсії корму* на австрійських та українських фермах

*Конверсія корму — це кількість молока (кг) в перерахунку на базисне (ЕСМ), яке отримують з 1 кг сухої речовини корму.

Молоко можна умовно розділити на «дороге» з концентрованих і «дешеве» з грубих кормів. І чим більше дешевого молока з грубих кормів можна надоїти, тим нижчою буде його собівартість.

Молочні ферми істотно відрізняються, коли йдеться про кількість виробленого з грубих кормів молока. Господарства, які використовують високоякісні грубі корми, здатні виробляти з них майже 60% загального валу молока (до 5 тисяч літрів виключно з грубих кормів при загальних надоях понад 8 тисяч). Однак зі зниженням якості фуражу виробництво може скоротитись до 25% і більше (до 2 тисяч з грубих кормів при загальних надоях до 8 тисяч). Економічний вплив такої різниці значний. Якщо, наприклад, виробляти на 5% молока більше з грубих кормів, то можна зекономити 1 кг концентратів на корову в день. А це, в свою чергу, допоможе заощадити господарству, яке виробляє 1 млн. літрів молока, 8 тис. євро за рік (залежно від ціни на корми).

Якість: поняття абстрактне чи конкретне?

Чим якісніший грубий корм, тим менше потрібно концентратів і тим менша собівартість молока. Якість грубого корму визначає рівень споживання раціону за добу, а значить — і рівень надоїв. Перетравність клітковини з грубого корму впливає на жирність молока, а отже, від цього залежить його закупівельна ціна. Якісний грубий корм та більша його кількість в раціоні захищає здоров’я тварин, а значить, знижує витрати на ветеринарію та подовжує продуктивне життя тварини.

Для виробників молока якісний грубий корм це:

— 50% молока (з сінажу, силосу та сіна), дешевшого, ніж із концкормів;

— зменшення вибракування корів завдяки покращенню здоров’я та подовженню тривалості життя; можливість розширити стадо власним ремонтним молодняком або ж реалізувати його в інші господарства;

— можливість ефективніше використовувати концкорми;

— зменшення періоду між отеленнями;

— раніше перше отелення;

— зменшення втрат молодняка;

— зменшення витрат на лікування.

Якість грубого корму відповідає конкретним цифрам, і аналіз допомагає визначити цей рівень. Показники якості не є чимось фантастичним і недосяжним (таблиці 3–4). Заготовлений грубий корм у цьому році визначатиме собівартість молока, яка покаже, чи зможе український молочар зберегти виробництво до того часу, коли молочний бізнес стане приносити прибуток.

Більшість виробників молока усвідомлюють, до певної міри, який вплив має якість грубого корму на виробництво молока та прибутки. На жаль, на практиці вибір між кількістю заготовленого корму і його якістю нерідко робиться не на користь останньої. Більший урожай за укіс не приносить більше прибутку, бо чим старша рослина, тим більше в ній кислотно детергентної клітковини (КДК) і менше енергії. А через надмірний уміст КДК споживання корму буде гіршим, відповідно й енергії тваринам бракуватиме. Зі збільшенням молочної продуктивності рівень енергії грубого корму стає критичним, оскільки кількість крохмалю і жиру, які можна додавати до раціону, обмежена.

Чим нижча якість грубого корму, тим більше потрібно згодовувати концентратів. Проте така практика дорого коштує з двох причин:

1 — годівля концентрованими кормами дорожча за годівлю якісними грубими кормами;

2 — у корів, які споживають раціон з високим умістом концентрованого корму, частішають випадки ацидозу, кульгавості, зменшується вміст жиру в молоці, споживання корму і, зрештою, молочна продуктивність.

Прибуток (з урахуванням кормових витрат) з раціонів з високим умістом крохмалю (>42%) низький. Крім зменшення вмісту протеїну в молоці, згодовування 6% жирів в сухій речовині може спричинити зниження перетравності клітковини та захворювання рубця. Висновок один: згодовування додаткової кількості концентрованого корму з високим умістом жирів або крохмалю не може компенсувати низьку якість грубого корму.

Отже, якість грубого корму має значний вплив на собівартість молока та рентабельність господарства. Саме якість визначатиме кожен крок у заготівлі грубих кормів, починаючи з вибору сорту чи гібриду й до умов зберігання.

Таблиця 3. Показники якості злакового та люцернового силосу

Таблиця 4. Стандартні показники якості бобового, трав’яного та бобово-трав’яного сіна

¹СП — сирий протеїн.

²КДК — кислотно детергентна клітковина.

³НДК — нейтрально детергентна клітковина.

⁴Перетравна СР = 88,9 — (0,779 × КДК).

⁵Споживання СР (% ваги тіла) = 120 / НДК грубого корму.

⁶Відносна кормова цінність = (перетравна СР × споживання СР) / 1,29. Цей показник використовують у США і він дуже важливий під час купівлі—продажу сіна та силосу для визначення ціни товару. Він виражає перетравність сухої речовини грубого корму і скільки його може спожити тварина з огляду на «заповнюючу» здатність.

Джерело: Quality Forage for Maximum Production and Return. J. W. Schroeder, NDSU