Під час вивчення тваринництва в Подільській губернії у 1914 році було виявлено невеликий осередок чорної і чорно-рябої худоби. Її назвали подільськими чорнушками, а в ході дослідження було встановлено, що походить вона від схрещування місцевої худоби з завезеними на початку минулого століття в Подільську губернію бугаями ольденбурзької (везермаршської) породи.

Чорно-ряба худоба західних областей походить від схрещування місцевої з голландською старого типу, яку завезли безпосередньо з Голландії, а також із різних провінцій Австро-Угорщини. Ця група формувалася в останні десятиліття ХІХ і на початку ХХ століття, у період, коли в Голландії панував тип високопродуктивної молочної худоби. Пізніше для поліпшення помісної худоби завозилась чорно-ряба із західних воєводств Польщі та з Німеччини. Розведення помісних тварин «у собі» в своєрідних природно-економічних умовах Прикарпаття привело до створення відокремленої групи, відмінної від чорно-рябої худоби Голландії і Німеччини.

Після другої світової війни з Німеччини і країн-сателітів у 1946–1947 рр. по репараціях значну кількість чорно-рябої худоби було завезено в Київську, Житомирську, Вінницьку, Полтавську, Харківську і Чернігівську області. В результаті розведення завезених тварин і їх схрещування з місцевими у східних областях України утворились окремі невеликі групи чорно-рябої худоби навколо великих міст (Київ, Полтава, Харків).

Чорно-ряба порода затверджена у 1959 році рішенням Міністерства сільського господарства СРСР. Тоді кілька відрідь цієї масті об’єднали в одну чорно-рябу породу. При формуванні масиву породи в Україні у різні періоди і в певних місцях поширення використовували кілька відрідь — голландське, естонське, литовське та ін. Тому чорно-ряба худоба в господарствах країни була різноманітна за своєю генеалогічною структурою і невирівняна за типом. Але вона вирізнялась міцною конституцією, добрим здоров’ям та пристосованістю до різних кліматичних зон, а будова тіла характерна для молочного напряму.

Для вирішення проблем підвищення продуктивності шляхом внутріпородної селекції знадобились би десятиріччя. Тому більш радикальним способом стало залучення генофонду спеціалізованих молочних порід зарубіжної селекції. Крім цього, здійснювалися заходи з підвищення продуктивності та племінної цінності шляхом поліпшення годівлі та утримання й підвищення плодючості корів.

Роботу зі створення української чорно-рябої молочної породи розпочато в 1971 році. Було заплановано створити три внутріпородні типи, які б відрізнялися материнською основою та часткою спадковості голштинської породи: центрально-східний, західний та поліський. Для цього схрещували чорно-рябу, білоголову українську (див. довідку) і симентальську породи з голштинськими бугаями.

Українська білоголова порода

Центром формування породи вважають колонію Голендри, що розміщувалась на території теперішньої Вінницької області. Її утворили у 1871 р. переселенці — вихідці з Голландії та Німеччини. Сюди вони завезли худобу гронінгенського відріддя голландської, остфризької, вільстермашської та інших порід. У результаті схрещування худоби цих порід з місцевою утворилась українська білоголова порода. Під час відбору тварин звертали увагу на високу молочну продуктивність помісей для розведення «в собі».

Українська білоголова порода — молочна, добре пристосована до умов Полісся, але поступається продуктивністю іншим породам, насамперед чорно-рябій. Худоба червоної і чорної масті з білими відмітинами на грудях, череві та кінцівках. Має білу голову з темними колами навколо очей. Середня маса корів 450–500 кг, бугаїв — 700–800 кг. Молочна продуктивність 3000–3500 кг. У племінних господарствах надій досягає 4000–4500 кг. Корови цієї породи використовувались як материнська основа при виведенні західного внутріпородного типу української чорно-рябої молочної породи.

Дещо дрібніша чорно-ряба худоба західного регіону, в основі якої голландські, німецькі, обмежені по кровності голштинські тварини. За будовою тіла худоба західного внутрішньопородного типу наближалась до центрально-східного, поступаючись йому продуктивністю на 10–15 %.Найбільший і найпродуктивніший масив становило поголів’я центрально-східного внутріпородного типу, створене на основі симентальської та голландської худоби з використанням чистопородних бугаїв-голштинів. Частка спадковості голштинської породи планувалася межах 5/8—7/8. У тварин цього типу міцна, кремезна конституція, вим’я ванно- або чашоподібної форми з великим запасом, шия довга з тонкою складчастою шкірою, холка гостра, спина рівна, пряма, поперек широкий і рівний, зад широкий, довгий, кінцівки міцні, добре розвинена середня частина тулуба. Молочна продуктивність у кращих племінних стадах становила 6000–8000 кг молока жирністю 3,63%. У породі є чимало тварин з надоєм понад 10 000 кг молока. Жива маса дорослих корів 600–650 кг, бугаїв — 850–1100 кг. Центрально-східний тип за чисельністю становив 65–70% поголів’я породи.

На Поліссі було сформовано тип худоби, який є похідним від білоголової української й голландської порід. У цих тварин планувалася невелика частка спадковості голштинів, а тому вони мали в основному комбінований тип будови тіла. Апробацію породи було проведено в 1995 році.

Українська чорно—ряба молочна худоба активно вирощувалася на всій території країни. Для цієї породи характерна певна неоднорідність масті й низка відхилень від голландської моделі. Для тварин, що пройшли селекцію на материнській основі білоголової української породи, у більшості випадків характерний чорний тулуб з білими відмітинами на череві та біла пляма на лобі.

Для особин, отриманих схрещуванням чорно-рябої місцевої породи з голштинськими бугаями, здебільшого характерна чорно-ряба масть, на якій переважають чорні та білі відмітини. Для тварини цього типу характерний дещо вкорочений тулуб, глибокі й широкі груди, пряма холка і рівна спина. У корів та телят широкий вирівняний круп та правильно поставлені кінцівки. Варто також зазначити, що цим тваринам властива міцна та досить кремезна конституція, яка підкреслюється гармонійністю тіла. Голова чітко окреслена, трохи продовгувата, часто має білу проточину. Шия видовжена, з характерною тонкою складчастою шкірою. Лопатки щільно прилягають, спина пряма, без горба. Холка гостра, деколи має місце випинання остистих відростків, що не вважається вадою. Поперек у тварини досить широкий і рівний. Задня частина широка, довга, з невеликим нахилом у напрямку до сідничних горбів, м’язова тканина добре розвинена.

Будова тіла тварин української чорно-рябої породи переважно молочного типу. Варто зазначити, що самки цієї породи за розмірами значно переважають материнські особини. Порода та її внутріпородні особливості достатньо консолідовані за визначеним типом, а також за рівнем продуктивності та загальною технологічністю вимені. Телиці в 6 місяців досягають живої ваги 180 кілограмів, а в чотирнадцять — 380–400 при вазі в дорослому віці 600–650 кг. За умов інтенсивної відгодівлі тварини мають добрі м’ясні якості з забійним виходом 55–58%. Чорно-ряба худоба вважалася найбільш придатною для експлуатації в умовах промислової технології виробництва.

На жаль (а може, й на щастя — час розсудить), сталося те, що сталося. Після того, як Радянський Союз припинив своє існування, майже припинила своє існування і без того недосконала система оцінки бугаїв-плідників за якістю нащадків. Власники і керівники господарств, що обрали шлях розвитку молочного скотарства, почали використовувати для парування своїх стад сім’я бугаїв-плідників закордонної селекції. В основному північноамериканських — зі США і Канади. І якщо врахувати час, протягом якого це відбувалось, більшість стад в Україні, що їх на сьогодні відносять до української чорно-рябої молочної породи, є глибоко голштинізованими або й чистопородними голштинами за генотипом, екстер’єром і, як наслідок, за потенціалом продуктивності. Прикладом можуть слугувати показники продуктивності багатьох стад господарств, що є членами Асоціації виробників молока. Наведемо інформацію, отриману з автоматизованої програми «Юніформ Агрі», по двох підприємствах. Тут за відповідних умов вирощування ремонтного молодняка, правильного менеджменту годівлі, утримання, доїння, відтворення, ветеринарного обслуговування в умовах України, на фермах із суто вітчизняним основним стадом отримують результати світового рівня.

ПАТ «Племзавод „Стєпной“», с. Заповітне, Кам’янсько-Дніпровський р-н, Запорізька обл. (голова правління — Волков А.А., директор молочного комплексу — Бекасова Г.М., консультант-технолог — Филь С.І., консультант-ветлікар Іванов С. C., консультант із годівлі — Арутюнов А.В.). Нинішнє стадо почали створювати на початку 90-х років, коли придбали нетелей чорно-рябої породи на Волині. З того часу більше 20 років займалися поглинальним схрещуванням з бугаями-плідниками голштинської породи від генетичних компаній Simex та CRI.

Таблиця 1.

Показники продуктивності по стаду відповідно до віку тварин і фаз лактації ПАТ «Племзавод „Стєпной“» на 22.05.2015

СТОВ «Велетень», м. Глухів, Сумська обл. (директор господарства — Вайло Н.О., керівник молочного комплексу — Шпак В.В., консультант-технолог — Свердліков О.В., консультант-ветлікар — Захарченко В.А., консультант із годівлі — Арутюнов А.В.). Стадо сформоване на базі місцевої худоби, яка походить від симентальської й лебединської порід. Голштинізація почалась наприкінці вісімдесятих. Використовувалося сім’я бугаїв-плідників Сумського племоб’єднання, з 2008 року — генетичної компанії АВS.

Таблиця 2.

Показники продуктивності по стаду відповідно віку тварин і фаз лактації СТОВ «Велетень» на 12.05.2015