Більш того — «Експортна стратегія України на 2017−2021 роки», яку Кабмін ухвалив у грудні 2017 року, передбачає, що у наступні п’ять років наша країна збільшить експорт кондитерських виробів, меду, соків, молока та перероблених овочів, ягод і фруктів, а також «органічної» продукції. Виконання такої Стратегії допоможе нашій країні не лише набути престиж постачальника продукції, але й прогнозувати обсяг валютної виручки, наголошує заступник міністра фінансів Сергій Верланюк.

Втім, поки що уряд лише в загальних рисах уявляє, як саме добиватиметься збільшення вартості агроекспорту. Детальніше виписати стратегію просування українських харчів на зовнішні ринки Мінекономрозвитку має до кінця 2018 року, після серії Національних консультацій із профільними бізнес-асоціаціями. Друга така консультація відбулась 13 листопада цього року, ще одну запланували провести наступного місяця. До кінця грудня Мінекономрозвитку обіцяє опублікувати так звані «секторальні сегменти» Експортної стратегії, які зокрема опишуть, наскільки уряд планує наростити вартість українського агроекспорту, також — його частку в загальній структурі зовнішньої торгівлі нашої країни до 2021 року. Цікаво, що розробляти секторальні експортні стратегії українському Мінекономрозвитку допомагають Міжнародний торгівельний центр та німецька федеральна компанія GIZ за дорученням уряду ФРН.

Поки що, у 2017 році поставки харчів займали 6,7% всього українського експорту та принесли нашій країні $2,5 млрд. Основна частка зовнішніх продажів готових харчових продуктів припадала на постачання залишків і відходів харчової промисловості — 40%, цукру і кондитерських виробів з цукру — 14,4%, продуктів із зернових культур — 8,7%, алкогольних і безалкогольних напоїв — 6,7%, какао та продуктів з нього — 6,6%. Покупцями 29% експортованих українських харчів були країни ЄС, 10% — Білорусь, 7% — Грузія, 6% — Туреччина, 5% — Молдова. Цікаво, що за підсумками 9 місяців 2018 року основними харчовими товарами, які країни Євросоюзу купували в України, були кондитерські вироби, шоколад та м’ясо птиці, загальна вартість українського агроекспорту до ЄС склала $4,12 млрд.

Поки що, як розповідає національний координатор сектору харчової промисловості Олексій Омеляненко, за підсумками двох Національних консультацій урядовці та представники аграрних бізнес-асоціацій визначили, що поставки м’ясної продукції вітчизняним аграріям слід нарощувати як і до країн ЄС, так і на ринки Китаю та іншої Азії, а також Західної Африки. А продажі меду — на «традиційні» ринки США та Євросоюзу. Купувати більше українських хлібобулочних виробів будуть лише країни ЄС, продуктів переробки ягід — як і країни ЄС, так і країни Азії.

При цьому, за словами Омеляненка, учасники консультацій навіть змогли чітко визначити, в які країни і які види продуктів слід нарощувати у першу чергу. Критеріями слугували загальна місткість ринку країни та частка поставок з України.

Зокрема, наші аграрії можуть збільшити продажі курятини до Іраку на 46%, обсяг поставок у 2017 році складав $42,6 млн. Також — до Саудівської Аравії, яка у купівлею українського курячого м’яса вартістю $39,5 млн покрила лише 1,6% ємності свого ринку. Окрім того, поставки курятини з України слід почати до Лівії, Йорданії, Беніну, Гани, а також Китаю та Кореї.

Окрім «традиційних» Євросоюзу та США, український мед уже займає 0,6% ринку Китаю та 0,4% ринку Саудівської Аравії, і такі поставки слід лише розширювати. Окрім того, Піднебесна зможе спожити будь-які обсяги поставленого українського молока.

Експерт наголосив, що крупні агрокомпанії уже «налагодили системну роботу на зовнішніх ринках». Тому нарощення українського агроекспорту відбуватиметься в першу чергу завдяки малому та середньому бізнесу. Таким підприємствам потрібна державна підтримки для удосконалення якості продукції на продаж. Також держава має стимулювати українських малих та середніх агровиробників до кооперації, яка дозволятиме формувати на експорту крупні партії товару за вигідною для всіх ціною.

Дотичні інтереси держави

Сергій Верланюк наголосив, що Кабмін готовий допомагати коштами держбюджету для розвитку українського агроекспорту, не чекаючи закінчення робіт над секторальними елементами «Експортної стратегії на 2017−2021 роки». Зокрема, для повноцінної роботи Експортно-кредитної агенції уряд готовий виділити «достатнє фінансування». Його обсяг уточнюватиметься під час другого читання проекту держбюджету на 2019 рік. «Хоч ми формуємо консервативний бюджет, ми розуміємо, що інвестиції в експорт обернуться притоком валюти в економіку країни», — прокоментував урядовець. Окрім того, за словами Верланюка, українська влада попрацювала, аби зняти і зовнішні перепони для українського агробізнесу. Зокрема, 6 вересня цього року ВР ухвалила закон № 7010 про «єдине вікно на митниці». Положення документу мають спростити вивіз товарів закордон.

Втім, опитані експерти наголошують, що для успішної конкуренції на світових ринках агропродукції уряду та парламенту потрібно також сформулювати таке регуляторне поле, яке б посилювало українських агровиробників і на внутрішньому ринку. Зокрема, йдеться про оновлення законодавства про аграрну кооперацію, лібералізацію податкової системи та певну модифікацію системи держпідтримки.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов деталізує — формувати достатні партії товару на експорт малі та середні агровиробники не можуть, для цього потрібен дозвіл утворювати кооперативи за участі аграрних підприємств. При цьому об'єднання повинні мати статус не сільськогосподарських підприємств. Такі норми містить законопроект № 6527-д «Про сільськогосподарську кооперацію». Втім, як скаржиться Соколов, парламент поки що відкладає розгляд цього законопроекту. А оновленню законодавства про сільськогосподарську кооперацію вцілому активно опирається «аграрна» наука, що своїми зверненнями тероризує представників парламенту.

Втім, навіть якщо наші аграрні підприємства зможуть вільно утворювати кооперативи та формувати достатні обсяги товарів на експорт, це не допоможе суттєво збільшити конкурентність українських харчів на світовому ринку. Проти наших постачальників гратимуть нижчий рівень ПДВ в країнах ЄС на агропродукцію — 7−10% проти 20%. Також — відставання українських виробників за якістю сировини, зокрема молока. Свій вплив матимуть відмінності в структурах ринку України та її конкурентів із країн ЄС. «Наприклад, при поголів'ї ВРХ у 1,6 млн голів Голландія щороку дає 14,5 млн тонн молока, у той час як 2,2 млн голів ВРХ в Україні продукують лише 10 млн тонн молока. Середній молокозавод в Нідерландах на добу виробляє 1,5 тисяч тонн продукції, в Україні — лише пів тисячі тонн», — розповідає керівник проекту «Гуртові закупівлі молока» Асоціації виробників молока (АВМ) Олена Жупинас. Аби наші виробники харчів змогли на рівних конкурувати із колегами з ЄС, на думку експерта, ВР має зголоситись на зниження ставки ПДВ, а Кабмін вдосконалити систему держпідтримки аграріїв так, аби виробники молока зокрема мали інтерес не лише нарощувати поголів'я корів, але й працювати над збільшенням надоїв на одну корову. За словами Жупинас, такі дії дадуть свій результат за п’ять років. Відтак, українські молочники зможуть навіть домінувати при зовнішніх поставках молочних продуктів до Китаю. «За декілька років такі наші конкуренти, як Білорусь чи Євросоюз суттєво ослабнуть через надмірне дотування своїх молочних виробництв», — наголосила експерт.

agravery