Кукурудзяний силос багатий на енергію, джерелами якої є крохмаль і клітковина. Співвідношення цих складників — важливий фактор в технологічному ланцюгу виробництва молока й водночас у збереженні здоров’я тварин. Використовуючи досвід провідних європейських держав, варто звернути увагу на показник перетравності кукурудзяного силосу в цілому, тобто на ефективність використання всієї рослини — нейтрально детергентної клітковини (НДК).

Крохмаль

Крохмаль зерна — це легкодоступне джерело енергії. Його вміст відносно легко визначити і тому цей показник традиційно вважають одним із основних показників якості силосу. Його засвоєння організмом тварини залежить від стадії стиглості кукурудзи та вмісту пошкоджених зерен (непошкоджені та перестиглі зерна в кишково-шлунковому тракті корів не перетравлюються).

Корова майже стовідсотково може використати крохмаль. Його левову частку тварина перетравлює опосередковано — бактерії рубця перетравлюють крохмаль, після чого, у свою чергу, бактерії перетравлюються й поглинаються в кишечнику. Завдяки крохмалю тварина краще засвоює білок. Але якщо в грубому кормі його забагато, це може призвести до зниження pH у рубці та спричинити ацидоз. Відтак, не тільки постраждає молочна продуктивність, а й сама корова може загинути. Незважаючи на це, кукурудзяний крохмаль менш небезпечний, порівняно з аналогом окремих злакових.

Частина крохмалю, який є в грубому кормі, перетравлюється не в рубці, а в кишечнику. Такий крохмаль називають «байпасним», або неперетравним у рубці. Байпасний крохмаль більш енергетичний, порівняно з перетравним у рубці. Разом із достиганням кукурудзи в качанах збільшується вміст крохмалю, а значить, і вміст байпасного — чим стигліший качан, тим його більше (хоч і є різниця між кукурудзою різних сортів).

Високий вміст крохмалю — це не завжди добре. Особливо тоді, коли коровам згодовувати багато силосу на заключному етапі лактації, адже з’являється великий ризик, що вони погладшають.

Значний вміст крохмалю у кормі може підвищити надої. Але водночас і спричинити ацидоз рубця та інші проблеми зі здоров’ям корів. Якісний силос містить близько 30% крохмалю.

Утім, результати багатьох досліджень свідчать, що крохмаль — це не єдине джерело енергії в силосній масі.

Клітковина

Клітковина є матеріалом для будівництва стінок клітин. Вони містять целюлозу, геміцелюлозу та лігнін (рис. 1). Лігнін не перетравлюється (але він потрібний, щоб рослини не вилягали). З огляду на це селекція сортів із низьким вмістом лігніну є проблематичною. Лігнін, поєднуючись із целюлозою та геміцелюлозою, створює в структурі клітини своєрідні хімічні «містки». Якісь із них слабкі, якісь — сильні. Саме це і визначає тривалість перетравлювання. Інакше кажучи, це впливає на перетравлюваність стінок клітин, тобто самої клітковини. Фахівці називають це перетравністю нейтрально детергентної клітковини (НДК). Нині існують великі розбіжності у перетравлюваності різних гібридів кукурудзи. Є гібриди, що містять 35% НДК, а є — 65%. Таке розмаїття відкриває перед селекціонерами великі можливості для покращення якості силосу, що надзвичайно важливо для виробників молока. Результати сучасних досліджень свідчать, що клітковина важливіша за крохмаль, якщо брати до уваги енергетичну цінність силосної маси. Якісний силос містить близько 50% НДК.

Рисунок 1. Структура та склад стінки клітини.

Джерело: Bidlack et al., 1992

Стиглість і вміст сухої речовини

Збирати кукурудзяний силос потрібно за умов оптимального співвідношення відповідного вмісту сухої речовини і стадії дозрівання. Це важливо принаймні з трьох причин:

1. досягти максимального вмісту (урожай) поживних речовин у силосі на1 га;
2. звести до мінімуму втрати в полі та під час зберігання;
3. досягти найкращих смакових якостей і максимального споживання грубого корму.

Стиглість кукурудзи визначають стадією розвитку зерна. Одначе вміст сухої речовини є більш надійним індикатором якості кукурудзяного силосу, порівняно зі стиглістю.

Є дві причини того, чому вміст сухої речовини під час закладання силосу відчутно впливає на його якість. По-перше, впродовж усього дозрівання треба стежити за утворенням крохмалю й клітковини та їх перетравністю. Як правило, фермери сподіваються більшого вмісту сухої речовини, оскільки намагаються отримати більше крохмалю. Але разом із його великою кількістю ми отримуємо жорсткіший ендосперм, що заважає перетравленню крохмалю в рубці. Під час дозрівання від 28 до 35 відсотків сухої речовини перетравлюваність клітковини зменшується швидко і суттєво. Хоча загальний вміст енергії в силосі під час дозрівання залишається приблизно на одному рівні, обсяги енергії, які може засвоїти тварина, зменшуються в міру збільшення частки сухої речовини. Найкращий варіант отримати силос зі збалансованим вмістом енергії з крохмалю й клітковини — збирати кукурудзу на силос із умістом сухої речовини від 28 до 35%.

По-друге, нам потрібно зберегти отриману енергію. Це означає, що треба створити хороші умови для бродіння. Із часткою сухої речовини понад 35% силос стає надто сухим. Значить, силосна маса як слід не ущільнюватиметься, з неї важко витіснити повітря, а тому ферментація відбуватиметься погано. А коли силос бродить погано, його втрати сягають понад 10% (табл. 1).

Таблиця 1. Втрати енергії під час заготівлі силосу, в якому забагато чи замало сухої речовини.

На підприємствах краще починати збір, коли вміст сухої речовини досягає 28%, а закінчувати, коли він на рівні 35%, ніж чекати оптимальних 32%, а потім закінчувати силосування із зависоким вмістом сухої речовини (див. рис. 2).

Рисунок 2. Взаємозв’язок між урожайністю та стиглістю. 

Висновки

Отже, в міру дозрівання кукурудзи, збільшується вміст зерна, але перетравність крохмалю пропорційно зменшується. В силосній масі з часткою сухої речовини понад 35% ферментація відбувається погано, а перетравність клітковини гірша. Використання спеціалізованих гібридів кукурудзи для силосування збільшує кількість енергії, що супроводжується зростанням продуктивності. Збалансованість та оптимальний режим силосування зберігає здоров’я тварин та дає їм змогу отримати більше доступної енергії.