Останнім часом в Україні все частіше впроваджують розумні IT-технології у аграрне повсякдення. Запозичивши для цього іноземний термін AgTech (від англ. «аграрні технології»), у країні створюються нові смарт-технології, програми та прилади. Про те, чи дійсно AgTech настільки потрібен підприємствам, і як вони бачать впровадження цих технологій на місцях, експерти та гравці ринку розповіли Agravery.com.

Юрій Вахіль, директор з розвитку бізнесу агропромхолдинг «Астарта-Київ»

— Маючи в обробітку 250 тис. га землі у нашому агропромхолдингу «Астарта» ми рухаємось у тренді - використовуємо дрони та різноманітні системи контролю. Ми маємо низку ефективних рішень по управлінню сільським господарством. У технічному сенсі ми рухаємось також у напрямку виробництва біогазу, уже реалізуємо масштабний проект — найбільший у Східній Європі завод, який здатен виробляти 150 тис. куб. м. газу на день.

Я твердо переконаний у тому, що всі ми живемо у горизонтальному світі, і найбільш успішними можуть бути компанії, які будують supply chain — або іншими словами — від поля до полички. Закінчились ті часи, коли маржа у агробізнесі була великою, ринки істеричні до неможливості, таке враження, що заробляють на агропродукції лише брокери і товарні біржі. Тому, лише застосовуючи новітні технологічні методи, ми можемо ставати більш ефективними та продуктивними. Однозначно, нoві технології і AgTech дозволяють рухатись далі, виробляти біогаз, біогаз, біопластик — цим займатимуться дедалі частіше, отримуючи додатковий дохід для агропідприємств.

AgTech дозволяє витрачати менше та отримувати кращий результат. Взагалі, зараз я спостерігаю між великими українськими компаніями справжню гонку у цій галузі. Це вже схоже на старий олімпійський слоган «Вище, далі, швидше». Водночас, ті тенденції, які я бачу у AgTech в Україні на сьогодні, — це низька мотивація та «включенність» простих лінійних працівників у робочі процеси. Тобто навіть, якщо технологія впроваджена у практику господарств, то це абсолютно не означає, що вона запрацює наповну на полі підприємства. Сама культура роботи із новими технологіями у нас просто не розвинена. Плюс, велика проблема — це консалтинг, відносно нова для агробізнесу тема, і є дуже багато недовіри до того, чи взагалі консалтингові послуги потрібні бізнесу.

Йдеться про те, що запровадження будь-яких нових проектів у господарстві у теорії має починатися із залучення фахівців-консультантів, проте бізнесмени часто не готові працювати із ними, виносити свої проблеми за межі офісу. Крім того, самих консультантів критично не вистачає або ж їхній кваліфікаційний рівень викликає запитання. Наступна складність у тому, що часто великі компанії готові інвестувати у технології, проте не знаходячи на ринку адекватних технологічних рішень повинні розробляти їх на базі власних підприємств. Вони розробляють програми «під себе», адже просто не можуть віддавати ці роботи на аусорсінг. Таким чином, і «Астарта», і «Мрія» і «Ukrlandfarming» уже мають власні технологічні рішення, які впроваджені у виробничу практику.

Олексій Колбасинський, фінансовий директор група Агропросперіс

— На мій погляд, розвиток AgTech та як будь-яких технологій це добре, але до того часу коли ви можете їх контролювати і робити їх під ринок. Річ у тому, що в Україні, на превеликий жаль, дуже багато технологій копіюють одна одну, просто змінюючи оболонку. Розробники не йдуть далі, не створюють ексклюзив, прорив зі сторони AgTech був би, аби програмісти могли знайти нові підходи застосування, а не просто впроваджувати відомі системи. На мій погляд, проблема навіть не в тому, аби придбати систему або разробити її, або навчити викорстовувати — проблема агрогалузі вцілому, як же ефективно розпоряджатися земельним банком аби він працював на країну, а не проти неї.

Цінами і погодою ми управляти не можемо, це надто складна модель. Проте нам потрібно правильно варіювати поведінку, вчитися заробляти на достойних продуктах. І ще, часто доводиться чути, що якщо у сільське господарство придуть роботи, то вони повністю замінять людину, і їй не буде роботи. Це не правда — робота буде, проте вона буде більш інтелектуальною, управлінською. Найближчі декілька десятків років тотальна роботизація нам точно не загрожує.

Юрій Петрук, голова правління компанії AgTech

— Як представник тих, то розробляє технології AgTech в Україні, хочу сказати, що вони дійсно потрібні та популярні. Зараз ми працюємо із двома групами стейкохолдерів (зацікавлених осіб) — це агрокомпанії та фермери, до яких ми доносимо інформацію про технології і намагаємося структурувати, що для них є актуальне, та як від цього виграти. Працюємо окремо із ринком IT та збираємо інформацію, за які технологічні рішення готові платити аграрії і чому. Головна мета, яку хочеться досягти, — це робити технології не лише для українських аграріїв, а й експортувати технології за кордон. Україна може бути полігоном для розробок таких технологій, є люди, у яких достатньо компетенції це зробити. Проте слід розуміти і іншу сторону медалі - ІТ-технології створені для прийняття управлінських рішень. Якщо людина не є компетентною та готовою приймати ці рішення, то ці технології не будуть працювати на користь.

Так складається, що нас сьогодні майже всі розробки у галузі AgTech за кордоном, у тій же Америці, не робляться відповідно до запитів, тому частина із них просто або не спрацьовують, вони не мають практичного застосування, або з інших причин потрапляють у «корзину». Цікаво, що за статистикою лише 15% американских фермерів використовують ті чи інші смарт-технології у господарюванні, а насправді рішень понад мільйон. AgTech в Україні розвивається наразі саме залежно від потреби, виробники розуміють, для чого той чи інший прилад їм потрібен. Приміром, ми створили спеціальний бізнес-стимулятор, і кожне рішення, яке ми впроваджуємо, спочатку тестуємо на наших внутрішніх «покупцях» — аграріях, власниках бізнесів і лише потім технологія потрапляє у широкий доступ.

Богдан Кривицький, начальник відділу впровадження точного замлеробства ІМК

— Впроваджувати AgTech на місцях набагато складніше, аніж про це говорити. Приміром, мені відомо випадок, коли механізатор, використовуючи систему автопілотування, знизив швидкість для того, аби система автотрекінгу не зафіксувала зупинку в полі, і на ходу злізши з трактора крав добрива з сівалки. Технології - це коефіцієнт, на який треба помножити можливості самої людини. Тобто, якщо коефіцієнт технологій нормальний, а можливості персоналу низькі, то ніяка технологія не спрацює. Тому, на мій погляд, потрібно щось із цим робити. У сьогоднішніх реаліях, це те саме, що забивати що забивати гвіздок у стіну, але не молотком, а цеглиною. Результат буде, але процес проходитиме набагато важче, ніж хотілося б. Тому зосередитись потрібно на персоналі - молоді, через яку ви будете доносити нові рішення у компанії.

Іще один тренд AgTech — це те, що люди часто просто хочуть використовувати технології, тому що це модно, проте не розуміють, для чого це потрібно і який результат вони хочуть отримати від цього. Гарні продажники можуть продати вам все, що завгодно і переконають у тому, що ця технологія вам потрібна, ще й запросять за це втридорога. Але чи дійсно вам ця технологія знадобиться і працюватиме залишається під питанням. Тож, перш ніж впроваджувати новітні технології у господарстві, я б радив глибоко і всебічно розібратись у них.

Богдан Купич, віце-президент компанії KM Сore

— На мій погляд, в Україні є два найкращі атрибути — це людський капітал і чорнозем. Якщо їх можна поєднати, то це дає Україні великий потенціал, який треба реалізувати. Тому галузь AgTech развивається тут активно, завдяки цим технологіям, наша держава може годувати більше, ніж півмільярда людей на планеті. Тільки комбінація людського капіталу та технологій може забезпечити аграрне майбутнє для країни. На мій погляд, основний акцент потрібно зробити на машинобудуванні, тобто розумних машинах для сільського господарства.

Тому наша головна мета — створити у державі потужний AgTech Hub за світовими стандартами — такі є у Ірландії, Німеччині, Голландії. Сьогодні це іще і соціальний проект, це Центр Компетенції, створений нашою компанією, що доволяє перепрофілювати переселенців і колишніх бійців АТО, навчити їх використовувати новітні знання на благо держави. Це навчання високим технологіям у агрогалузі. Нам потрібні фахівці не лише ті, які знають, що нові технології є, нам необхідні ті, хто розбирається у їх суті, може впроваджувати подібні проекти у життя. На мій погляд, майбутнє AgTech — це невеличкі компанії, які можуть ретельніше вивчати ринок та розробляти рішення не лише для України, а й для світу.