Оскільки вихід молока від корів значно зріс останніми роками і, відповідно, зросли їхні харчові потреби, а місткість рубця обмежена, недостатньо просто виробляти силос, треба, щоб він був високої якості. Однак що таке «висока якість», коли йдеться про силос злакових культур? Якість культур можна виміряти кількома параметрами, наведеними нижче.

Якість силосу злакових культур

Поживна та енергетична складова:

• Вміст сухої речовини: 30–45%
• Вміст білка: <17%
• Неочищений волокнистий шар: 22–25%
• Вміст сировинної золи: <10%
• Чиста енергія для лактації: 6,0–6,4 мДж/кг сухої речовини

Властивості ферментації:

• Значення pH: 4,0–5,0(залежно від вмісту сухої речовини)
• Масляна кислота: оптимальне значення 0, максимальне — 0,3%
• Оцтова кислота: 1,5–3,0%
• Амоній N: <8%

Мікробіологічні показники:

• Дріжджі: < 1 000 000 КУО (колонієутворювальні одиниці)/г силосу
• Пліснява: < 5 000 КУО/г силосу

Зараження мікотоксином

Не існує безпечного рівня щодо зараження мікотоксином. Мікотоксини — це проблема, з якою непросто впоратися з певних причин. Ось деякі з них:

• мікотоксини хімічно стійкі, а також стійкі до фізичної деконтамінації, температурних впливів, умов зберігання та обробки;
• складно взяти репрезентативну пробу, тому що мікотоксини розподіляються нерівномірно і виникають у так званих гарячих точках;
• зазвичай аналізують від 5 до 7 мікотоксинів, але фактично їх відомо більш як 400;
• може відбуватися синергійна дія відомих і невідомих мікотоксинів (спільний вплив двох мікотоксинів набагато сильніший, ніж дія кожного окремо);
• приховані мікотоксини, які виникають під час їх зв’язування з певними поживними речовинами для рослин, не можна визначити в більшості процедур аналізу;
• взаємодіючі фактори впливають на реакцію тварини на мікотоксин (вік, порода, стать, вид, наявність вірусу, бактерій тощо).

Нижче наведено таблицю, яка дає інформацію про рівні ризику зараження для великої рогатої худоби.

Таблиця 1. Рівні зараження мікотоксином для великої рогатої худоби *

* Цю таблицю слід вважати приблизною рекомендацією. Негативний вплив залежить не тільки від рівня й типу зараження мікотоксином, а й від загального стану тварини та умов довкілля.

Як досягти високої якості силосу злакових культур

Якість — це явище, яке не виникає саме по собі. На відміну від крупи, злакові культури містять відносно менше цукру й більше білка / більше буферності, що погіршує їх ферментацію. Висота зрізу також(5–7 см проти 20–30 см для злакових культур і крупи відповідно) збільшує ризик забруднення грунтом/клостридіями.

Тому далі ми подаємо деякі основні рекомендації для досягнення високої якості силосу злакових культур: контроль для кращої ферментації й вищого вмісту поживної речовини.

• Правильний час збирання урожаю(30–45% сухої речовини). На цьому зрілому етапі рослина має хороший баланс цукровмісту і буферності, а також прийнятний вміст неочищеного волокнистого шару. Нижчі показники порівняно з зазначеним оптимальним рівнем вмісту сухої речовини підвищують ризик зараження клостридіями, а також збільшують втрати в сенсі відходів. Вищий вміст сухої речовини є ознакою високого вмісту неочищеного волокнистого шару й ускладнює ущільнення. Оптимальний розмір часточок у силосі злакових культур — менше 4 см. Існує правило для хорошого ущільнення: чим вищий вміст сухої речовини, тим коротші часточки.
• Незначне забруднення грунтом (вміст золи менше 10%). Ризик вищий, якщо силос відносно вологий (<25%). В такому разі рекомендується більша висота зрізу (<7-8 см).
• Ущільнення (> 650 кг/м³). Воно є найважливішою процедурою під час приготування силосу. Весь технологічний процес має бути адаптований щодо потужності ущільнювального обладнання. Деякі рекомендації: необхідно ущільнювати не більше 1 тонни сухої речовини/година/тонна ваги обладнання. З практичної точки зору, якщо обладнання важить 10 тонн, а сухий вміст становить 40%, не завантажуйте силосне сховище більше 25 тонн/год. Вагу станка можна збільшити за рахунок води в колесах або цементних блоків. Кожний додатковий кілограм ваги поліпшує якість силосу.
• Укриття. Оптимально — засилосувати й закрити матеріал в один день. Однак у деяких випадках час наповнення перевищує добу. Рекомендується не перевищувати максимальний час наповнення (72 години). Тільки-но силосне сховище заповнилось, негайно закрийте його пластиковою плівкою і простежте, щоб вона була зафіксована чим-небудь важким (грунт, мішки з піском тощо). Хороше ущільнення і відповідне укриття забезпечують силосові стабільний стан на довший час, до фактичного його використання. До того ж, ці фактори не допускають розвитку плісняви і, відповідно, утворення мікотоксинів.
• Засів. Силоси поза межами відповідного діапазону вмісту сухої речовини(25–45%) слід обробляти хімічними продуктами для досягнення бажаного результату. Волога або забруднена культура має оброблятися на предмет контролю щодо клостридій (наприклад, нітрит натрію), сухий же силос слід обробляти, щоб не допустити розвитку плісняви через менш ефективне ущільнення (наприклад, з допомогою пропіонової кислоти).

Засів більш безпечний і менш затратний альтернативний варіант порівняно з обробкою кислотами/солями. Оскільки основною проблемою, пов’язаною з силосом злакових культур, є окислення, необхідно використовувати гомолактичні молочнокислі бактерії (LAB). Поєднання гомо- і гетероферментних LAB гарантує не тільки ферментацію, а й кращу аеробну стабільність. Аеробна стабільність порушується при неправильному ущільненні, коли просування в сховищі недосить швидке (25 і 50 см за день узимку і влітку відповідно) через відносно невеликі силосні сховища і/або коли зріз силосної поверхні нерівний. Засів забезпечує кращі результати.

Управління ризиком зараження мікотоксинами

На полі:

• сівозміна;
• використання рослин, стійких до грибків;
• використання добрив;
• біологічний та хімічний контроль стосовно грибків;
• відповідне дозрівання рослин (зараження грибками й мікотоксинами зростає з часом).

У ході приготування силосу:

• належна гігієна (ніякого контакту з грунтом, мертвими тваринами тощо);
• відповідні добавки для силосу (гетероферментні бактерії, які утворюють оцтову кислоту);
• ущільнення (>650 кг/м³);
• герметичне закриття сховища.

На етапі годівлі тварин:

• відповідна швидкість просування у сховищі (25 і 50 см/день для зими й літа);
• видалення «неправильного» силосу;
• використання хімічних добавок для силосу для уникнення небажаної ферментації.

Контроль готового корму:

• використання дезактиватора мікотоксинів.

Висновок

Отже, виготовлення силосу є трудомістким процесом, що потребує пильної уваги та контролю на кожному етапі виробництва. При цьому важливо взяти до уваги, що ключовими факторами при виробництві силосу є ферментація, аеробна стабільність та вміст енергії. Забезпечення цих характеристик силосу на належному рівні — гарантія якісної годівлі молочних корів та, відповідно, оптимізації показників продуктивності й отримання прибутку.