Вірогідність розладу обміну речовин у цей критичний для тварин період дуже висока. Як наслідок, виникають такі хвороби, як післяродовий парез, затримка плаценти, набряк вимені, кетоз, синдром жирної печінки. Розглянемо одну з них — післяродовий парез.

Клінічні ознаки

Післяродовий парез, молочна лихоманка, гіпокальціємія, післяродове залежування — все це назви одного поширеного захворювання високопродуктивних корів старших п’яти років. У самих назвах криються деякі ознаки цієї хвороби. Післяродовий парез за клінічними ознаками поділяють на три фази:

• перша фаза триває короткий проміжок часу (отелення). Вона дуже часто буває непоміченою внаслідок підвищеної уваги обслуговуючого персоналу до народження теляти. Потрібно уважно оцінити стан породіллі за наявністю таких ознак: слабкість, підвищена больова чутливість, збудження, повільне переміщення тіла з протягуванням ратиць задніх кінцівок по землі;
• друга фаза триває від 1 до 12 годин після отелення. В цей час у тварини порушена координація рухів, вона млява, не їсть. Можливе порушення перистальтики передшлунків. Дефекація та сечовипускання відсутні або часті та малими порціями. Температура тіла може бути в межах норми(38,6–38,9) або знижена до 37,5 градуса Цельсія;
• третя фаза в більшості випадків триває від 12 до 72 годин після отелення. У цей час проявляються характерні для парезу (неповного паралічу) клінічні ознаки: млявість, втрата апетиту, корова лежить із закинутою на тулуб головою або звішує її й тоді шия стає S-подібною (вигляд ззаду), температура тіла знижується до 37–35,5 градуса. Периферичні частини тіла стають холодними, больова чутливість знижена чи відсутня, стійкий запор та переповнення сечового міхура. Проявляється прогресивна непритомність, що може призвести до коматозного стану. Без лікування тварина проживе лічені години.

Післяродовий парез має типову, атипову та субклінічну форми. Корови, хворі на типову форму, позитивно реагують на лікування. При атиповій формі лікувальні процедури не дають позитивного результату. Всі фізіологічні параметри організму зберігаються, але корова не стає на задні ноги. При спробі встати у неї можуть статись вивихи суглобів, розриви м’язів та сухожиль, а при тривалому лежанні — утворитись пролежні. Корови з субклінічною формою парезу можуть мати погіршений апетит, гіпотонію передшлунків та гладеньких м’язів, що призводить до затримки плаценти та збільшення набряків.

Ознаки післяродового парезу можна спостерігати у деяких корів і до отелення, або навіть через кілька місяців після нього. Як правило, корови, які захворіли до отелення, не піддаються лікуванню та вибувають із стада.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 5 (12), жовтень 2012 рік.