Для початку одна кумедна історія. Для затравки. Одного разу якийсь чоловік зайшов у магазин, щоб купити папугу. Один з них йому дуже сподобався — яскравий, красивий. Покупець запитав:

— Скільки коштує цей папуга?

— 1000 доларів, — відповів продавець.

— Боже мій, це дуже дорого!

— Так, дорого, але він говорить двома мовами.

— А цей скільки? — запитав покупець, показуючи на іншого папугу.

— 2000 доларів.

— Чому так дорого?

— Тому що цей папуга говорить п'ятьма мовами, співає і танцює.

— Дорого.

Тут покупець бачить ще одного папугу, що самотньо сидить на жердині.

— А цей, непоказний, скільки коштує? — з надією запитує покупець.

— 5000 доларів.

— Ого! Що він такого особливого вміє робити?

— Не знаю, що він уміє робити, але інші папуги називають його босом, — відповів продавець.

Із цього можна сміятися або вважати несправедливим, але боси завжди отримують в рази більше. Рідкісні винятки лише підтверджують це правило. Є дорогі керівники і є ті, хто на ринку коштує дешево. Ніхто не заплатить вам мільйон, якщо ви варті лише тисячі.

Чим же визначається цінність керівника? Цінністю для компанії і цінністю для ринку. Відповідно до цього і визначається їх вартість на ринку праці.

У загальному сенсі цінність керівника визначається рівнем складності розв'язуваних ним завдань. Чим ці завдання відрізняються і де відбуваються якісні переходи, які передбачають нові посадові рівні й абсолютно інші гроші? Щоб зрозуміти це, згадаймо, як у базовому варіанті здійснюється управлінська діяльність. Вона складається з чотирьох етапів.

1. Побачити, що відбувається. На ринку і всередині компанії відбуваються різні події: ринок росте або падає; виторг росте або падає; клієнти приходять і йдуть; у компанію приходять нові люди і йдуть старі. Суєта суєт. Хтось повинен ці факти побачити, помітити і звернути на них увагу інших людей — подати сигнал.

2. Проаналізувати, сформувати розуміння суті цих подій і сформулювати управлінську проблему. Управлінська проблема — розуміння, чому ці події відбуваються. Важливо розуміти, що на основі одних і тих само фактів можуть бути сформульовані абсолютно різні проблеми. Виторг падає — це факт. Чому? Продукт поганий чи маркетинг нікудишній, чи відділ продажів розслабився? Факт один, а можливих проблем і, відповідно, рішень — безліч. Тому іноді для вірного формулювання проблеми необхідно провести управлінські дослідження.

3. На основі сформульованої проблеми вибрати методи її вирішення. При цьому керівник повинен спиратися на розуміння характеру проблеми й усвідомлювати, якими наявними ресурсами скористатись (можливо, потрібно буде долучити додаткові ресурси).

4. Застосувати ці методи для вирішення проблеми, і факти повинні показати, що її вирішено.

Що роблять управлінці на цих чотирьох етапах і чому коштують по-різному? Постараємося зрозуміти.

П'ятий рівень — найнижчий, або базовий

Це людина, якій керівництво каже: «Є ось така проблема. Ти повинен її вирішити такими й такими методами». Часто про неї навіть не говорять, а лише вказують на метод і потрібний результат. Керівник повинен застосувати зазначений метод і виконати поставлене завдання. Цей рівень керівництва — найпростіший і, відповідно, найдешевший, його ще можна назвати «робоча конячка». Тут потрібні старанність і енергія. Думати і міркувати не потрібно, потрібно робити. Такі люди завжди затребувані. Їх на ринку потрібно багато. Є одна проблема: така праця цінується невисоко. Це — мас-маркет. У зв'язку з цим доречно згадати старий жарт: найбільше за всіх у колгоспі працювала коняка, але головою вона так і не стала.

Четвертий рівень — просунутий

Це управлінець, якому керівництво каже: «У нас виникла ось така проблема. Запропонуй методи її вирішення і виріши її». Це завдання складніше, тому управлінець, який може її вирішити, коштує на ринку істотно дорожче. В даному разі мається на увазі, що менеджер володіє деяким набором управлінських технологій або щонайменше розуміє, де взяти потрібні інструменти. Це рівень функціонального керівника.

Ще років десять тому такі фахівці цінувались і коштували досить дорого. Людей, які добре володіють управлінськими технологіями, було мало, їх потрібно багато, і роботодавці були готові платити непогані гроші. Сьогодні ситуація змінилася. Професійний рівень підріс, володіння певним набором технологій стало стандартною вимогою, люди підучилися, їх стало багато. Поступово цей рівень перетворився на мас-маркет, з усіма наслідками, що з цього випливають, — поважають таку працю і платять за неї дедалі менше.

Третій рівень — високий

Це менеджер, якому керівництво повідомляє якісь факти. Або ж менеджер сам помічає ці факти. Перед ним стоїть завдання проаналізувати їх і сформулювати управлінську проблему. Це дуже складне завдання, воно не всім до снаги. Завдання потребує не тільки гострого розуму і спостережливості (хоча вони й не будуть зайвими), але перш за все хорошої підготовки — володіння інструментами аналізу, а часто й інструментами проведення управлінських досліджень.

Ті, хто працює на цьому рівні, мають бути аналітиками, діагностами бізнесу. Менеджери цього рівня повинні не тільки вміти аналізувати факти і формулювати проблему. Вони повинні розуміти технологію її вирішення і вміти застосовувати це на практиці. Якщо ж вони не вміють вирішувати проблеми, то потрапляють у категорію фахівців-аналітиків, а не керівників. Робота шанована, почесна, але грошей вони отримуватимуть істотно менше, ніж керівники.

Другий рівень — супер, майже вищий

Це менеджери-лідери, які бачать сигнали, недоступні іншим — слабкі сигнали. Вони можуть говорити про тренди, що зароджуються. Це візіонери. Їх мало. Вони дуже дорого коштують. Це ті, хто може здійснити прорив на ринку. Для цього потрібно мати розвинене стратегічне мислення, думати масштабно, усвідомлювати тренди.

Важлива ремарка: керівник-візіонер повинен не тільки побачити тренд, що зароджується, але й уміти сформулювати проблеми, що виникають у зв'язку з ним, а також запропонувати технології їх вирішення. Якщо він не в змозі це зробити, то може легко уславитися як «міський божевільний» — дивак, який розповідає людям про світле майбутнє, але слухачі при цьому не розуміють, що це означає і як цього світлого майбутнього досягти.

Верхній рівень — вища ліга

Сюди входять справжні ефективні лідери, які можуть знайти, зібрати й організувати спільну роботу візіонерів, аналітиків, функціональних менеджерів і робочих конячок. Вони можуть побудувати систему і створити ситуацію, яка сприяє появі в компанії зіркових візіонерів, аналітиків, функціональних менеджерів і робочих конячок.

Завдання це складається з трьох основних частин, а значить, потребує трьох компетенцій:

• Уміння побудувати систему управлінських і операційних бізнес-процесів. І якщо з операційними процесами у багатьох керівників справи йдуть більш-менш добре, то з управлінськими — геть погано. Але це тема для іншої розмови.
• Здатність побудувати команду, створити атмосферу проактивності, креативності та інноваційності. При цьому системність не повинна суперечити креативності, ці якості повинні доповнювати одна одну.
• Уміння чітко бачити маршрут руху вперед, стратегічну перспективу. Таких людей на ринку дуже мало. Вони коштують дуже (ду-у-уже) дорого.

Виходячи з цього, пропонуємо читачеві відповісти самому собі на два запитання:

• На якому рівні я перебуваю зараз? При цьому розглядати треба два аспекти: перебуваю за фактом моєї поточної посади і за фактом наявності у мене відповідних управлінських компетенцій.
• На якому рівні хочу опинитися і які компетенції мені для цього потрібно розвинути? Над чим працювати?

Вважаєте, що ваші компетенції дозволяють вирішувати завдання вищого рівня? Тоді поміркуйте про свою PR-стратегію: чому ви не можете донести до інших, що гідні більшого. У вас не вистачає аргументів? У вас неправильне позиціонування? Ви не використовуєте потрібні канали комунікації й не можете достукатися до цільової аудиторії? Не можете розповісти потенційному роботодавцеві, яку його проблему ви здатні вирішити?

Якщо ви зрозуміли, яких груп компетенцій вам не вистачає, щоб рухатися вперед, — вчіться, розвивайтеся.

Дорогу здолає той, хто йде.

Джерело: www.e-xecutive.ru.