Тварини після зараження стають довічними носіями вірусу ІРТ, а внаслідок дії стрес-факторів різного походження (отелення, зміна раціону та умов утримання, перегрупування, екстремальні погодні умови тощо) вірус починає розмножуватися, спричиняючи захворювання.

Клінічні ознаки та економічні збитки

Клінічні ознаки ІРТ дуже різні. Основні ж такі:

• підвищення температури тіла (до 41º С);
• зниження апетиту та приростів ваги;
• підвищення частоти дихання;
• витікання з носа (прозорі чи каламутні);
• витікання з очей;
• почервоніння навколо очного яблука (де зазвичай білий колір);
• аборти;
• пустульозний вульвовагініт у корів;
• неплідність корів та рання ембріональна смертність.

Попередній діагноз часто ставлять на основі анамнезу, клінічних ознак чи патолого-анатомічних змін. Однак на різних фермах та у різних групах тварин вони можуть бути неоднакові. Діагноз підтверджують у лабораторних умовах на основі результатів серологічних досліджень чи аналізу мазків із носа (бажано на гострій стадії захворювання, коли витікання прозорі), очей або статевих органів на наявність вірусу чи його частинок (полімеразно-ланцюгової реакції).

Економічні збитки від ІРТ величезні й виражаються у зменшенні надоїв молока та фертильності корів, а також сповільненні приростів ваги у молодняка. За найгіршого сценарію тварини можуть гинути. Найпоширеніша думка, що тварин втрачають внаслідок передчасного вибраковування. Проте навіть вилікувані тварини ніколи не відновлюють продуктивність і також передчасно вибраковуються.

Заходи з боротьби

Основні заходи для боротьби з ІРТ такі:

• ізоляція хворих тварин від решти поголів’я;
• патогенетична та симптоматична терапія хворих (внутрішньовенні інфузії розчинів, полівітамінні та протизапальні препарати тощо);
• застосування антибіотиків з метою лікування чи профілактики вторинної інфекції;
• належний рівень біобезпеки в господарстві;
• раціональна програма вакцинації поголів’я.

Для ефективної боротьби з ІРТ слід проводити вакцинацію великої рогатої худоби на фермі.

Першу комерційну вакцину проти ІРТ розробили більш ніж півстоліття тому (Kendrick J.W. and others, 1956). Нині вибір як моновалентних, так і полівалентних вакцин, як інактивованих, так і живих атенуйованих, доволі великий. Інактивуватися вакцини можуть формаліном, пропіонолактоном тощо. У ролі ад’юванта можна використовувати солі алюмінію, мінеральні олії, сапонін. Важливе значення має також маса вірусу в дозі вакцини.

Цілковитого захисту від вірусу та захворювання не дає жодна вакцина. Однак усі комерційні вакцини зарубіжного виробництва дають достатній захист від збудника вірусоносіями та від розвитку захворювання (Patel J.R., 2005; Ficken M.D and others, 2006; Zimmerman A.D. and others, 2007; Raaperi K. and others, 2012). Вакцинація допомагає загасити активність вірусу навіть у корів-носіїв, при цьому динаміка титру антитіл не завжди корелює з клінічною ефективністю вакцинації (Patel J.R., 2005).

Виробники вакцин та ветеринари застосовують різні схеми щеплення худоби, віддаючи перевагу тим чи іншим вакцинам.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (13), грудень 2012 рік