Основи консервування кормів

Силосування корму — це метод, що ґрунтується на перетворенні водорозчинних вуглеводів на органічні кислоти за рахунок активності молочнокислих бактерій, що знижує pH та зберігає корм. Силосування дає змогу консервувати велику кількість корму за короткий час, а подальше його зберігання в такому вигляді значно зменшує вплив зовнішніх чинників. Недоліком процесу є відносне зниження поживної цінності силосу порівняно з вихідною зеленою масою. В той же час правильна технологія закладки силосу та використання добавок може стимулювати споживання силосу тваринами та покращити йогозасвоюваність.

Поживна цінність корму може змінюватися під час виробництва, консервації та після відкриття, а також внаслідок біохімічних та мікробіологічних процесів. Крім того, перетворення вуглеводів на органічні кислоти відбувається шляхом часткового розпаду білків, завдяки чому утворюються небілкові азотні сполуки. Ці зміни залежать від взаємодії між мікроорганізмами, що містяться в зеленій масі під час закладки силосу, кількості та типу субстрату для них.

Якість силосу впливає на споживання і засвоюваність його жуйними тваринами. Основними факторами, які можуть перешкоджати бродінню силосу, є вміст сухої речовини, концентрація водорозчинних вуглеводів та популяції мікроорганізмів, присутні в кормах. Корми з низькими концентраціями сухої речовини і вуглеводів можуть мати небажану ферментацію, а із зеленої маси з надмірним вмістом вуглеводів може утворюватися кислий силос, що зменшує його споживання.

Одним з індикаторів, що може вказувати на споживання сухої речовини раціону, є рН. Чим вищий рівень рН, тим більше споживання корму, що може пояснюватися, зокрема, меншим умістом органічних кислот.

Продукти, що гальмують споживання корму тваринами, можуть утворюватися не лише в процесі бродіння. Відкриття силосу також може сприяти зменшенню його споживання. Аеробне погіршення якості силосу є значною проблемою. Це зумовлюється активністю бактерій, дріжджів і плісеневих грибів, які можуть зменшити кінцеву поживну цінність силосу. Під впливом повітря виявляється інтенсивна деградація молочної та оцтової кислоти, зменшення вмісту легкоперетравних вуглеводів.

У процесі ферментації в силосі утворюється переважно молочна кислота шляхом перетворення розчинних вуглеводів молочнокислими бактеріями. Вміст молочної кислоти в силосі доброї якості повинен становити щонайменше 65–70% від загальної кількості кислот. Високі концентрації молочної кислоти в силосі можуть знижувати ефективність синтезу поживних речовин в рубці.

Надмірно волога зелена маса або повільне закладання силосу можуть призвести до отримання силосу з високою концентрацією оцтової кислоти (понад 3–4% від сухої речовини). Це також пов'язано головним чином із тривалою дією гетероферментативних та ентеробактерій. Високий рівень оцтової кислоти негативно впливає на споживання силосу, тому бажаним є низький її вміст у силосах. Концентрації масляної кислоти негативно корелюють із засвоюваністю кормів. Високий уміст масляної кислоти (понад 0,5% сухої речовини) вказує на те, що силос мав небажане бродіння та ферментацію клостридіями. Силос з високим умістом масляної кислоти має низьку поживну цінність, багато розчинних поживних речовин у ньому деградовані. Вони можуть містити аміни, які іноді справляють негативний вплив на продуктивність тварин і споживання кормів.

Для відвернення небажаних ферментативних процесів необхідно витіснити повітря, що залишилося в рослинній масі. Завдяки ретельній ізоляції рослинної маси від доступу повітря ззовні швидше припиняється дихання рослинних клітин, скорочуються втрати поживних речовин, пов'язані з окислювальними реакціями, а також пригнічується розмноження аеробних бактерій, які можуть викликати сильне зігрівання силосної маси та її псування.

Повна версія статті опублікована в журналі «Молоко і ферма» № 4 (59), серпень 2020.

Замовити номер можна в друкованому або електронному форматі.

Контакти: molokoiferma@dykun.com.ua або +38 (067) 236-01-67