В Україні вирує політична й економічна нестабільність. Не оминула вона й молочний сектор. До яких першочергових кроків вдається Міністерство аграрної політики та продовольства для стабілізації в галузі і що ставить за мету в нинішніх складних для всіх умовах — про це наша розмова з заступником міністра Андрієм Дикуном.

— Як ви оцінюєте ситуацію в Україні та її молочному секторі зокрема?

— Економіка країни переживає глибоку кризу. В молочній галузі, як невід’ємній складовій економіки, відбувається те ж саме. Ситуація доволі парадоксальна: з одного боку, йдеться про дефіцит молока, а з другого — обставини складаються так, що сьогодні навіть вироблене молоко нікому не потрібне.

За різними підрахунками, обсяги продажів молочних продуктів на внутрішньому ринку впали на 15-20%. Хоч заробітна плата українців залишилась без змін, але через знецінення гривні споживачі можуть купити значно менше, ніж півроку тому.

Другий вагомий чинник — втрата російського ринку збуту. Росія практично закрила свої кордони для української молочної продукції. А частка нашого експорту туди досить вагома: близько 20% того, що переробляємо. Це майже 1 млн. тонн молока. Основний експортний товар, твердий сир, не продається. Підприємства намагаються перепрофілюватись на виробництво сухого молока, яким торгують на світовому ринку. Але це справа не одного дня. До того ж треба пам’ятати, що й цей товар у нас купуватимуть за світовими цінами і дорожчим він бути не може.

Також ми втратили ринок Криму, а це ще 2 млн. споживачів. Так склалося, що з сільськогосподарських підприємств автономії молочну сировину поставляли на материкову частину, натомість на півострів везли молочну продукцію.

Ось таку ситуацію маємо сьогодні. Звісно, вона неприємна, але не безвихідна. А на тлі тих подій, що відбуваються в країні, молочна галузь — не в найкритичнішому стані. 

Як на мене, сьогодні треба відкласти вбік емоції і зрозуміти, що територіальна цілісність держави і життя її громадян є пріоритетом, а нам усім треба працювати.

— Яка доля може чекати виробників молока за таких обставин?

— Більш ніж упевнений у тому, що ефективні підприємства просто недоотримають той прибуток, на який розраховували. За найгіршого сценарію розвитку подій вони спрацюють у збиток, але він буде незначний. Неефективні виробники, хоч як це печально звучить, змушені будуть лишити ринок.

Поміркуйте, сьогодні українська корова дає в середньому 4,5 т молока на рік. Ефективність переробних підприємств, за оцінками самих переробників, не більше 50%. Тобто, ми не можемо конкурувати з іншими країнами. Ми звикли тішити себе думкою про родючі землі, сприятливий клімат, те, що ми аграрна держава, але наша молочна галузь неконкурентоспроможна і нині працює наосліп.

Як тільки я почав працювати в міністерстві, одразу спробував з’ясувати, кому потрібне наше молоко і скільки. Виявилося, сьогодні ніхто не може точно відповісти, скільки молока виробляє Україна. Державна служба статистики звітує про 11 млн. тонн. Експерти, аналізуючи баланс виробництва й споживання, називають іншу цифру — 8 млн. тонн. Різниця відчутна. Не знаючи, скільки нам потрібно молока для внутрішнього споживання, ми не можемо планувати експорт, виробляти стратегію дій і розвиватись.

Попри загальну складну ситуацію й невизначеність, що в першу чергу стосуються наших східних областей, Криму і надскладної посівної кампанії, міністерство працює, намагається створити сприятливе бізнес-середовище і вибудувати ефективну модель сільськогосподарського виробництва.

— Що вже зроблено для молочної галузі?

— Лише за останні тижні ми провели більше спільних зустрічей із представниками галузевих асоціацій виробників і переробників молока, державних установ і міжнародних організацій, ніж за останні п’ять років. Вперше за весь період нашої незалежності відбувається живий діалог між переробниками й виробниками. Сьогодні всі відкрито заявляють: ситуація тяжка й потрібні адекватні дії, щоб її владнати.

При міністерстві почала працювати повноцінна робоча група з питань регулювання молочного ринку. Її підгрупи розробляють єдину систему для контролю за якістю та переробкою молока, проводять аналітичне дослідження щодо кількості цього продукту для внутрішнього споживання та експорту задля уникнення коливань у ціні, вивчають ринки збуту. Нас активно підтримують міжнародні інституції — ЄБРР і ФАО. Це має пришвидшити роботу.

Міністерство ініціювало створення експортної ради. Сьогодні близько п’ятнадцяти переробних компаній зацікавлені в тому, щоб диверсифікувати ринки збуту. Активно спілкуємось і досить часто зустрічаємось із представниками посольств країн, для яких наші молочні продукти є потенційно цікавими.

Ми провели дослідження реальної собівартості виробленої молочної сировини. За нашими підрахунками, в березні собівартість кілограма молока становила 4,2 грн. (при минулорічних цінах на грубі корми). Отже, якщо за кілограм молока виробнику платять менше як 4,2, то немає сенсу його виробляти. Результати досліджень є вагомим аргументом, яким можна апелювати до всіх, хто причетний до ціноутворення і має важелі впливу на нього.

Крім низьких цін на молоко, у нас дуже низька ціна на яловичину. Дивно, що в таких умовах у нас ще існує 25-процентне експортне мито на живу худобу. На розгляд Верховної Ради внесено пропозицію щодо зменшення митної ставки з 25 до 5%. Сподіваємося, що законодавці підтримають цю зміну, і ціни на яловичину на внутрішньому ринку зростуть.

— Куди Україна змогла б експортувати свою молочку?

— Найбільший ринок збуту сьогодні — це Європейський Союз. Європейці дуже добре до нас налаштовані і зовсім не проти того, щоб споживати українську продукцію. Але їхній ринок має певні правила, і наша молочка має відповідати тим високим стандартам. Назріла нагальна необхідність для ухвалення низки законопроектів, у першу чергу стосовно ідентифікації тварин, безпечності харчових продуктів і якості кормів.

Про значення цих законопроектів усі знають, навколо них років п’ять точаться розмови, але вони досі не ухвалені. Тому міністерство провело перемовини з усіма, хто зацікавлений у гармонізації нашого законодавства з європейським: виробниками молочної продукції й сировини, міжнародними організаціями. Ми зібрали чотири групи експертів, які допрацьовують потрібні законопроекти. Сподіваюся, що максимум до середини травня вони будуть готові. Як тільки їх ухвалить Верховна Рада, зможемо запросити єврокомісарів для атестації наших молокопереробних підприємств. Це довгий шлях, але його треба пройти.

Незважаючи на протистояння з Росією, переговорний процес щодо експорту нашої молочки не припиняється. Хтось може ставитись до цього схвально, хтось навпаки, але повірте: такі дії дають результати. Якби ми не підтримували зв’язок з росіянами, кордони вже давно були б для нашої продукції закриті. І ціна на сировину пішла б на спад ще кілька місяців тому.

Нині є багато питань щодо виробництва сухого молока, яким торгують на світових майданчиках. Плануємо запросити трейдерів із різних країн, щоб обговорити ситуацію. Я не впевнений, наскільки правильно й коректно державі втручатись у бізнес, але якщо все залишатиметься так, як є, то це дорога в нікуди. Бо в нинішніх умовах не захищені ні виробники, ні переробники, ні споживачі, гаманці яких спорожніли.

— Ви жодного разу не згадали мережі роздрібної торгівлі. З ними плануєте працювати?

— Звісно, і маємо до них чимало питань. До цього часу роздрібна торгівля має право на відкладення платежів на 90 днів. Зверніть увагу, строк зберігання деяких молочних продуктів становить два тижні. За цей час їх мають продати або повернути, а гроші за товар переробне підприємство отримає лише через 90 днів. Неначе всі розуміють, що війна й скрута в країні, і треба потерпіти. Терпить виробник, переробник і споживач, тільки не торгівля. Ми всі разом їх кредитували й успішно продовжуємо так робити. Це неправильно, у співпраці з торговельними мережами також потрібні зміни.

— Ви згадували про те, що зрештою почався діалог між виробниками й переробниками молока. Усі переробні компанії налаштовані на співпрацю?

— Ні, не всі. На жаль, навіть у такий скрутний для країни час знаходяться ті, хто хоче просто заробити. Які б не були обставини, важко повірити в те, що три-чотири заводи в один день можуть знизити закупівельну ціну на сировину на однаковий відсоток. Без сумніву, існує картельна змова деяких переробників у певних регіонах. Міністерство попередило їх про неприпустимість таких дій. Хочеться вірити, що нас почули, і виробники зможуть отримувати більш-менш нормальну ціну за здане молоко. Якщо до заклику міністерства не прислухаються, ми звертатимемось в Антимонопольний комітет без зволікань. Це питання одного-двох тижнів.

— На які кроки щодо врегулювання складної ситуації на ринку і загалом підтримку з боку держави можуть розраховувати молочарі?

— Ми докладаємо чимало зусиль, щоб існували важелі впливу і підтримка з боку держави мала місце, особливо тоді, коли вона конче необхідна. Приміром, сьогодні першочергове завдання — зупинити спад ціни на сировину. В багатьох країнах працює аграрний фонд, який робить інтервенційні закупівлі біржових молочних продуктів у сезон критичного здешевлення молока. Років чотири тому і в нас пробували запустити цей механізм, але досвід був негативний. Сьогодні Аграрний фонд України не робить закупівель сухого молока. Є політична воля і згода з боку міністерства, самого Аграрного фонду і Прем’єр-міністра, щоб фонд зрештою запрацював. Тільки треба вирішити низку питань: скільки, в кого і за якою ціною купувати. А головне — де взяти кошти для інтервенційних закупівель.

Щоб уплинути на ціну сировини, потрібно близько 1-1,5 млрд. гривень. Наразі міністерство шукає кошти. Водночас ми ведемо переговори з Аграрним фондом і переробними компаніями, щоб зрозуміти, як будуть здійснюватися закупівлі і які є гарантії того, що, витративши 1,5 млрд. гривень, втримаємо ціну.

Щодо державної підтримки молочарства, то відповідні норми закріплені в законодавстві, і наше завдання зробити все максимально прозоро, без корупційної складової. Щоб не було й тіні сумніву в тому, що міністерство розподіляє кошти чесно.

Наприклад, відповідно до чинного законодавства, виробники мають право на 50-процентне відшкодування вартості нових і реконструйованих комплексів. З ініціативи міністерства з закону забрали мінімальне обмеження щодо розмірів комплексів — від 500 корів і від 1200 свиноматок. Виплати компенсацій зі спецфонду почнуться, як тільки на його рахунки надійдуть кошти. На сьогодні заборгованість становить 427 млн. гривень.

Якщо підсумувати, то сьогодні основне завдання міністерства стабілізувати ситуацію на ринку й не допустити спаду ціни сирого молока. Для цього треба, щоб запрацював Аграрний фонд. А в найближчій перспективі треба освоювати нові ринки, зокрема і європейський.

Звісно, якби вже працював Аграрний фонд, а експорт був диверсифікований, ми б не мали такої скрутної ситуації, як нині. Але маємо те, що маємо. Зрозуміло, що запустити в кризу такі складні механізми важко. Проте ми сьогодні сповнені надії і віри в те, що впораємось із цим завданням і матимемо хороші результати.

— Що б ви побажали молочарям?

— Я розумію їхній біль і відчай, бо останні вісім років працював над створенням дієвого галузевого об’єднання, багато спілкувався і практично всіх молочарів знаю особисто. Сьогодні важко всім. Але я б хотів звернутися до тих, хто працює недосить ефективно. Не тримайте корів, які дають 8 кг молока на добу. Позбудьтеся цього тягара. Попереду заготівля грубих кормів. Докладіть максимум зусиль і заготуйте якісний силос і сінаж, щоб лише завдяки грубим кормам отримати 20 кг молока від корови. Лише так ви зможете втримати свій бізнес.

Нинішня ситуація — це тест на зрілість для галузі. Той, хто останні п’ять років укладав кошти в ефективність і навчився отримувати 7-9 тонн молока, витримає і цей складний період. Такі виробники мають певний запас міцності. Міністерство ж вбачає своє завдання в тому, щоб максимально скоротити цей критичний відрізок часу.

Усім однозначно бажаю ставати ефективнішими.

Зміни в аграрному законодавстві