З яким емоційним настроєм крокувати в невідомість і чи крокувати взагалі — особиста справа кожного. З крайності в крайність кидатися необов'язково. Потрібно, напевно, прагнути тверезо дивитися на світ і дотримуватися золотої середини, тобто бачити як небезпеки, так і можливості. Методологія «негативного мислення» від Олександра Сорокоумова (Білорусь) може стати хорошим інструментом у роботі з ризиками. Отже, дізнайтесь про десять правил, які дозволяють зберегти тверезість думки і не вляпатися в ілюзії позитивного мислення.

Позитивне мислення продовжує переможно крокувати світом, залишаючи за собою часом криваві сліди. Про шкоду від зловживання ним не раз говорили вчені, а видавці випустили добру тонну книг (наприклад, «The Antidote» чи «The power of negative thinking»). Література про мислення позитивне обчислюється мегатоннами. Боротися з цим явищем марно. Є люди, яким потрібна розрада, і вони її у такий спосіб отримують. Є ще одна користь від нього — для суспільства загалом, але про неї в кінці статті.

Сьогодні ми поговоримо про тих, хто вирішив замахнутися на справи серйозні, але не може дозволити собі розкіш віри в те, що все вийде саме собою і з першого разу. Для них замість позитивного мислення потрібне мислення негативне: вміння бачити небезпеки заздалегідь і зустрічати їх добре підготовленими.

Набивши чимало гуль (у тому числі й завдяки позитивному мисленню), автор сформулював для себе десять правил, що допомагають не потрапити в пастку позитивних ілюзій, а якщо вже потрапив, то порівняно швидко з них вибратися.

У всього є свій темний бік

У людини. В ресторану, в якому обідаєте. В організації, в якій працюєте. У партії, наукової течії, міста і країни. Світлий бік — те, що ми намагаємося показати іншим, щоб виглядати хорошими. Темний бік — все те, що заважає нам цими хорошими бути.

До пори до часу темний бік нам удається «замітати під килим» і нікому не показувати, навіть собі. Але потім настає весна і стає зрозуміло, хто і де не прибирав. Саме тому існує різниця між туризмом і еміграцією. Саме тому є стадія кризи в стосунках і командній роботі. Тому в першу чергу, з першого ж знайомства з ким завгодно і чим завгодно, шукайте недоліки. Бо вони будуть головним місцем у ваших стосунках.

Нам брешуть значно частіше, ніж здається

Джерелом брехні є та сама темна сторона. Чим більше треба приховати, тим більше брехні потрібно. Уникнути цього неможливо — темна сторона є в кожного. Люди відрізняються лише способом її реалізації.

Якщо висловлюватись комп’ютерним терміном, «за умовчанням» не вірте. Вам або брешуть, або недоговорюють, або мовчать, або просто самі цього не бачать і не усвідомлюють.

Багато хто чинить добре, поки це йому нічого не коштує

Коли втриматись на світлому боці коштує грошей, або зусиль, або ще чогось, на сцену нарешті виходить бік темний. Безкоштовно для носія, але за гроші для вас. А також за ваш час, увагу, зусилля, віру в людей та інші ресурси й цінності.

Чесність, порядність, надійність і будь-яка інша чеснота у кожної людини має свою ціну. Це та сума (грошей або зусиль), після якої він від неї відмовиться. Я знав бізнесмена, відповідальність якого коштувала 2200 доларів. У всьому іншому він був дуже хорошою людиною.

Ціну потрібних вам якостей варто дізнатися заздалегідь. Точний прейскурант ви навряд чи знайдете, тому шукати доведеться шляхом експерименту. Видавайте вашу довіру у вигляді мікрокредитів, стежачи за їх поверненням і поступово підвищуючи обсяг. Трохи більше грошей, виданих авансом. Трохи більше сил, вкладених у послугу. Трохи більше свободи для підлеглого. Трохи більше спокус для контрагента.

Якщо ваш підрядник успішно відпрацьовує передоплату за три дні, але зникає на тиждень, варто внести трохи більше — ціна його дисципліни приблизно зрозуміла.

Все піде не за планом

Будь-якої миті у ваші плани можуть втрутитися союзники, супротивники, контролюючі органи та ідіоти з рацпропозиціями. У найнепідходящіший момент відкриються нові факти, із закапелка виповзуть чудовиська, а прекрасний принц покаже себе зовсім не прекрасно.

Загалом так навіть цікавіше. Через деякий час ми це розуміємо. Як розуміємо і те, що інакше бути не могло, і навіть якби ми були розумніші, ми б усе одно вскочили в халепу. Хіба що обійшлося б це все дешевше.

Для здешевлення виходу з непередбачуваних обставин у майбутньому вам потрібен план «Б». Спланувавши свої дії, відразу ж задавайтесь питанням: а що буде, коли не спрацює ось це, не вийде ось там і халепа трапиться ось тут? І на кожен варіант підготуйте альтернативну відповідь.

Зрештою, все піде все одно не так, але у вас буде тренований мозок, який очікує позаштатної ситуації і готовий оперативно на неї реагувати.

Коли щось може зламатися, воно зламається

Де тонко, там порветься. Цього разу або наступного, але порветься обов'язково.

Якщо вас можуть неправильно зрозуміти — так і буде. Якщо можна зробити інакше — зроблять. Забути — забудуть. Переплутати — переплутають. Чим більший масштаб, тим більший відсоток таких проколів. Тому проколи ці потрібно включати в рівняння з самого початку. І закладати запобіжники.

Спроектувавши щось, передусім спробуйте знайти способи це зіпсувати, розвалити і використати не за призначенням. Змінюйте проект так, щоб це стало неможливо. Резервуйте додатковий бюджет і потужності на непередбачувані обставини. А даючи доручення, не питайте, чи зрозуміле воно. Обов'язково попросіть переказати його своїми словами.

Швидкість системи визначається її вузьким місцем

Тобто якраз тим, що може зламатися в найнепідходящіший момент. Те, що сховали від очей подалі, запхнули в куток і не хочуть дивитися, навіть якщо тицяти туди носом.

Швидкість потоку визначається швидкістю найповільнішої його ділянки. Весь ваш маркетинг розвалить одна дівчинка на телефоні, або хлопчик за прилавком, або головбух, якому потрібні звіти від продавців — і крапка. А вся ваша робоча група буде вирішувати завдання в ритмі найзагальмованішого учасника. Якщо, звичайно, не вижене його втришия.

Тому не треба нікого квапити, штовхати, надихати і тягнути на собі. Відпустіть контроль, станьте поруч і дивіться, намагаючись з’ясувати, що вас гальмує.

Патерни (штампи поведінки) не змінюються

Зливну каналізацію міняють, а потопи все одно трапляються. Бензин дорожчає незалежно від ціни на нафту. Кинути палити легко: Марк Твен робив це десятки разів.

Наш мозок намагається ходити второваними стежками. Коли ці стежки обриваються, виникає стійкий патерн поведінки. І неважливо, належить він окремій людині чи групі, організації чи світовій спільноті. Він мінятися не буде.

Цей патерн можна тільки зруйнувати і з деталей скласти новий. Утім, чинити опір руйнуванню він буде до останнього.

Винятки є, але для зручності забудьмо про них. Приймімо «за умовчанням», що патерни не змінюються взагалі. Поведінка не змінюється. Звички, сценарії — теж. Після цього дивимося на поведінку, звички і сценарії тих, хто нас оточує (люди, організації, держави), і запитуємо себе, як нам жити, якщо це все буде тривати вічно.

Не чекайте змін. Не вірте, коли вам обіцяють щось змінити. Можливо, щось змінити вдасться вам — якщо вже ви це бачите і розумієте. А можливо — нікому.

Рятувати означає тринькати ресурси

Гіршою від спроби повірити в майбутні зміни може бути тільки спроба когось урятувати. Так, мільярди доларів пропадають в утробі АвтоВАЗу (чи хто там зараз у його ролі), а тонни зусиль — в ненаситній утробі всіх нещасних.

Коли у вас просять грошей на те, щоб урятувати бізнес, їх вкладуть у той самий процес, який уже призвів до збитків, і опиняться в іще більших боргах. Коли ви могутньою рукою (або дзвінком потрібній людині) висмикуєте жертву з кризи — ви даєте їй новий шанс туди знов пірнути. На цей раз із розбігу і з гирею.

Коли ми підставляємо плече, вливаємо ресурси і закриваємо собою дірки, ми робимо це, ігноруючи причини, які до кризи призвели. Жертва нічого не хоче міняти, ми це відчуваємо й неусвідомлено підігруємо. Заохочуючи її помилкові патерни своїм коштом.

Тому вкладайте тільки в те, що зростає. Точно розуміючи, що саме тут росте, а що ні. А ось того, хто падає, — підштовхніть. Підстеливши соломки, підстрахувавши падіння — але все ж дозвольте йому впасти. Це набагато корисніше — і ось чому.

Ми вчимося лише тоді, коли нам боляче

Є в нашому мозку такий нейромедіатор — дофамін. Він керує нашою поведінкою, спрямовуючи нас туди, де ми бачимо можливість добути для себе щось потрібне. Коли ми бачимо цю можливість, рівень дофаміну підвищується, штовхаючи нас на дії. Коли ми досягаємо результату, він знов підвищується, винагороджуючи нас за досягнення.

Утім, якщо на шляху до мети ми помилилися, рівень дофаміну різко падає. І це дозволяє нам зупинити неправильну поведінку, відмовитися від неї, щоб не витрачати сили даремно. Коли дофамін падає, ми відчуваємо фрустрацію, яку називають душевним болем. Чим сильніший біль, тим більший стимул перестати робити дурниці.

Оптимізм і позитивне мислення нас осліплюють. Мозок, залитий дофаміном по саме нікуди, просто не здатний розпізнати момент, коли його рівень знизиться — адже й у цьому разі дофаміну буде ще багато, і фрустрації ми не відчуємо. А значить, неправильну поведінку не буде зупинено. І людина продовжуватиме лупцювати дохлу коняку, замість того щоб злізти з неї і пошукати нову.

Все рано чи пізно закінчується

Отож, поринаючи у щось чи беручись за якусь справу, потрібно точно розуміти, коли це закінчиться. Закінчиться взагалі або для вас особисто. Потрібно також подумати, що ви робитимете, коли цей момент настане.

Найкращий спосіб зробити це — поговорити з компаньйонами про те, як ви будете «розлучатись» у разі чого. І що кожен з вас буде робити, якщо… (тут іде перелік усіх тих жахів, які породила ваша фантазія, — і обов'язково включіть до нього брехню, зраду і некомпетентність). Заодно побачите проекти (відносини), які краще закінчити, не починаючи.

А якщо ви влипли в історію, в якій не вдалося виконати жодного з описаних тут пунктів, не впадайте у відчай. Ця історія теж одного разу закінчиться.

І наостанок

Позитивне мислення не залишалося б із нами так довго, якби не приносило користь. І воно її приносить — але тільки суспільству загалом.

Цивілізації потрібно розвиватися, освоювати нові рубежі, пробувати ризиковані речі. Коли соціум переповнюється молодими людьми, яким в обставинах, що склалися, не знаходиться місця, їх потрібно спрямувати на нові завоювання.

З вірою в успіх і мозком, залитим дофаміном, натовп «голодних» рине туди, куди тверезомисляча людина навіть ступити побоялась би. Хоча б кілька з цього натовпу проскочать. І злетять на вершину слави і шани, як нові герої, які домоглися успіху, — звісно ж, тому, що щиро вірили в нього.

Про інших ніхто не згадає.

Підготовлено за інформацією www.e-xecutive.ru