Це вона не пропускає в сичуг і далі в ензимний тракт корови надшкідливу речовину — аміак, що може при передозуванні вбити корову всього за півгодини. Це вона, мікрофлора сітчастого шлунка, робить із небілкового азоту ідеальний протеїн. Але не треба забувати про те, що вона з іще більшим задоволенням і з меншими витратами енергії, а також з набагато меншими ризиками зробить той самий ідеальний протеїн із розщеплюваного протеїну корму — наприклад, із соняшникового протеїну. Для мікрофлори він буде як цукерка, замість тирси.

Головна причина, чому ми використовуємо білкові продукти з великим умістом байпасного (нерозщеплюваного в рубці) протеїну в раціонах високопродуктивних корів, — це кількісна обмеженість синтезу протеїну рубцевого. Якщо цього не робити, ми стримуватимемо ріст продуктивності корів. Соя в процесі переробки задля інактивації антипоживних речовин обов’язково проходить термічну обробку, при цьому її протеїн набуває байпасних властивостей. А оскільки амінокислотний профіль соєвого протеїну, на відміну від інших протеїнів рослинного походження, найбільше наближений до ідеального, то ніяке небілкове джерело замінити його не зможе.

Можлива заміна соєвого протеїну протеїном інших рослин, тобто отримуємо багатокомпонентне джерело захищених від розпаду в рубці амінокислот. Технічно це досить складно. А чи дешевше? Треба рахувати, але мова зараз не про це. Йдеться про використання небілкового азоту.

По-перше, ідея зовсім не нова. Ще в другій половині двадцятого сторіччя в Радянському Союзі, і найбільше в Україні, карбамід класу «А» використовували для амонізації бурякової меляси й жому, кукурудзяного силосу, полови і соломи. Використовували — й отримували досить непогані результати, хіба що з половою і соломою виходило не дуже добре, але навіть там позитив був.

Використовували із пристойними результатами не тільки продукти великої хімії, а й продукти промислового птахівництва — висушений курячий послід, який маскували під назвою пудрет.У більшості дослідів позитивні результати від згодовування карбаміду було отримано при співвідношенні в раціоні 70% білкового і 30% небілкового азоту. Таке співвідношення зазвичай приймається на практиці в годівлі. Молочним коровам для покриття дефіциту протеїну (і ні в якому разі не понад норму!)вводять від 80 до 250 г на голову на добу сечовини класу «А». Молоднякові, старшому за 6 місяців, рекомендують давати 20–35% від кількості необхідного рощеплюваного протеїну, або від 30 до 60 г на голову на добу.

Тоді у результаті досліджень з’явилася назва небілкового азоту — дикий протеїн. Аміак, що утворюється під час розпаду сечовини в надлишку, не може бути спожитий мікрофлорою і через стінки передшлунків надходить у кровотік, оскільки він є кінцевим продуктом обміну азоту в організмі тварин і утворюється при метаболізмі білків, амінокислот та інших азотистих сполук. Більша частина аміаку, який є високотоксичним для організму, з током крові потрапляє до печінки, де перетворюється на менш шкідливу сполуку — сечовину. Потім сечовина знову потрапляє в кров, а потім із слиною гепаторумінним трактом вертається до передшлунків, або, при її надлишку, виводиться через нирки із сечею (що веде до непродуктивних втрат азоту).

Головна проблема в тому, що аміаку в рубці завжди повинно бути стільки, щоб його встигала споживати мікрофлора, а в кров його не повинно всмоктуватися більше, ніж може утилізуватися через печінку й нирки без шкоди для них. Коли кількість аміаку, що всмоктується кров, перевищує відповідний рівень, печінка не може повністю його нейтралізувати. Це явище іноді відбувається і при згодовуванні кормів, які містять завелику кількість розщеплюваного протеїну.

Сечовина має свої особливості, як позитивні, так і негативні:

• ефективна: в умовах дефіциту розщеплюваного протеїну або високої ціни на нього забезпечує прибавку 2–3 літрів молока;
• швидка: ефект досягається за лічені дні;
• і вкрай небезпечна! Передозування викликає отруєння через 30 хвилин, без лікування смерть настає протягом чотирьох годин, а втрату здоров’я можна вважати благополучним результатом. 

Ось тому застосування сечовини в годівлі корів потребує великої уваги, зокрема:

 1. Потрібен час для привчання тварин до споживання карбаміду (до двох тижнів).

2. Раціон повинен бути забезпечений відповідною кількістю крохмалю й мікроелементів, особливо сіркою, а також вітамінами.

3. Якісне змішування карбаміду з кормами.

4. Необхідно мати стабілізатор роботи рубця, якщо правильно висловлюватися — інгібітор, який сповільнює розщеплення карбаміду і який, до речі, є у багатьом відомому препараті «ОПТИГЕН». А в анотації на препарат «РУМІСАН» це питання навіть не декларується, та в пункті 5.8 додатку № 1 до реєстраційного свідоцтва АА-05726-04-15 від 25.02.2015 р. сказано, що проблем із передозуванням немає.

 А тепер нескладна задача для тих, хто вміє лічити гроші і враховувати ризики:

На сьогоднішній день мінімальна вартість 100 грамів «Румісану» становить 4,2 гривні, інакше кажучи — це ціна 288 г розщеплюваного протеїну (1 г = 14,583 копійки). Це без урахування вартості 600 г дерті кукурудзяної на кожні 100 г препарату, а також додаткової кількості преміксу і ризиків. Вартість одного кілограма соняшникового шроту 40-процентного (400 г сирого протеїну, з них 320 г розщеплюваного) 5,8 гривні, тобто 1 грам коштує 14,5 копійки. Крім того, додатково отримується велика кількість жиророзчинних вітамінів, а також калію і фосфору.

Питання: Чи не виглядає це як мазохізм —купувати ризики за свої гроші?

У цій статті ми не ставимо мету відвернути виробничників від небілкового азоту. Просто хочемо наголосити:

1. Про всі можливі проблеми і ризики продавець ПОВИНЕН повідомляти клієнта.
2. Вартість протеїну, отримуваного з джерел небілкового азоту, не можна порівнювати з вартістю протеїну соєвого або ріпакового.
3. Вартість протеїну, отримуваного з джерел небілкового азоту, повинна враховувати додаткові витрати на його синтез і ризики, які продавець продає покупцю.