— З огляду на ваш багаторічний досвід, з якими основними проблемами доводиться мати справу тим, хто займається молочним скотарством?

— На перше місце я б поставив менеджмент, мотивацію та капіталовкладення. Звісно, є ще багато всього іншого, але ці аспекти головні. Чому менеджмент? Потрібно правильно організувати виробництво і налагодити роботу всіх ланок. Дуже важливою є команда, з якою працюєш. Правильна мотивація спонукає всіх членів команди працювати злагоджено. Капіталовкладення? Без цього не обійтися на будь-якому виробництві. Нам потрібно інвестувати кошти в обладнання, комфорт тварин, у кормову базу – від капіталовкладень залежить кінцевий результат.

— Які ваші враження від українських ферм?

— Я відвідав «Українську молочну компанію» і враження від побаченого неймовірні. Ферма дуже сучасна й успішна. Подібні я бачив лише в Сполучених Штатах. До речі, я вважаю, що там найкращі ферми. Власники «Української молочної компанії» взяли правильний напрямок. Це приклад для всієї Європи.

Наша компанія працює з різними українськими виробниками впродовж кількох років. Мої колеги, які працюють тут не перший рік, відзначають, що останнім часом ваші молочарі стали більше уваги приділяти вдосконаленню бізнесу. Помітно зріс технологічний рівень виробництва молока. У вашій країні є багато ферм із великим потенціалом, їх власники рішуче налаштовані на те, щоб зробити якісні зміни у відтворенні, поліпшити комфорт корів, установити програмне забезпечення для управління стадом. Звичайно, є ще дуже багато проблем. Одних можна позбутися легко і швидко, а інші потребують значних інвестицій. На мою думку, якщо виважено поєднати капіталовкладення в генетику, комфорт та менеджмент, можна досягти дуже хороших результатів.

— Ви згадали про проблеми. Які для українських ферм є найголовнішими?

— Повірте мені, на світі немає жодної ферми, яка б не могла стати кращою чи ефективнішою. Варто лише захотіти. Мої колеги зауважують, що українці мають значний потенціал для розвитку кормової бази, але, як не дивно, на багатьох фермах це чомусь залишається поза увагою. Чому? Адже у вас родючі ґрунти, чудові природно-кліматичні умови – усе для того, щоб виробляти якісні й відносно дешеві корми.

А ще я звернув би увагу на поліпшення комфорту корів у старих корівниках, особливо це стосується вентиляції – коровам потрібне свіже повітря. Також, як на мене, дещо шкутильгає менеджмент телиць і сухостійних корів. Ідеться не лише про умови утримання тварин, а й про організацію праці – на багатьох фермах немає протоколів із відтворення. Також вважаю, що не варто економити на програмному забезпеченні з управління стадом. Зрештою, і генетика залишається болючою темою. Шкода, що у більшості випадків найпоширенішим чи навіть єдиним критерієм добору бугая є ціна спермопродукції.

— А які ваші критерії?

— Усі бугаї-плідники, наприклад, канадської чи американської селекції мають потенціал продуктивності щонайменше 10 тис. кг молока. Тому, добираючи бугая, варто було б керуватися такими ознаками: плодючість, легкість перебігу отелення, а також якість вимені та кінцівок. Не радив би виробникам намагатися поліпшити одразу більше двох ознак у стаді. Із того нічого не вийде. Зосередьтеся на поліпшенні однієї, максимум двох ознак. Для телиць парувального віку (наприклад, в Україні й США вони на момент першого осіменіння приблизно однакового віку) я б порадив добирати плідників за ознакою легкості перебігу отелення. Можна також спробувати використати сексовану сперму.

Добираючи бугаїв, передусім слід пересвідчитися, що ви справді розумієте систему, за якою проводилася оцінка і відбір тварин. Особливо це стосується бугаїв породи «Червоно-рябий голштин».

Якщо маєте справу з бугаями, що оцінюються за потомством, і у вас мало інформації про популяцію тварини, добирайте плідників із більшим числом дочок. Сильна материнська лінія в родоводі – це завжди добре, але не слід віддавати перевагу плідникам за молочною продуктивністю їхніх матерів, а таке часто трапляється.

Якщо вирішили використати спермопродукцію від бугаїв, відібраних за геномною оцінкою, візьміть принаймні 3-5 плідників для поліпшення бажаної ознаки і використовуйте їх одночасно.

І, напевне, останнє: дуже важливо знати, як генетичний матеріал співвідноситься з найважливішими та економічно значущими ознаками, котрі ви хочете вдосконалити.

— Якщо ми прагнемо поліпшити молочне стадо, що є вирішальним?

— Має бути баланс між ростом молочної продуктивності та доходом від інвестицій у виробництво, які доводиться постійно робити. Формула досить проста: чудова генетика та хороший менеджмент. Завдяки сучасній науці фермери мають чудову нагоду використовувати сексовану сперму і геномну селекцію як додаткові засоби підвищення генетичного потенціалу стада. Однак слід пам’ятати, що підвищення потенціалу виробництва молока – це ретельно спланований і довготривалий процес, але це найкраща інвестиція, яку може зробити фермер заради стабільності стада та прибутковості молочного бізнесу.

Читайте повну версію інтерв’ю в журналі «Молоко і ферма», №2 (5), червень 2011