З початком карантину українські виробники молока працюють у нових реаліях. Як запроваджені державою заходи вплинули на попит та ціни на молоко? Які ризики для виробництва створюють обмеження на кордонах? Чому поруч зі 100 га «в одні руки» має бути також 2 га «на голову»? Про це та інше в інтерв'ю з віце-президенткою Асоціації виробників молока (АВМ) Ганною Лавренюк, пише Agravery.com

— Як змінюються попит і ціна на молоко у світі під тиском пандемії?

— Ажіотажний попит на молочні продукти впав буквально за пару тижнів від початку карантину — люди економлять кошти, аби вижити у кризу. Також у розвинутих країнах люди звикли снідати, обідати, вечеряти у кафе. Але через вимушене сидіння вдома та закриття об'єктів громадського харчування, впав попит з боку HоRеCа. За окремими оцінками, на HоRеCа припадало 20−50% (залежно від країни) від усіх закупівель молочних продуктів. Тому втрата такого ринку збуту серйозно вплинула як на переробні заводи, так і на молочно-товарні ферми. Ще один фактор, який негативно впливає на попит на молоко-сировину у США та Європі — це залежність від працівників з інших країн, які через карантин масово повернулися до домівок, а також факти виявлення інфікованих коронавірусом працівників на низці переробних потужностей, через що об'єкти закривають на карантин на два тижні і більше. Тому зупинка навіть невеликих переробних заводів блокує роботу цілого виробничого ланцюжка разом з молочно-товарною фермою. Деяким нашим колегам-фермерам із ЄС надійшли листи від заводів-партнерів та кооперативів із рекомендацією знизити продуктивність корів та провести вибраковку по продуктивності — тобто скоротити виробництво молока.

Ціни просіли з кількох причин. По-перше, через падіння цін на нафту, із якими тісно корелюють ціни на зернові та молочні продукти. По-друге, через карантинні обмеження скоротився попит та ускладнився експорт. Відтак зменшуються ціни на молоко-сировину. Тож, якщо наприкінці 2019 року в Європі в середньому платили по 28−32 євроцентів за кілограм, то на сьогодні в окремих країнах ціна опустилась до 25−27.

— Європейські та американські фермери зливають молоко. Чи загрожує подібне явище Україні?

— На сьогодні низка господарств, які входять до АВМ, отримали від окремих заводів листи-попередження про можливе зменшення обсягів закупівлі молока. Але поки що стрімкого скорочення ми не спостерігали, як і масового виливання молока. За минулий рік ми й так втратили 30 тисяч корів у промисловому секторі. Дефіцит промислового молока на переробних потужностях за підсумками 2019-го становив -3,7%. Сукупне виробництво молока у першому кварталі 2020-го склало 1,84 млн т., що на 2,8% (-53,7 тис. т) менше, ніж у минулому році. Причому основне скорочення — з боку присадибного сектору: мінус 4,2% проти аналогічного періоду 2019-го. Тим часом в попередні роки сезон «високого молока» у весняний період спостерігали саме за рахунок збільшення виробництва молока господарствами населення. По суті, в Україні немає надлишків молока, навпаки — зберігаються тенденції до скорочення як поголів'я корів, так і обсягів виробництва молока-сировини. Крім того, до України з інших країн повернувся понад мільйон громадян, які є додатковими споживачами. Що відбувається із внутрішніми закупівельними цінами? — Від середини березня ціна опускається — і під впливом сезонності, і через тиск, зумовлений падінням купівельної спроможності громадян та, відповідно, попиту. Наразі ціна на молоко ґатунку екстра тримається в діапазоні 10,0−10,8 грн/кг залежно від регіону, в середньому — 10,54 грн/кг. Є попередні сигнали від ринку про те, що на кінець квітня вона більше просяде, але не нижче ціни квітня попереднього року — 9,9−9,5 грн/кг. В середньому ціна між ґатунками різниться на 50−60 коп. Але на сьогодні попит на низькоґатункове молоко суттєво падає. Тож і ціна на нього буде знижуватись стрімкіше. Низхідні тенденції можуть триматися до кінця травня. Втім, це значною мірою залежатиме від тривалості обмежувальних заходів не тільки в Україні, але й в цілому в світі. Зараз деякі європейські країни оголосили про поступовий вихід з режиму обмежень та планомірний запуск економіки.

— Як карантин вплинув на внутрішній попит на молочні продукти та ціни на полицях?

— У перші два тижні після запровадження карантину збільшився попит на молочну продукцію, яка має довгі терміни зберігання — масло, сир, ультрапастеризоване молоко, а також на йогурти. Але коли карантин продовжили спершу до 24 квітня, а тепер вже й до 11 травня — люди вмикають режим суворої економії, адже велика частка населення зараз у відпустках за власний рахунок або й зовсім утратила роботу, попередні заощадження майже вичерпані. Плюсом для переробників стало те, що зараз збільшилися продажі з ритейлу.

— А як відреагували ціни на молочну продукцію саме в період ажіотажного попиту на початку карантину?

— Порівняно з минулим роком, ціни на молочні продукти зросли в діапазоні від 1 до 3% (на молоко питне, кефіри, йогурти, сир, масло), а також до 5% по конкретних твердих сирах. В перший тиждень карантину була інформація від споживачів, що в окремих торговельних мережах ціни на молочку суттєво зросли. Але після того, як київське відділення АМКУ відкрило справу проти оптовиків та найбільших мереж продовольчих магазинів Києва, такі випадки припинилися. Три мережі звітують про те, що планують встановити нульову націнку на окремі продукти, серед них і молочні. Однак, поки що ми не бачимо цього на полицях магазинів (за словами очільника Київського відділення АМКУ Олексія Хмельницького, на період карантину націнку прибрали шість торгових мереж, — ред.).

Є одна дуже правильна законодавча ініціатива, для якої більш вдалого моменту, аніж зараз, може не бути. Вона полягає у зниженні ставки ПДВ на соціально значущі продукти. Є побоювання з боку Мінфіну, що це виллється у недоотримання бюджетом від 8 до 10 млрд грн в рік від ПДВ. Разом з тим, не було проведено ґрунтовного аналізу, скільки додаткових надходжень ми отримаємо у бюджет за рахунок того, що збільшиться попит на продукти харчування, а за ними — на сировину, зрештою — на трудові ресурси. Останнє означатиме збільшення зайнятості і соціальної стабільності, найперше на селі, зростання податкових відрахувань у місцеві бюджети.

— Як змінилась динаміка молочного імпорту в Україну? Чи досі вітчизняним виробникам загрожує польська або білоруська молочна продукція?

— За три місяці 2020 року маємо загальне негативне грошове сальдо у -$ 22,7 млн (за даними митниці (-$ 28 млн), — ред.) по експорту-імпорту молока та молочних продуктів. За цей період, порівняно з аналогічним у 2019 році, у валютному вираженні на 1223% зріс імпорт масла в Україну, на 152% зріс імпорт твердих сирів, на понад 600% зріс імпорт незгущених молока та вершків (за результатами січня-березня 2020 р. Україна все одно є нетто-експортером молока і вершкового масла. Натомість імпорт сирів (усіх видів разом з кисломолочним) у вартісному вираженні більший за експорт на $ 40,5 млн), — ред.). Серед найбільших постачальників — Польща, Білорусь, Німеччина. Зважаючи на те, що в Польщі зараз є труднощі зі збутом свого молока, оскільки одним з головних її ринків була Італія, то тепер Польща буде намагатись збільшити збут в Україну та сусідні держави.

— Які виробники — дрібні, середні або великі — можуть найбільше постраждати від коронавірусної кризи?

— Маленькі молочно-товарні ферми ризикують насамперед втратити ринки збуту. Оскільки, якщо переробні заводи будуть скорочувати обсяги закупівлі сировини, то в першу чергу за рахунок тих об'ємів, які для них є логістично невигідними. Йдеться про підприємства, які здають до 5 т молока на добу. У всіх господарствах, зокрема й у середніх та великих, нині зростає собівартість виробництва. Це пов'язано також з витратами, які вони несуть на засоби захисту для своїх працівників, дезенфіктанти, транспортування працівників.

— Чи є перебої з поставками із-за кордону через карантинні обмеження?

— Ми не спостерігаємо сильного дефіциту імпортної продукції — преміксів, добавок, кормів — оскільки у більшості дистриб'юторів і кормових компаній збереглись запаси на складах. Але на сьогодні деякі з них вже не приймають додаткових замовлень, а відпускають зі складів тільки раніше законтрактовані об'єми. Тому в найближчому майбутньому можемо спостерігати підняття цін через дефіцит імпортного продукту. По імпорту кормових інгредієнтів зі США спостерігається деякий дефіцит.

Низка господарств висловлювала побоювання щодо того, аби мати безперебійне постачання комплектуючих до незамінних елементів виробництва молока — доїльних зал, кормозмішувачів і кормороздатчиків. Виробники молока переживають, що дистриб'ютори не мають достатнього запасу таких комплектуючих і запчастин на складах в Україні, а відтак через карантинні обмеження не зможуть швидко їх купити і доставити. Загалом наші партнери зауважують, що ланцюг постачання працює.

На даний момент є незначні затримки у часі, і ймовірне здорожчання логістичних затрат на 10−20%, які потім будуть накладатися на вартість товару.

— Чи правда, що фермери відчувають також нестачу кормів вітчизняного виробництва через посуху?

— Цей рік — нетиповий. Зима була безсніжна, тому перехідних запасів вологи в землі у нас немає. Як правило, у другій декаді травня в окремих регіонах починався збір люцерни на сінаж. На сьогодні аграрії звітують про критичний стан посівів і з надією сподіваються на дощі в останній декаді квітня. Якщо не буде достатньої кількості опадів, то матимемо значні втрати в заготівлі грубих кормів. А це не може не вплинути на собівартість виробництва молока та на обсяг його виробництва в Україні. Грубий корм у структурі раціону корови займає до 70%. На сьогодні ситуація тривожна. Однак підводити перші оцінки та прогнози можна буде лише ближче до кінця травня.

— Зважаючи на все вищесказане, як змінюється собівартість молока?

— На сьогодні немає значного зростання собівартості, оскільки поки що всі виробники використовують ті ресурси, які закупили до карантину. Високотехнологічні господарства, які інвестували у технології, обладнання, управління, мають собівартість від 8 грн/л, окремі - від 7 грн/л. Водночас ціла низка крупних господарств звітує про собівартість виробництва молока на рівні 9,2−9,5 грн/л. Тому додаткове здорожчання компонентів годівлі, ветеринарних препаратів, паливно-мастильних матеріалів при паралельному зниженні цін на молоко-сировину матиме катастрофічні наслідки. А відтак ми можемо побачити скорочення поголів'я і, як наслідок, виробництва молока у наступні місяці. Зараз ті, хто втратили роботу, подекуди наймаються у фермерські господарства.

— Чи прослідковується така тенденція у молочній галузі?

— На ринку молочного скотарства України постійний дефіцит кадрів — як вищої ланки (ветеринари-технологи, нутріціоністи, менеджери), так і середньої ланки (оператори доїльного залу або оператори по роботі з тваринами). На сьогодні галузь суттєво не відчула того, що робочі руки повернулися в село. Ми також сподіваємось на студентів, які у попередні роки планували після випуску їхати працювати в Данію, Нідерланди, Німеччину, Великобританію чи Польщу. Зараз молочно-товарні ферми на дистанційну роботу перевели офісних працівників. Однак всі ті люди, які працюють безпосередньо на фермі, не мають такої можливості. Оскільки корову дистанційно через ZOOM не погодуєш.

— Що чекає на молочну галузь в умовах відкриття ринку землі?

— В цій ситуації для виробників украй важливо, аби анонсовані урядом програми підтримки були виконані. Зокрема, щоб були виплачені всі дебіторські зобов'язання, які залишились з 2019 року. Молочне скотарство — це єдина галузь тваринництва, якій гарантовано потрібно 2 га на голову під вирощування грубих кормів. Тож ми, як АВМ, працюємо над тим, аби після того, як законопроєкт буде підписано, запропонувати внести до нього зміни. Вони полягають у тому, щоб навіть у перехідний період до 2024 року надати можливість господарствам, які займаються молочним скотарством, купувати с/г землі в розрахунку 2 га на одну наявну в господарстві корову.

— Але такий розрахунок при загальному поголів'ї, наприклад, у 1000 корів далекий від норми 100 га в одні руки.

— Це не означає, що господарство зможе одразу скупити таку кількість землі. Воно просто отримає таке право. А на скільки корів воно його використає — це залежить від фінансових можливостей та наявних кредитних інструментів. Також, надаючи молочно-товарним фермам пільгові пріоритетні права, можна встановити запобіжники. Наприклад, щоб підприємство, яке скористалось таким правом купівлі та пільговим цільовим кредитом, було зобов'язане зберегти молочно-товарну ферму упродовж певного періоду — двох, трьох, п'яти років. А це гарантовані робочі місця, соціальна стабільність у сільській місцевості, відрахування до бюджету у вигляді ЄСВ, ПДФО та інших податків.