Консервування вологого зерна як альтернативний спосіб зберігання
Микола Кривенок, кандидат сільськогосподарських наук, доценти, Національний університет біоресурсів і природокористування України
Виробникам тваринницької продукції доводиться вирощувати зерно самим, або ж купувати його у великих обсягах, щоб забезпечити тварин кормами на тривалий період і зменшити собівартість виробництва. Є безліч причин, через які в кормі стає менше поживних речовин, він втрачає смакові та фізичні властивості.
Способи не втратити
Результати багатьох наукових досліджень і практичний досвід свідчать, що у зерні, з часу його збирання й до висушування, вміст органічних поживних речовин тільки завдяки ферментативним процесам може зменшитися більш як на 20%. Немалі втрати мають місце, коли зерно збирають у дощову погоду. В умовах надмірної вологості за кілька днів зерно починає самозігріватися, а потім проростати, пліснявіти та псуватися. Так, за денної температури +25°, а нічної 16°С у свіжому зерні можуть розвинутися до 800 видів плісеневих грибів, а вже за дві доби — 15 000.
Зерно кукурудзи зазвичай збирають, коли вологість не менше 25%. Кондиційною вологістю зерна для довготривалого зберігання вважають 14–15%. Коли вологість вища, зерно псується через самозігрівання, пов’язане з розвитком плісеневих грибів та гнильних бактерій.
Вологе зерно є сприятливим середовищем для розвитку різних мікроорганізмів, бо містить цукри, білкові сполуки, інші поживні для них речовини та вітаміни. Вологе зерно починає самозігріватися вже з першого дня зберігання, а з третього—четвертого починає проростати, пліснявіти й псуватися. Це супроводжується втратою поживності зерна, погіршенням якості та засвоєння його тваринами, що негативно впливає на їхню продуктивність і здоров’я.
Щоб запобігти самозігріванню і псуванню вологого зерна та зменшити втрати поживних речовин, треба якомога швидше його законсервувати. Нині є різні способи консервування вологого зерна фуражних культур, основні — це висушування, силосування, хімічне й біологічне консервування.
Сушити чи консервувати вологим?
Найвідомішим і найпоширенішим способом консервування зерна, який зберігає поживні речовини, є висушування, бо коли вологість зернофуражу зменшити до 15%, у ньому майже повністю припиняють свою діяльність ферменти зародка й шкідливі мікроорганізми. Тому таке зерно можна зберігати впродовж тривалого часу. Однак висушування потребує великих витрат енергії. Залежно від вологості, на висушування тонни зерна потрібно 30–36 кг палива, а тонни качанів — 60–80 кг,що сягає 35–45% енерговитрат на їх вирощування. Щоб зменшити вологість зерна кукурудзи від 35 до 14,5%, на кожну тонну витрачають 43 літри палива. Витрати ж енергії на те, щоб зменшити вологість зерна з 25 до 15%, у 1,3 разу більші, ніж витрати на його виробництво. Саме тому в більшості господарств вологе зерно консервують у траншеях, баштах та поліетиленових рукавах.
На жаль, силосування цілого зерна не набуло широкого застосування через брак у господарствах повітронепроникних сховищ та неможливість заповнення їх у короткий термін. Технологія заготівлі подрібненого консервованого зерна фуражних культур із підвищеною вологістю полягає в тому, що зерно, зібране в кінці воскової — на початку повної стиглості, подрібнюють на частки завбільшки 3–4 мм,які в загальній масі повинні становити не менше 80%, чи плющать для великої рогатої худоби і подрібнюють до 2 мм для свиней (їх частка у загальній масі має становити не менше 60%). Оптимальна вологість зерна на момент закладання повинна бути 25–35%.
Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 4 (11), серпень 2012