В Україні зовсім небагато господарств, які займаються одним-єдиним напрямком — виробництвом молока. І в листопаді 2018-го до них додалося ще одне, коли з групи компаній «Вітчизна», що на Сумщині, методом реорганізації в окрему незалежну господарську структуру виділили ТОВ «Молоко Вітчизни». Про засади роботи, результати та відчуття першого року діяльності у винятково ринкових умовах розповідає генеральний директор новоствореної компанії Федір Георгійович Рошка.

ЗЕМЛЯ І ФЕРМА

— Федоре Георгійовичу, що спонукало виділити молочний напрям в окрему юридичну особу?

— Молочний напрям у ТОВ «Вітчизна» активно розбудовувався з 2005 року і зроблено було дуже багато. Якщо порівняємо наші дані за різні роки, то побачимо, що станом на 2016-й ми досягли гарних показників, але мріяти про виробництво молока як окремий бізнес навіть не наважувались.

У 2017-2018 роках ми вийшли на зовсім інший рівень і зрозуміли, що можемо говорити про виробництво молока як окрему й незалежну бізнес-структуру. Основною метою відокремлення було побачити чесні цифри й реальну картину рентабельності. Часто за приклад беру трактор. Як об’єктивно порахувати послуги трактора, який працює і в рослинництві, і в тваринництві? Ми можемо використовувати різні моделі для підрахунку, їх є чимало, але найчеснішу оцінку роботи дасть, мабуть, тільки ринок — коли в тебе не умовні оплати, а реальні.

Власне, все почалося з того, що всередині компанії ми заговорили про те, що хочемо розуміти реальні фінансові результати, відчуваючи, що тваринництво до такого кроку, як самостійне ринкове плавання, готове. Якщо показники будуть гірші, значить, ми себе в чомусь обманюємо, якщо такі самі — добре, а якщо кращі — значить, інші напрямки аграрного виробництва треба оптимізувати.

Отже, основна мета компанії була побачити тваринництво як чесний окремий бізнес, а моя особиста мета — це зробити. В мене давно була мрія виробляти виключно молоко. Я бачив це в інших країнах. У США, наприклад, був на фермі, яка взагалі не має землі, окрім тієї, на якій стоїть. Все купують. І ми зможемо, просто треба навчитись. І для цього потрібні, по-перше, чесні фінансові показники, по-друге — любов до тваринництва. Молоко — це справа мого життя, особисто я з цим визначився. Крім того, є велике бажання не тільки заробити гроші для компанії, а зробити щось справді значуще для України.

— Який підсумок першого року роботи?

— Те, що ми сьогодні з вами зустрілись, є прямим доказом, що тваринництво — прибутковий бізнес, якщо любиш справу і серйозно нею займаєшся. Може бути різна прибутковість. Нам є куди рости і можемо вести бізнес краще. Ми пропрацювали повний 2019 рік, придбали всі корми — і ми рентабельні. Показники у нас на рівні попередніх років, плануємо в 2020-му мати кращі результати, але головний меседж — ми є, ми справились.

«Молоко Вітчизни» не має жодного іншого напрямку, щоб компенсувати втрати основного виробництва. Є тільки молоко і гній, який переробляємо на компост. Це два продукти, якими займаємось. За рік зорієнтувались, як жити на ринку, де купувати корми, як управляти і рахувати гроші, як витрачати, скільки що коштує.

— А які відчуття?

— Дуже схоже на перший рік навчання в університеті після технікуму. Технікум закінчив з відзнакою, розумієш, куди прийшов і чого хочеш, ніби й на справі розумієшся, але все нове — велике місто, люди, емоції, багато страхів, не знаєш, що чекає. І ось закінчився рік, ти все пройшов, озирнувся назад і видихнув з полегшенням: то це ж я зробив! Відчуття класні.

За рік стільки всього зроблено! Зокрема лише реєстрація окремої юридичної особи потребує підготовки великої кількості документів. Ще один важливий момент — створення команди. Так, ця команда формувалася ще на «Вітчизні», але вона як живець, який відділили від рідного дерева і прищепили до іншого. Кістяк команди вже був — у цьому наша сильна сторона, але прийшло багато інших людей, бо постали інші нові вимоги. Одна справа, коли ти є частиною великого бізнесу, де є люди, які приймають рішення, є бухгалтерія, юридичний відділ тощо. Зовсім інша ситуація, коли, здавалося б, усе те саме, але тобі самому треба вибудувати структуру і створити підрозділи, тільки в контексті тваринництва.

Пригадую, як зустрічали новий, 2019 рік: 31 грудня відпрацювали майже повний робочий день, відсвяткували й наступного дня з обіду вже знову на роботі.

Одразу в січні купили ще одну ферму в селі Мар’ївка, а в квітні почали її реконструювати. На двох молочних комплексах у Тернівці та Шпотівці добре налагоджено відтворення, є нетелі, щоб заповнити і третій виробничий майданчик. Вже ввели в експлуатацію першу чергу. Цьогоріч плануємо добудувати другу чергу, телятник і в серпні на базі цієї ферми провести Національний день ферми. І це тільки один з напрямків роботи.

Також нам удалося втілити в життя цілу низку інноваційних рішень всередині вже чинних технологій для поліпшення ефективності виробництва. Наприклад, у відтворенні це вдосконалення роботи з сексованою спермою, в управлінні стадом — запровадження системи менеджменту дійних корів Smart Bow.

І все це з нами відбувалось у 2019-му. Було непросто, довелось шукати відповіді на безліч питань і негайно реагувати на виклики, але це ще більше згуртувало колектив і допомогло краще зрозуміти, чого хочемо. А хочемо, повірте, багато.

— Маєте відповідь на питання, чи може молочна ферма існувати без землі?

— Це одне з найважливіших питань, бо немає чіткого розуміння, як відбуватиметься обіг землі сіль-ськогосподарського призначення, до того ж у нас немає ринку грубих кормів. Зрозуміло одне: не можна корову не нагодувати і будь-які зміни чи неточності вона нам не пробачить. Поруч із нами компанія «Вітчизна», в якої є земля. Так, ми купуємо в неї по ринкових цінах зелену масу на корм і це наш гарантійний талон: що б не сталось, худоба буде сита. За інших обставин мати ферму без землі було б дуже ризиковано, тому не впевнений, що пішли б на такий крок.

У 2019-му в розпорядженні «Молока Вітчизни» було всього 42 га землі, практично всі корми купували. Після першого року роботи прийшли до висновку, що треба брати землю в оренду і таки вирощувати для своїх потреб грубі корми. Тому на сьогодні моя відповідь така: фермі земля потрібна.

— Скільки?

— Якби у нас був ринок кормів і в разі неврожайного року можна докупити фураж, то мінімум становить 1 га на корову. Та оскільки ринок не сформований, то потрібно 1,5 га на фуражну корову: пів гектара — щоб компенсувати ризики неврожайного сезону.

— Є інформація, що в зв’язку з падінням світових цін на зернові у 2019 році сільськогосподарські підприємства заробили 100 дол. На гектар, найефективніші — 200 дол. Якщо виростити кормові культури і «пропустити» через ВРХ, то прибуток становить до 1000 дол./га. Що на це скажете?

— Цифри — дуже серйозна річ. Наша компанія виробляє тільки молоко і не планує щось вирощувати на продаж. Чи згоден я з вищезгаданими цифрами? До певної міри так, але хочу на практиці перевірити, щоб самому розуміти і через рік вам сказати про реальні результати. Насправді неправильно порівнювати прибутковість рослинництва через тваринництво чи навпаки. Коли, наприклад, будуємо завод з виробництва машин, ми ж не рахуємо, скільки б він заробив, якби виробляв паровози. Рахується рентабельність виробництва машин, інвестиції та їх окупність, бо мета — прибуток.

У нашому варіанті земля є одним з інструментів отримання прибутку від молока точно так само, як корівники, доїльна зала, корми. З усього цього ми виробимо молоко, продамо і матимемо певну рентабельність бізнесу.

У цьому якраз і полягає наша ідея — порахувати все в реаліях молока, а не порівняно з соняшником чи кукурудзою. Так, ми інвестуємо, у тому числі в землю, якщо вона буде продаватись, то купуватимемо і рахуватимемо ефективність вкладень. Не ставимо мету мати хоча б якийсь додатковий гектар, щоб виростити, наприклад, соняшник і ще трішки заробити. Принципово — ні. Вирощуватимемо тільки кормові культури, бо наш бізнес — молоко.

— Як управляли поживністю та якістю грубих кормів і яка вийшла вартість силосу?

— Що стосується технології заготівлі, працювали за тим само алгоритмом, що й до відокремлення — тваринницька команда контролювала стиглість кормових культур у полі, вологість і силосування зеленої маси. Зелену масу в полі купували за ринковими цінами, кормозбиральну техніку орендували. Обрали саме таку модель співпраці, бо, як я вже казав, немає в Україні ринку грубих кормів, тому що немає попиту. Чим більше буде господарств, схожих на «Молоко Вітчизни», тим швидше він сфомується. Я впевнений, з часом у нас будуть компанії, які поставлятимуть основні корми. Сьогодні цим доводиться займатися самим.

Порівняно з 2018-им вартість по окремих позиціях, зокрема по кукурудзі й люцерні, зросла в рази порівняно з часом, коли ми були в складі «Вітчизни». Тоді ціна кукурудзяного силосу була практично на рівні собівартості — 60-65 коп./кг, сьогодні — 1,20 грн. з ПДВ. Попри те 2019 рік ми завершили майже з такими ж фінансовими результатами, що й 2018-й, завдяки ціні на молоко, та й вал збільшили, бо з’явилася ще одна ферма.

Цьогоріч більшу частину корму купимо, а частину виростимо самі на орендованій землі. Хочемо глибше зануритись у кормовиробництво і спеціалізовані гібриди. Сьогодні розуміємо: що посіяли, те й з’їмо.

Думаю, взявши в оренду землю, отримаємо дешевший корм. Трактори маємо. До речі, хочу звернути увагу на такий момент: оптимізація. На фермі трактори вивозять гній тощо. У добі 24 години, ми можемо організувати вивезення гною вночі, а вдень трактор тягатиме гребку — отже, і корм буде дешевший, і тракторист більше отримає, і машина швидше замортизується. Плануємо купити тільки причіпну кормозаготівельну техніку, всю іншу орендуватимемо.

Крім того, в спеціалізації на тваринництві знайшов ще один бонус: оренда техніки обходиться дешевше.

— Для чого кормозаготівельну техніку купувати, вона ж була?

— От її скоріш за все у «Вітчизни» й купимо по ринковій ціні. Звісно, я б хотів нову зелену лінійку, але підійде й та, що вже була в користуванні. Хочу поділитися враженнями. Приїжджаєш на європейську ферму, де доять 30-35 л молока на корову, дивишся — а там трактор, на якому ще прадід фермера їздив. Для них важливо, щоб трактор гроші заробляв. Нова техніка буде на тих ділянках, де без неї не обійтися.

Так і в нас має бути — треба оптимізувати всі процеси на фермі, щоб максимально ефективно використовувати обладнання і техніку.

— У якості грубих кормів не програли? Їх частка в раціонах змінилась?

ЕФЕКТИВНЕ ВИРОБНИЦТВО

— Що для вас означає ефективна ферма?

— Ви згадували, що крім молока реалізуєте компост.

— Компост складно виготовляти?

— Є покупці на компост?

— На чому ще, окрім молока і гною, може заробляти ферма?

—АВМ активно розвивала такий напрямок, як порівняльний економічний аналіз господарств (бенчмаркінг), але певні причини — ринок землі, зменшення держпідтримки, відстоювання законодавчих ініціатив — відтіснили його на другий план. Наскільки корисним може бути для вас такий інструмент і чи є шанси на його відродження?

—Ферма складний механізм, що складається з тварин, людей і машин. Усі ці складові треба правильно поєднати, щоб організувати ефективне виробництво. Що дається найважче?

— Наскільки важливі на сучасній МТФ найновіші технологічні розробки і як їх застосовувати, щоб це не була марна трата коштів?

— Які плани на більш віддалену перспективу?

Відповіді на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 1 (56), лютий 2020.