Іноземні автори рекомендують називати кістою яєчників новоутворені порожнини діаметром більше 25 мм, які персистують у них довше 10 діб за відсутності жовтого тіла. Але кісти можуть мати менший діаметр, особливо в післяотільний період у корів-первісток, та діагностуватися разом із жовтим тілом того ж або протилежного яєчника. В нашій практиці був випадок, коли при дослідженні тільної корови в одному яєчнику було діагностовано жовте тіло відмінної якості, а в другому — кісту діаметром близько 5 см.

Види кіст і причини виникнення

Розрізняють фолікулярні та лютеальні кісти.

При фолікулярних кістах (фото 1−2) у крові корів зростає рівень естрогенів, унаслідок чого в тварин відзначають подовження стадії збудження статевого циклу або їх прояв кожні 7−10 діб. При хронічному перебігу, внаслідок тиску рідини на фолікулярні клітини, вони злущуються, зменшується ароматизація андрогенів в естрогени, і в крові підвищується вміст андрогенів, що призводить до маскулінізації — прояву ознак самця: заплигування на самок в охоті, ревіння, зміна конфігурації тіла — наприклад, припідняття крижової кістки, збільшення розмірів грудної клітки тощо.

Фото 1. Фолікулярна кіста яєчника.

При ультразвуковому дослідженні в яєчнику виявляють одне або кілька утворень діаметром ≥25 мм із анехогенним (темним) вмістом без вираженої стінки.

Фото 2. Сонограма яєчника корови з фолікулярною кістою.

Лютеальна кіста — це утворення в яєчнику з діаметром порожнини ≥25 мм, але з вираженою стінкою завтовшки ≥3 мм (фото 3−4). Оскільки лютеальна тканина продукує прогестерон, основною клінічною ознакою патології є відсутність статевої циклічності — анафродизія.

Пальпаторно відрізнити фолікулярну кісту від лютеальної досить важко. В першому випадку частіше відчувається флуктуація. Лютеальні кісти більш твердої консистенції, але це суб'єктивні показники. Єдиною об'єктивною ознакою є наявність або відсутність сірого кольору стінки товщиною не менше 3 мм при ультразвуковому дослідженні.

Фото 3. Сонограма яєчника корови з лютеальною кістою.

Фото 4. Лютеальна кіста на розрізі.

Деякі автори ще вирізняють кісту жовтого тіла. Проте варто відзначити, що в перші 45 діб після овуляції анехогенний вміст у жовтому тілі виявляється майже у 70% тварин. Вміст прогестерону в крові корів із жовтими тілами з порожниною, вірогідно, не відрізняється від тварин із компактними жовтими тілами. Різниці в заплідненості, рівні ембріональної смертності ніхто з дослідників не встановив, тому пропонують не звертати уваги на порожнини діаметром менше 25 мм.

Доведено, що на поширеність патології впливають генетика, умови годівлі, менеджмент технології відтворення та багато інших факторів.

Безпосередньою причиною виникнення кіст є дефіцит лютеїнізуючого гормону, який є індуктором овуляції та забезпечує формування й підтримання функціонування жовтого тіла. Цьому сприяють: дефіцит енергії, різке зниження маси тіла в післяотільному періоді, стреси, біль.

Частіше кісти яєчників діагностують у дійних корів, тоді як у корів м’ясного напряму продуктивності захворювання виникає надзвичайно рідко.

Вважається, що високопродуктивні корови більш схильні до захворювання, ніж низькопродуктивні. Хоча низка авторів доводить, що не молочна продуктивність зумовлює виникнення кіст, а зростання рівня естрогенів при кістозі призводить до збільшення надоїв.

Науково доведено генетичну схильність окремих ліній великої рогатої худоби до виникнення кіст яєчників. Включення цього показника в селекційну програму Швеції дозволило зменшити поширеність патології вдвічі.

Зростання частоти виникнення захворювання відзначають при незбалансованій годівлі, особливо при надлишку легкоперетравного білка та згодовуванні кормів, багатих на фітоестрогени (конюшини, суданки).

У післяотільний період до 45-ї доби кісти реєструються значно частіше, ніж упродовж лактації. Як правило, 70% із них зникають без лікарської допомоги.

Лікування кіст

Для лікування хворих тварин із фолікулярними кістами дослідниками запропоновано оперативний (екстирпація) та консервативний методи. Кожен з них має свої переваги та недоліки. Зокрема, після екстирпації можливі такі ускладнення, як кровотеча, овариїт, утворення спайок, відновлення кісти. Щодо ефективності консервативного методу, який передбачає використання гормональних препаратів, дані наукових досліджень суперечливі.

Для гормональної терапії можна використовувати препарати гонадотропін- рилізинг гормону, хоріогонічного гонадотропін-рилізинг гормону та прогестерону.

Найбільш ефективною є комплексна схема з послідовним використанням препаратів гонадотропінів, які викликають або овуляцію, або лютеїнізацію кісти з наступним формуванням жовтого тіла чи лютеальної кісти (див. «Схема лікування кіст»). За сім діб утворена лютеальна тканина стає чутливою до дії простагландинів та розсмоктується після введення їх препаратів.

Варто відзначити, що одноразової ін'єкції простагландинів не завжди достатньо для повного лізису, тому краще використовувати дві послідовні ін'єкції. В частини тварин із фолікулярними кістами яєчників одночасно діагностують субклінічний метрит (в тічковому слизі виявляються включення гнійного ексудату), що потребує додаткового лікування — санації матки антимікробними засобами (метрикюр, тетравет).

Схема лікування кіст

У проведеному нами досліді з оброблених 25 корів на десяту добу ознаки стадії збудження спостерігались у 10 корів, що становить 40%. При ректальному дослідженні домінантний фолікул діаметром більше 15 мм виявили у 76% тварин (19 гол.). Після масажу матки у всіх тварин виділявся тічковий слиз. У двох тварин діагностували гіпотонію матки, в слизі були включення гнійного ексудату. На основі цих ознак їм було поставлено діагноз «субклінічний метрит», тому запліднювання не проводили.

Із 17 тварин, яких штучно осіменили, тільність діагностували у восьми, що становить 47%. Якщо враховувати ефективність лікування загалом, то з 25 оброблених корів кісту яєчників повторно діагностували у трьох (12%), у всіх інших в яєчниках виявляли жовте тіло доброї або відмінної якості.

Таким чином, ефективність схеми лікування корів із фолікулярними кістами становила 88%, а заплідненість при введенні сперми за наявності ознак оптимального часу (домінантний фолікул діаметром від 15 до 25 мм, наявність в’язкого, прозорого або мутнуватого тічкового слизу, ригідна матка) становила 47%.

Низькопродуктивним тваринам можна замінити оварелін триразовим введенням 5 мл сурфагону. Лікування вийде дешевше, але й терапевтичний ефект буде нижчий.

Для тварин із хронічними кістами потрібно поєднувати екстирпацію з гормональним лікуванням. Роздавлювання кісти, в такому разі, зменшує тиск на тканини яєчника і поліпшує живлення його структурних елементів, що підвищує терапевтичний ефект.

Валерій Лотоцький, канд. вет. наук,

співробітник Консультаційного центру АВМ

і Білоцерківського державного аграрного університету

Журнал «Молоко і ферма» № 3 (40), червень 2017