ПОНТИ ДОРОЖЧІ ЗА ГРОШІ

Власник міркує: щоб заробити багато грошей, на «упаковку/обгортку» теж треба витратити чимало коштів. Все повинно бути по вищому класу, інакше несолідно і клієнт піде до конкурента. Тому для компанії з продажу каналізаційного обладнання, наприклад, наймається дорогий офіс у центрі міста, а кафе переобладнується в стилі модного бутика. Ретельно добирається кожна деталь інтер'єру, модний дизайнер робить дорогий проект. Але якщо подивитися на «довгограючі» бізнеси, неважко помітити: коли «картинка» не грає головну роль (як у випадку з салоном краси або магазином парфумерії), то, як правило, розкоші там не побачиш. Люди заробляють гроші, а не напускають туману на очі.

Приклад. На будь-якому ринку можна побачити кіоск із пиріжками. Різні кафешки поруч відкриваються і закриваються, а цей кіоск торгує з моменту відкриття ринку. Часто біля нього черга. У кращому разі там буде яскрава вивіска, і то не факт.

Що робити? Зрозуміти, що важливіше для бізнесу — «шашечки» чи «їхати» («шашечки» можуть бути не менш важливі). Треба придивитись, як працюють «довгожителі» в тому ж сегменті. Обмізкувати дешевші варіанти оформлення: в нюанси все одно доведеться вникати, а так, принаймні, вийде заощадити на початковому етапі, коли ще немає доходу.

НАВЧАННЯ І ТРЕНІНГИ РУЛЮЮТЬ

Справді так, але не завжди. Крім того, що якість тренінгів дуже різна (часто — так собі), далеко не кожній людині потрібно саме це для розвитку.

Набагато важливіше не просто знайти відповідь на питання «що мені зараз робити?», а розуміти, як загалом влаштоване те, чим займаєтесь, і як воно працює. Тому корисніше, наприклад, прочитати науково-популярну книгу з нейробіології, ніж умовну «Зберися, ганчірко! 100 500 способів почати робити це просто зараз».

Не слід також плутати логіку й емоції. Прикладом можуть бути шоу (не називати ж це тренінгом!) Тоні Роббінса, американського письменника, підприємця і бізнес-тренера, за участь у якому люди з усього світу згодні платити шалені кошти. Цей позитивно-психологічний «удар» можна порівняти з прийомом нейростимуляторів, після чого людина перебуває в зміненому стані свідомості. Коли напруга емоцій мине, можливий «відкат» мало не в депресію, і краще під час такого емоційного піднесення не приймати серйозних рішень. В ідеалі — взагалі на емотренінги не ходити (виняток, коли потрібен емоційний сплеск). Нормальний тренінг — це не стільки веселий, скільки копіткий, нудний і трудомісткий захід.

Деякі керівники бачать у дорогих тренінгах просто-таки панацею. Навіщо піднімати зарплату, спрощувати документообіг чи оптимізувати логістику? Ми краще працівників на тренінг відправимо, там їх навчать творити чудеса в складних умовах. Важливо розуміти, що тренінг — це додатковий інструмент професійного розвитку співробітника. Без основних (фінансові, адміністративні ресурси) він просто не працюватиме.

Приклад. Компанія відправила своїх «продажників» на дорогий тренінг для підвищення ефективності роботи та зниження плинності. Все пройшло чудово, навіть трохи зросли продажі. Але мотивація залишилася без змін. Через півроку третина людей, що пройшли тренінг, звільнилась.

Любов керівництва до такого явища, як тренінги, може породити й зовсім «цікаві» речі: коли співробітника змушують підписувати кабальну угоду з зобов'язанням сплатити за тренінг у разі дострокового звільнення з компанії. І мова йде не про топ-менеджмент, вкладення в який украй високі, а про пересічних співробітників, які працюють «у полях»! Чи треба говорити, що в таких компаніях надзвичайно висока плинність кадрів, а тренінг — спосіб не стільки навчити працівника, скільки вирішити проблему кадрового голоду («Ну попрацюйте хоч хто-небудь!»).

Що робити? Розібратися з причинами незадовільної роботи бізнесу. Якщо пам'ятати, що часто справа в безграмотному управлінні (риба гниє з голови!), і бути готовим прийняти це, то стане набагато простіше працювати. Відправляти співробітника на тренінг тільки тоді, коли є чітке розуміння цілей/мети і приблизна оцінка результатів. І не покладати на тренінг занадто великі надії: неможливо навчити успіху, зате можна навчити виконанню певних дій, а також уміння чекати, користуватися моментом і вставати після падінь. Але не всі у захваті від бізнес-навчання. Буває і навпаки.

НАМ ПОТРІБЕН СУПЕРМЕН

Деякі власники бізнесу переконані: раз вони платять за результат, значить, розвиток співробітника — це його проблема. І взагалі, потрібен готовий фахівець, щоб відразу міг приносити гроші. Частково вони, звичайно, мають рацію, проте ми живемо не в найкращому зі світів, і це слід враховувати. У кожного бізнесу своя специфіка, і якщо співробітники приходять з іншої сфери або навіть з іншої організації, їм усе одно потрібно адаптуватися. Не інвестувати в працівників просто невигідно — вони не приноситимуть користі, їх доведеться звільнити або вони самі підуть. В результаті власник бізнесу втратить гроші й не отримає користі.

Приклад. Організація шукає ідеального продавця, але жоден кандидат не підходить. Час іде, потрібно закривати вакансії, і доводиться брати хто трапиться.

Що робити? Коли хочете, щоб співробітник приносив вам більше користі, допоможіть йому. І пам'ятайте: ідеальних людей не буває.

ШВИДКІ ГРОШІ

Деякі бізнесмени-початківці (й не тільки) переконані: багато грошей можна заробити дуже швидко. Вони вкладаються в інновації, криптовалюту, авантюрні проекти і часто втрачають усе.

Приклад. Організація закуповує велику партію модного взуття за рекордно низькою ціною. Спочатку продажі йдуть непогано, але сезон закінчується і попит падає. У наступному сезоні мода міняється. Всю партію доводиться утилізувати, втрати значно перевищують прибуток.

Що робити? Вдалими випадковостями можна й потрібно користуватися, але для початку треба все прорахувати. Стовідсоткової гарантії ніхто не дасть, проте знизити ризики й відмести свідомо авантюрні проекти цілком реально. Важливо розуміти, що бізнес — це забіг на довгу дистанцію, і доведеться багато працювати, особливо на початковому етапі.

ПОЗИТИВНА ПСИХОЛОГІЯ

Тонни антидепресантів з'їдено під «Не парся, будь щасливий!». Заклик вигаданого письменника Козьми Пруткова: «Хочеш бути щасливим — будь ним», — був сприйнятий аж надто всерйоз і став предметом віри (а значить, і реальністю) для мільйонів. Однак для людини цілком природно переживати через власні невдачі й неприємні ситуації.

Приклад. Спочатку людина медитувала на тему «Я не хочу в туалет», а потім — «У мене не мокрі штани» (анекдот).

Що робити? Усвідомити, що проблеми потрібно вирішувати, а не відвертатися від них з усмішкою. Якщо зовсім не під силу — звернутися до психолога або психіатра.

НЕДОСТАТНЯ ПОІНФОРМОВАНІСТЬ СПІВРОБІТНИКІВ

Будь-яка робота складається з тонкощів і особливостей. Співробітникові зовсім не обов’язково знати, скільки заробляє топ-менеджер і чи є у боса з секретаркою ще якісь стосунки, крім службових. Але якщо є речі, які впливають на продуктивність праці, — він, скоріш за все, повинен про них знати.

Приклад. Новий фахівець із закупівель стикається з зарозумілістю, а подекуди й хамством постачальників. З великими труднощами він вибудовує відносини й попутно дізнається, що політика його компанії — якнайшвидше отримати товар і якомога довше затримувати оплату. Якби знав раніше, то швидше б зрозумів, що робити, а то й зовсім знайшов би собі іншу роботу.

Що робити? Довіряти співробітнику. Нехай отримає необхідну інформацію відразу, ніж буде по крихтах збирати тижнями і місяцями. Швидше дізнається — швидше зможе нормально працювати.

КУЛЬТ КЕРІВНИКА

«Я начальник — ти дурень». Одне з найвідоміших прислів'їв про керівника. На жаль, часто це правда: підлеглим доводиться виконувати недолугі завдання, бо так сказав начальник. Бувають і зовсім запущені випадки: коли директор не тільки найголовніший, а й узагалі най-най-най. У результаті в колективі процвітає лицемірство, керівник чує тільки хвалебні слова і втрачає зв'язок з реальністю, а рядові співробітники відверто насміхаються з «забронзовілих» начальничків і їхніх вірних лакеїв.

Приклад. Керівник відділу заходить до свого колеги і бачить у нього над головою велику фотографію собаки. «Твій пес?» — «Ні, нашого боса, його улюбленець!». Обидва награно всміхаються, розуміючи ситуацію.

Що робити? Нарцисизм до певної міри необхідний, але тільки до певної. Легше не реагувати на підлабузництво і не створювати культу самого себе, ніж потім боротися з його наслідками.

КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА

«В кожній хаті своє свято». Немає двох однакових організацій, обов'язково щось буде відрізнятися. Мабуть, у будь-якій «конторі» є свої писані й неписані правила, розуміння того, що необхідно, припустимо чи неприйнятно. Це і є корпоративна культура. Загалом вона необхідна для ефективної роботи організації, проте з часом може перетворитися на міфологію з купою безглуздих правил.

Приклад. В одній компанії начальник служби безпеки зажадав від співробітника пояснювальну через те, що той залишив на спільному принтері папери (рекламні матеріали для широкого кола осіб) і не забрав їх вчасно. Співробітник проігнорував вимогу, але його безпосередній керівник поставив питання руба: або пишеш пояснювальну, або «нічого не розумієш у корпоративній культурі, у нас так заведено» і звільняєшся. У пояснювальній співробітник докладно описав максимально негативні наслідки свого «злочину», а також висловив сумнів в ефективності витрачання часу двох начальників. Пішла негативна реакція, тому незабаром співробітник знайшов іншу роботу і звільнився.

Що робити? Оскільки і бізнес, і його працівники зацікавлені в грошах, слід просто зробити так, щоб люди могли ефективно працювати, і не потрібно їм заважати. Базові правила дрес-коду і поведінки можна прописати, а в іншому — надати свободу.

НЕВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ

Ніхто не любить безвідповідальних людей. Тим більше, коли це начальник, який повинен бути прикладом для працівників. Невідповідність вимог керівника до підлеглих і до самого себе породжує недовіру й пасивний опір, що неминуче позначається на якості роботи. Якщо ви порушуєте свої зобов'язання, то чом би й працівникові не робити так само?

Приклад. В організації різко зросли продажі завдяки двом «зірковим» менеджерам. Ці двоє мали отримати квартальну премію, але вже в наступному місяці план продажів було збільшено. У результаті менш успішні менеджери втратили надію заробити премію і стали працювати абияк, а «зірки» незабаром пішли з організації.

Що робити? Невиконання зобов'язань сприймається як безвідповідальність, а в наведеному прикладі — як несправедливість. Краще зберегти репутацію (хай і втративши трохи грошей), ніж навпаки.

НЕВИЗНАННЯ ПОМИЛОК

Люди звільняються, керівники підрозділів пояснюють директору, але той нічого не хоче слухати, бо інакше доведеться зізнатися, що був неправий. І все йде по колу.

Приклад. На зборах директор каже, що клієнти-боржники компанії не потрібні, і слід припиняти їх обслуговування. Оскільки справа відбувається в кризу, така жорстка політика призводить до значного скорочення прибутку, і з певного моменту співробітників змушують писати пояснювальні по кожному втраченому клієнтові і штрафують, та ще й лають. Зрозуміло, співробітники нарікають. Хоча можна було просто сказати: «Я недооцінив масштаби кризи, каюсь. Спробуймо разом зберегти те, що маємо».

Що робити? Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Здатність визнати помилку викликає повагу, а затятість у помилках демонструє страх і комплекси. Крім того, шукати вихід набагато простіше й вигідніше, ніж робити хорошу міну при поганій грі.

Помилок, пов'язаних з веденням бізнесу, чимало, вони можуть траплятися поодинці і в комплексі. Не завжди їх просто подолати, головне — усвідомлення і бажання їх виправити.

За матеріалами www.e-xecutive.ru