Про це розповідає Іон Морару, міжнародний експерт в молочному і м'ясному скотарстві.

Мухи, як розповсюджувачі інфекційних хвороб людини і домашніх тварин

У виникненні і поширенні інфекцій, і паразитарних захворювань таких як: сальмонельоз, дизентерія, трипаносомоз, холера, черевний тиф, інфекційні гастроентероколіти (шигельоз), колібактеріоз, мастит, кон'юнктивіт (інфекційний кератокон'юнктивіт великої рогатої худоби, або хвороба «рожевих очей», яку викликає Moraxella bovis), пастерельоз, стрептококозу, кампілобактеріоз, сибірська виразка, туляремія, велика кількість вірусних захворювань, анаплазмоз, кріптоспоридіоз, гельмінтози (телязіоз, філяріози, габронематоз, райліетіноз і ін .) не остання роль належить саме мухам.

Тіло і лапки мух покриті тонкими волосками, і коли мухи лазять по смітниках, трупах, сідають на нечистоти в туалетах, на гній домашніх тварин і т.д., хвороботворні мікроорганізми легко прилипають до поверхні їх тіла, рук, хоботка, а також проникають в їх кишечник, де можуть зберігатися протягом декількох діб. На тілі однієї мухи налічують близько 6-ї мільйонів мікроорганізмів і не менше 25−28 мільйонів мікробних клітин в її кишечнику. Важливим в цьому є і те, що хвороботворні бактерії в кишечнику мухи не перетравлюються, а досить життєздатними виділяються назовні. З випорожненнями мух, рідиною, яку вони випускають з хоботка, з поверхні лапок і тіла, патогенні організми можуть потрапляти в їжу людей і домашніх тварин. Описані випадки, коли на лапках мух знаходили збудників сибірської виразки, туберкульозу, чуми, поліомієліту, холери, тифу, дифтерії та багатьох-багатьох інших страшних і малоприємних захворювань.

Для молочного скотарства мухи ще й дуже неприємні переносники великої кількості мікроорганізмів, які є причинами виникнення маститів. Саме з приходом теплого періоду, коли з'являється багато мух, зростає і кількість випадків захворювання на мастит, а ще мухи, коли кусають соски вимені у корів, завдають безліч дрібних травм, які стають досить ідеальним місцем для розмноження небажаної мікрофлори.

Мухи, як збудники захворювань

Мухи і самі здатні викликати захворювання, такі як: міази (вольфартіоз і ін .), естроз, гіподерматоз, гастрофілез. У боротьбі з цими хворобами повинна бути чітко вироблена ветеринарна схема боротьби саме з цими комахами, тому що шкода, яку вони можуть заподіяти буде дуже значним.

Цикл розвитку

Мухи розвиваються з повним метаморфозом (перетворенням). Більшість мух відкладають яйця, але зустрічаються і живородні, які відкладають личинки. Самка за один раз здатна відкласти 70−150 яєць. Всього за все своє життя муха робить 6−8 яйцекладок і може відкласти від 600 до 2000 і навіть більше 9000 яєць в залежності від кліматичних умов. При достатньому харчуванні, яйцекладки повторюються з інтервалом 2−5 днів. Якби личинки, лялечки і самі мухи не гинули, то нащадків від однієї тільки мухи до кінця літа було б більш 5 трильйонів. Розвиток яйця займає від 8 до 50 годин. Личинки мух живуть в екскрементах тварин і людей, на звалищах де є гниють органічні залишки. Личинки мух не мають голови, вони розріджують свою їжу, випускаючи на неї травні соки, таким чином травлення зветься позакишковим. В результаті вся колонія личинок мух виявляється плаваючою в розрідженій напівперевареному середовищі, яка ними постійно заковтується. В результаті їжа використовується з дивовижною економією. В одному літрі кінського або коров'ячого гною, або в такій же кількості кухонних залишків може одночасно розвинутися до 1500 личинок мух, а в свинячому гної - до 4000. За 3−25 днів і після трьох линьок, личинка відповзає в сухе прохолодне місце і перетворюється в лялечку. Розвиток лялечки при температурі близько 20 °C триває від 3-х до 26 днів. Мухи, які вийшли з лялечки вже через кілька годин можуть літати, а через 36 годин після виходу з лялечки вони вже здатні до розмноження. Дорослі комахи живуть зазвичай від двох тижнів до місяця, але можуть доживати і до двох місяців.

У тваринницьких приміщеннях, на пасовищах, на молокоприймальних пунктах, в забійних цехах і скрізь де для мух смачно пахне і є що поїсти вони з'являються вже в другій половині квітня. Протягом теплого періоду, мухи дають від 9 до 20 поколінь, а в закритих опалювальних приміщеннях можуть розмножуватися круглий рік. Зимують мухи в фазі личинок, лялечок, але частіше впадають в зимову сплячку в стадії імаго.

Ветеринарне значення

Тісний контакт мух з вогнищами інфекцій або інвазій, дуже часта зміна місця проживання, перельоти на далекі відстані, «любов» дорослих мух і їх «діточок» до тваринницької галузі, здатність легко заразитися і довго зберігати в собі збудників інфекцій та інвазій — все це сприяє механічному перенесенню багатьох збудників.

Дуже надокучливими є лизучі мухи. Повзаючи по тілу тварин і лижучи виділення з носа, очей і ін., вони дуже турбують тварин, при цьому знижуючи їх продуктивність.

Справжнє лихо для тварин (та й для людей) це — осіння жигалка. При масовому нападі жигалок на молодняк ВРХ на відгодівлі, середньодобові прирости маси тіла можуть знижуватися на 15−25%, при нападі на корів, втрати молока досягають 20%.

Сині та зелені (м'ясні) каліфориди, вони досить великі, мають синій, зелений колір з металевим блиском. Місця виплоду цих мух — трупи тварин, м'ясні, рибні, молочні відходи, помийні і вигрібні ями, харчові залишки і відходи, гнилі овочі та фрукти. Ці ж субстрати служать і їжею для імаго. Личинки цих мух викликають факультативні тканинні міази у тварин.

Гедзь — це також муха

Ґедзі — це широко поширені дуже великі, сильні мухи, які харчуються кров'ю тварин і людей. Живуть вони недалеко від води по всій території Євразії (за винятком пустель). Завдяки гострому зору і добре розвиненому нюху ґедзі дуже швидко знаходять теплокровних тварин для кровосмоктання. Кров п'ють тільки самки дорослих гедзів, щоб отримати можливість відкласти яйця, так, наприклад, одна самка протягом досить короткого часу може зробити до 20 спроб кровосмоктання. Укуси гедзів є глибокими і дуже болючими, біль викликаний укусом цих комах змушує тварин, та й людей хоч якимось чином, але позбутися від неприємного відчуття, перериваючи таким чином процес їх харчування, тому ґедзі змушені часто змінювати господаря крові, що обумовлює їх медико-ветеринарне значення в якості механічних переносників збудників різних захворювань (сибірка, пастерельоз, трипаносомоз, анаплазмоз, туляремія, філяріоз). Самці ґедзі на відміну від самок є виключно вегетаріанцями, харчуються виключно нектаром квітів.

З'являються ґедзі у другій половині травня, коли температура повітря прогріється до 19 °C і більше і залишаються активними майже до кінця вересня (восени всі дорослі ґедзі гинуть). Найбільшу активність вони виявляють в спекотні сонячні дні. Парування гедзів відбувається в повітрі, після чого самка нападає на тварин і смокче кров. За 3−4 доби після кровосмоктання яйця дозрівають, і самки починають відкладати їх на рослини поблизу води до 1000 штук. Самка протягом життя (1−2 місяці) зазвичай відкладає яйця 5−6 разів. Через 4−9 діб з яєць вилуплюються личинки, які потрапляють у воду або вологий грунт, які ведуть хижацький спосіб життя, кілька разів линяють, ростуть і досягають до кінця літа 2,5−5 см в довжину. Зимують личинки в грунті на глибині 5−10 см. Навесні вони переповзають в більш сухі місця, там (в грунті) перетворюються в лялечку і через 1−3 тижні з лялечки виходить доросла комаха. Весь цикл розвитку гедзів займає 4−5 місяців або довше (до 3-х років, у випадках, коли затягується розвиток личинки).

Цікавий факт, ґедзі можуть відлітати від місць розмноження на десятки кілометрів і можуть розвивати швидкість свого польоту, яка більш ніж в три рази перевищує швидкість всіх інших мух.

Заходи по боротьбі з мухами

У нелегкій боротьбі з мухами відзначають два основних напрямки:

— профілактичний — обмеження доступу до джерел їх харчування (гній, сміття, бруд …);

— і винищувальні заходи — застосування інсектицидів, липучок, електромухоловок …

А тепер по порядку: профілактичні заходи, вони в першу чергу базується на суворому дотриманні санітарно-гігієнічних вимог як ветеринарної, так і гуманної медицини і спрямовані на знищення місць розмноження мух. Дотримуватися правил накопичення і утилізації сміття, правильне використання контейнерів для сміття, вигрібних помийних ям, септиків, своєчасне прибирання трупів тварин, залишків корму і гною, контроль за роботою кормораздачі і гноєвидалення, чистоти годівниць, ємностей для зберігання кормів, підтримувати ідеальну чистоту всюди, регулярне проведення дезінфекції.

З профілактичною метою застосовують деларвацію біотопів мух де личинок знищують в місцях їх виявлення за допомогою інсектицидів (ларвіциди). Особливо ретельно обробляють місця виплоду мух восени, щоб вони не залишилися на зимівлю, а навесні для запобігання раннього виплоду мух.

З профілактичною метою радять навколо тваринницьких приміщень висаджувати дерева горіхів або таку рослину як рицина, кажуть, що дуже допомагає (відлякує мух своїм запахом).

До винищувальних заходів належать мухобойки, липучки, аерозолі, електромухоловки, інсектициди в різній формі застосування.

Найдавнішим і найнадійнішим засобом в боротьбі з мухами є - мухобійка, але вона має пару недоліків: на стінах залишаються незмивні результати вдалої війни і чисельність ворога іноді перевищує в сотні тисяч разів, тому мухобійка просто не справляється.

Липучка — досить ефективна, але псує наш інтер'єр справжнім підвісним кладовищем для мух, плюс дуже часто не всім мухам на ньому вистачає місця, або навпаки вони сідають де завгодно тільки не там. Існує один рецепт липучки до якого додають дрібно змолотий червоний перць, в якому міститься алкалоїд перцю — капсаїцин, а це страшна отрута для мух, ну так кажуть.

Існують ще аерозолі, застосовуючи їх ми труїв не тільки мух, а й себе і хочу сказати, що дуже ефективно. Недоліком цієї зброї є ще те, що, коли ми провітрити приміщення наші «друзі» швиденько його знову заселяють.

Існують ще речовини, які відлякують мух — екстракт бузини, черемхи, базиліка, папороті, пижма, евкаліптова олія, масло лаврового дерева, відвар кореня пирію, етиловий ефір Хризантемовиі кислоти, одеколон «Гвоздика» в різних комбінаціях з настойкою валеріани, гвоздичної або анісової олії, але на жаль голова від цих ароматів болить у нас, а для мух це зараз вже просто духи.

Електромухоловка — без перебільшення досить ефективно бореться з мухами, але не треба забувати про техніку безпеки при роботі з електроприладами.

Інсектициди — їх застосовують у вигляді вологої дезінсекції, обробляючи ними стіни, вікна, навіть тварин і у вигляді отруйних принад (найефективніший метод), такі приманки застосовують всюди де небажано розпилення інсектицидів (молокоприймальних, кормоцехах і інших приміщеннях). На сьогодні широко використовують екологічно безпечні феромонні отруйні приманки, на ринку їх дуже багато, вони містять контактні інсектициди з атрактивними феромонами.

Мухи дуже швидко звикають до отрутохімікатів, тобто у них виробляється досить стійка резистентність, існують навіть покоління мух, на яких вже не діють деякі відомі інсектициди (дихлофос, хлорофос), на це необхідно звертати увагу при виборі того чи іншого інсектицидного засобу.

А ще, в сезон активності двокрилих комах слід регулярно обробляти худобу, інсектицидними засобами, вони і відлякують, і знищують мух, а корови з вдячністю залишаються спокійними і не знижують своєї продуктивності.

dairynews.ru