За вмістом поживних речовин він займає проміжне місце між силосом і сіном, тому і дістав назву «сіносилос», або сінаж. На відміну від звичайного силосу, збереження якого обумовлюється накопиченням органічних кислот (головним чином — молочної), що утворюються внаслідок бродіння, консервація сінажу досягається завдяки фізичній сухості середовища. Річ у тім, що гнійним та іншим мікроорганізмам, що викликають псування корму, окрім кисню, потрібна і волога. За зниження ж вологості корму до 45–55% вода корму стає не доступною для бактерій. Встановлено, що водоутримувальна сила рослинних клітин за 50–55% — вологості маси дорівнює 52 атм, за 15-20%-ої — 295, а максимальна всмоктувальна сила більшості бактерій становить близько 50 атм. Проте за 45—55%-ої вологості корму в ньому можуть розвиватися плісняві бактерії, всмоктувальна сила яких перевищує 200 атм. Тому для збереження пров’яленого корму його потрібно ізолювати від кисню, тобто закласти в повітронепроникні сховища — вежі або траншеї.

Підв’ялену траву подрібнюють підбирачами-подрібнювачами або силосозбиральними комбайнами з підбирачами. Сховищами для сінажу, як правило, слугують герметичні металеві і залізобетонні вежі. Використовують також цегляні і бетонні силосні вежі або бетоновані траншеї. У вежах заввишки 16–18 м і більше відбувається самоущільнення маси. У невисоких вежах масу ущільнюють трамбувальниками-віброкатками, в траншеях — гусеничними тракторами. Корм консервується в умовах фізіологічної сухості середовища, що виключає активний розвиток бактерій, і герметизації, що запобігає розвитку плісняви. У 100 кг сінажу з конюшини — близько 35–40 к. о., 4–5 кг перетравного протеїну, 450–460 г кальцію, 200–220 г фосфору, 3000–4000 мг каротину.

Сінаж — дуже зручний корм. Він сипкий, що полегшує механізацію роздавання його тваринам. Завдяки невеликій вологості, сінаж не замерзає за низьких температур. У раціонах великої рогатої худоби сінаж може повністю замінити силос і сіно. В умовах спеціалізації і наукового ведення тваринництва на промисловій основі за організації збалансованого годування тварин, особливо великої рогатої худоби, використання сінажу дуже перспективне. Воно дасть змогу за порівняно короткий термін перейти до вищого рівня раціонального, повноцінного годування тварин — його типізації. Корови дослідної групи мали удій на 2,5 кг вищий, аніж тварини контрольної групи. Сінаж добре поїдають і корови, і молодняк великої рогатої худоби. Цим кормом у раціоні з успіхом замінюють сіно, силос і коренеплоди, причому вводять його в раціони великої рогатої худоби в якості єдиного джерела об’ємного корму.

Під час закладання подрібненої маси в пров’яленому вигляді значно зростають вимоги до умов її зберігання. Зі збільшенням вмісту сухої речовини в зеленій масі знижується її щільність, що сприяє аерації (проникненню в сховище повітря) і розвитку пліснявих грибків. Існує пряма залежність між ступенем аерації, за якого знижується якість корму (особливо перетравного протеїну), і розігріванням. У процесі закладання сінажу з пров’яленої сировини першочергове значення мають терміни (тривалість) завантаження маси в сховище і його герметичність. Оскільки нестача вологи лімітує розвиток процесів бродіння, то за усунення доступу кисню інтенсивність газообміну в сховище і ступінь окислення поживних речовин корму знижуються. У герметичній споруді мікроорганізми швидко (за 4–5 год) поглинають кисень, що залишився всередині сховища, а в результаті дихання рослин накопичується вуглекислий газ, що обмежує розвиток окислювальних процесів у кормі.

Таким чином, технологія заготівлі сінажу являє певні труднощі, і фахівці постійно намагаються її вдосконалювати. Одним із найефективніших сучасних способів закладання сінажу є застосування бактеріальних сінажних заквасок. Заготівля сінажу із застосуванням бактеріальної закваски — найефективніший спосіб консервації багаторічних трав за багатоукісного їхнього використання. Кормові достоїнства правильно закладеного сінажу визначаються його високою енергетичною і протеїновою цінністю — в середньому 0,4–0,5 к. о. на кілограм.

Під час сінажування бобових і сумішей із бобовими культурами складно досягти оптимальної вологості зеленої маси. Пересушена маса погано трамбується, а малосонячної і дощової погоди маса з підвищеною вологістю неминуче зіпсується. У будь-якому разі ці проблеми можна вирішити спеціальними амілолітичними молочнокислими стрептококами, які входять до складу сінажної закваски, консерванта кормів — «Бактосил АМС». До її складу входять живі культури: Streptococcus lactis diastaticus, Propionibacteriun shermani, Lactobacillus plantarum та Lactococcus lactis. «Бактосил АМС» — це один із найякісніших і найдоступніших консервантів для сінажу на ринку України. Особливістю цієї закваски є те, що в її складі є пропіоновокисла бактерія, яка нейтралізує масляну кислоту і таким чином запобігає виникненню кетову у тварин. Застосування технології заготівлі кормів із закваскою «Бактосил АМС» дає змогу регулювати процеси бродіння і забезпечує збереження кормів. Вона вдвічі підвищує збереження каротиноїдів і вітаміну С, поліпшує склад органічних і амінокислот, підвищує засвоюваність вуглеводневої фракції кормів, за рахунок біосинтезу в сінажі збільшується вміст вітамінів групи В (В2, В6, В12). Закваска забезпечує збереження сухої речовини на 90–91%, органічних речовин — на 90–95%, у тому числі сирого протеїну — на 85–90%, захищає консервовану масу від гниття, пліснявіння, маслянокислого бродіння, сприяє отриманню корму з хорошим запахом і смаком, знижує в 1,5–2 рази витрати кормів і збільшує їхню конверсію.

Під час застосування закваски «Бактосил» бобові трави і їхні трав’яні суміші мають бути пров’ялені до вологості 45–50%, перед закладанням у сховище не менше 80% пров’яленої маси має бути подрібнена до часток завдовжки 2–3 сантиметри.

Закваску «Бактосил» використовують також для силосування кукурудзи й інших високоцукристих культур. Але про застосування закваски для силосування ми поговоримо наступного разу. Зараз же скажемо тільки, що ефект консервації силосованої маси досягається також завдяки ефективній роботі пропіоновокислих бактерій і молочнокислих стрептококів.

Застосування закваски «Бактосил» має певні переваги і вимоги: дає змогу провести сінажування в стислі строки (три-чотири дні); робочий розчин закваски готують безпосередньо в день застосування; параметри сховищ мають відповідати застосовуваним засобам механізації; дно траншеї — мати граничний ухил до 2° у бік виймання сінажу, що запобігає підтіканню води під час доступу до сінажної маси.

Під час закладання сінажу витрата закваски становить 1 л на 20 т маси, кількість робочого розчину — 30–40 л на 20 т маси сінажу (1,5–2 л робочого розчину на 1 т сировини). Закваску застосовують шляхом рясного поливання верхнього шару маси сінажу під час закладання.

Таким чином, застосування бактеріальної закваски «Бактосил» — це біологічно, технологічно й економічно дуже вигідний прийом заготівлі кормів для тваринництва.