Якщо ж ви запитаєте, чому він просто не додасть більше енергії, він, скоріш за все, пояснить, що не може додати більше зерна або інших джерел енергії до раціону корів, не зменшивши кількість фуражу, адже це може призвести до ацидозу.

Справді, одне з найскладніших завдань під час годівлі молочних корів — забезпечити потреби тварин у поживних речовинах для підтримки продуктивності, здоров’я та відтворення і разом з тим забезпечити достатню кількість клітковини, щоб стимулювати румінацію й підтримувати оптимальну роботу рубця. Це, у свою чергу, передбачає згодовування великої кількості зерна чи концентратів та великої кількості фуражу, який, на жаль, не містить стільки енергії й білка, як концентрати.

Вирішуючи це суперечливе завдання, потрібно прийняти правильне рішення: скільки залишити фуражу, щоб відвернути ацидоз. Проблему використання великих порцій фуражу і досягнення високої поживності раціону допомагають вирішити продукти, які ми називаємо джерелами небілкового азоту. Ці джерела характеризуються контрольованим вивільненням сечовини в рубці, а крива їхнього розщеплення подібна до розщеплення такого рослинного джерела білка, як соєвий шріт. Оскільки це висококонцентровані джерела азоту (41% відповідає 256% еквівалентного білка), то 100 г продукту містять таку ж кількість білка, як і 800 г соєвого шроту з аналогічним механізмом розщеплення.

Завдяки джерелам небілкового азоту ми маємо можливість звільнити місце для додаткового фуражу. Більший вміст грубих кормів у раціоні, безумовно, є корисним для рубця. Однак слід пам’ятати, що фракція клітковини повинна ферментуватися в рубці таким чином, щоб її поживна цінність була використана для поліпшення продуктивності молочних корів.

Однією з найбільш змінних фракцій корму, з точки зору перетравності, є клітковина. Її перетравність може коливатися від 40% у грубих кормах дуже низької якості до 85% у високоякісному фуражі. Ці відмінності пов’язані зі стиглістю культур, що заготовляються, і типом клітковини (важкозасвоювана клітковина, розчинна у кислоті клітковина і розчинний в кислоті лігнин). Разом із тим, активність мікрофлори рубця також відіграє значну роль. Важливим чинником для розвитку бактерій рубця є кількість білка. Зокрема, целюлозолітичні бактерії потребують небілкового азоту чи аміаку. Для ефективної ферментації клітковини в рубці надзвичайно важливо забезпечити саме ці бактерії необхідними джерелами азоту.

Також потрібно піклуватися про те, щоб азот був у раціоні корови постійно, тому що бактерії рубця можуть використовувати тільки максимальну кількість азоту за одиницю часу. Бактерії можуть упоратися з надлишком, але не з дефіцитом поживних речовин. Коли азоту забагато, він перетвориться на сечовину. Але коли його мало, це може миттю негативно позначитися на рості целюлозолітичних бактерій. Використання альтернативних джерел азоту дозволяє досягти відносно постійного вмісту аміаку в рубці (рис. 1).

Рисунок 1. Концентрація аміаку в рубці

Під час дослідження, що проводилось у коледжі університету Харпера Адамса (Великобританія), у раціоні дійних корів збільшили вміст кукурудзяного силосу, частково замінивши соєвий і рапсовий шрот небілковим азотом. При цьому постійно спостерігали ефективність використання азоту та енергії.

Ефективність використання азоту була кращою в корів, які отримували добавку небілкового азоту, що означає: бактерії рубця у корів дослідної групи використовували азот ефективніше, порівняно з контрольною групою, бо він вивільнявся стабільно і впродовж тривалого часу.

Крім збільшення ефективності використання азоту, значно покращилася ефективність використання енергії, значення якої майже сягнуло одиниці. Це означає, що вся спожита енергія майже повністю була використана на виробництво молока та приріст ваги тіла, а це свідчить про ідеальну ферментацію в рубці (табл. 1).

Таблиця 1. Ефективність використання азоту й енергії в контрольній та дослідній групах під час використання небілкового азоту.

Ефективність використання небілкового азоту помітна і на виробництві. 2009-го року в Польщі вчені Краківського університету провели подібне дослідження на великотоварній фермі. Додавання небілкового азоту до раціону дійних корів за описаною вище схемою допомогло підвищити надої на 1,6 кг/день, при цьому бал угодованості не змінився.

Під час промивання гною виявили, що кількість неперетравлених великих часток зменшилася (фото 1 і 2). Це свідчить про краще використання енергії раціону, особливо фуражу, що сприяє отриманню додаткового молока чи збільшенню приростів залежно від стадії лактації.

Фото 1. Результати промивання гною в групі контролю.

Фото 2. Результати промивання гною в дослідній групі.

Можливість підвищити ефективність використання азоту за рахунок додавання його небілкового варіанту розширює межі використання білка: якщо азот із небілкових джерел ефективніше використовується бактеріями рубця і перетворюється на додаткову мікробну біомасу, чому б не використати це для зменшення загального вмісту азоту в раціоні?

Така методика ефективно працює тоді, коли бракує ресурсів або ж просто для зниження викидів азоту в довкілля, а отже, і зменшення його забруднення.

Дослідники з університету штату Пенсільванія (США) також клопоталися тим, як зменшити вміст сирого білка в раціоні дійних корів із 16 до 15,5% за рахунок додаткового джерела небілкового азоту й збільшення вмісту фуражу. Небілковим азотом дослідники частково замінили термічно оброблені соєвий і ріпаковий шріт. Такі зміни в раціоні дозволили підвищити ефективність використання азоту з 28,8 до 30,8% у дослідній групі корів, порівняно з контрольною Також їм вдалося збільшити добовий надій із 40,5 кг до 41,6 кг, а вгодованість залишилася без змін.

У результаті досліджень вдалося підвищити дохід від використання кормів на 0,42 євро в день (середньоєвропейські ціни на корми та молоко), що підтверджує той факт, що використання небілкового азоту може значно покращити молочну продуктивність, посприяти охороні навколишнього середовища і бути економічно доцільним.

Отже, нетрадиційні джерела азоту можуть допомогти вирішити щоденні завдання в годівлі дійних корів: створення більш здорових раціонів за рахунок збільшення кількості фуражу без зниження поживності кормосуміші і, зрештою, без зниження продуктивності. При цьому для виробників відкриваються нові можливості досягти більшої ефективності використання азоту.