На багатьох фермах за останні десять років генетика стада зазнала значних змін. Окрім збільшення продуктивності, тварини стали більшими. На жаль, стійла в корівниках «не встигають рости» за тваринами, тому дуже часто місця для відпочинку стають тісними й незручними. Отож спостерігаємо тенденцію збільшення випадків опухання сухожиль та колін. До того ж, фермери часто забувають, що збільшення поголів’я має відбуватися паралельно зі збільшенням кількості місць для відпочинку. Норма — це коли кожна корова має окреме місце для відпочинку.

Усе починається з вивчення поведінки великої рогатої худоби. Корови дуже специфічно лягають і встають (рис. 1). В обох випадках їм ніщо не повинно заважати. Це значить, що корова повинна мати змогу рухатись у стійлі так само природно, як і на пасовищі. Як зображено на рисунку 1, в обох випадках, коли корова встає або лягає, їй потрібно витягнути голову вперед . Та основна проблема в тому, що корові в стійлі замало простору для цього. Особливо коли стійло біля стіни.

Рис. 1. Як корова лягає і встає

Джерело: Anon, Housingdesignforcattle, DACC.

Вирішальними для визначення розмірів стійла є три зони:

Зона 1. Простір для тіла (тобто, відстань від хвоста до колін, довжина 170–180 см).

Зона 2. Простір для голови тоді, коли корова лежить,— це приблизно 45 см у довжину.

Зона 3. Простір для маневру (додатковий простір, щоб корова могла встати). Це 55 см у довжину.

Тож можна зробити висновок: щоб уставати, корові потрібно достатньо місця. Стійло з розмірами 2,15–2,20 м,розташоване біля стіни та з перегородкою, що не дозволяє корові рухатись убік, занадто мале, щоб корова мала змогу вставати нормально. Коли стійла розташовані у два ряди, корова може використовувати стійло навпроти як простір для голови під час вставання чи лягання. Коли ж стійла розташовані біля стіни, потрібно забезпечити додатковий простір для голови або ж установити бокові перегородки таким чином, щоб корова могла повернути голову вбік.

Бруси для шиї не дають корові можливості заходити в глиб стійла і завдяки цьому воно менше забруднюється. З цією метою також можна використати колінні бруси. Також можна змонтувати рейку для голови . Обов’язкові розміри вказано в таблиці 1.

Рис. 2. Схема стійла.

Таблиця 1. Стандартні розміри стійла.

Поверхня стійла, звичайно, також дуже важлива. Вона має бути м’якою, але разом із тим забезпечувати достатнє зчеплення. Пісок, як правило, вважають ідеальним матеріалом для підстилки. Він гігієнічний та зручний. Шару товщиною 15 см цілком достатньо для комфорту тварин. Це означає, що кожного дня на корову потрібно15 кг піску і що постійно потрібні великі витрати на підстилку та додаткова праця. Саме тому найпопулярнішим матеріалом для покриття підлоги в стійлах є матраци. Вони повинні бути не тільки комфортними, а й міцними і неслизькими. Як бачимо з табл. 1, рекомендована висота стійла 15–20 см.Зависоке стійло створює додаткові перешкоди для корів, коли вони його залишають (рух назад є для них неприродним), а надто низьке — буде брудним. З гігієнічних міркувань стійло слід робити з нахилом 2–5% для кращого стоку рідини. Підстилку потрібно утримувати чистою, тому потреба в підстилочному матеріалі буде завжди, а самі стійла слід чистити двічі на день.

Усе це може здатися надто клопітною справою, але насправді ніколи не зайво ще раз пересвідчитись у тому, що стійло відповідає всім вимогам. Крім того, що погано облаштовані стійла можуть викликати проблеми з колінними сухожиллями задніх кінцівок та самими коліньми, вони також стають джерелом хвороб, пов’язаних із ратицями (кульгавість через тривале перебування на ногах), пошкодження вимені та збільшення вмісту соматичних клітин, що призводить до маститу. Тому переконайтесь, що у стійловому корівнику корови лягають правильно, легко і почуваються комфортно.