Молоко у корови на язиці. Цю просту істину знає чи не кожен тваринник. Однак те, наскільки вона важлива і який глибинний смисл у ній, як свідчить практика, усвідомлюють далеко не всі. Або розуміють цей вислів надто буквально. Дехто думає, що головне — нагодувати корову до ситості, а результат (молоко, ні — багато молока!) прийде сам собою, так би мовити, автоматично. І вже тут криється найбільша помилка, оскільки саме від того, що, скільки та в яких умовах споживатиме ваша корівка, і залежить її продуктивність.

Ви, мабуть, з іронією посміхнетеся: мовляв, «це ми і без вас знаємо». І я навіть стовідсотково вам вірю. Проте чомусь на практиці застосувати ці знання виявляється важко. І хоча часи змінюються, ця інформація не втрачає своєї актуальності й досі, хіба що тільки розширюється, доповнюється новими аспектами та факторами (наприклад, зміни клімату, сучасні технологічні рішення тощо).

Хоч би як там було, для початку треба визначити ціль. Скільки молока ми хочемо отримати від корови на рік — 10 т від завезеної з-за кордону чи 8–9 т від української? Без сумніву, тварини можуть дати максимум, якщо створити для них належні умови. Слід звернути особливу увагу на таке: тварини зарубіжної селекції, якою б потужною вона не була, не є запорукою успіху. Придбати високопродуктивних корів чи нетелей — для високих надоїв лише цього замало. Тільки за належних умов утримання та годівлі тварини можуть реалізувати свій потенціал. А те, яка це корова — німецька чи українська, не має вирішального значення.

Налагоджуємо виробництво

Що ж робити для того, щоб надої зростали, а показники були стабільно високими? Здавалося б, усе є: високопродуктивне стадо, кормова база, умови утримання відповідають усім вимогам. А бажаного результату немає. Хтось методом проб і помилок, використовуючи досвід колег, таки досягає певних успіхів. Проте таких небагато. Більшість господарюють на власний розсуд. І в цьому одна з найбільших проблем молочного скотарства зокрема й аграрного сектору в цілому, який, маючи такий потужний потенціал, залишається малорозвинутим.

Важливою аксіомою для кожного тваринника, особливо початківця, має стати те, що спочатку потрібно вибудовувати технологію й організаційну структуру виробництва, а вже потім купувати тварин. Без двох перших факторів успішно управляти «молочним бізнесом» практично неможливо. Про що йдеться? Крім тварин, треба мати корівник, доїльний зал, корми, раціони годування, стратегію групування, графіки роботи різних блоків, спеціалістів тощо. Ці взаємозалежні фактори і є основою всього виробництва.

Поставлених завдань досягають за допомогою правильної організації обліку та контролю виробництва. Власне, останнє дає змогу виявляти, попереджати та усувати порушення й недоліки у фінансово-господарській діяльної підприємства. Саме контроль спрямовує у вірне річище технологічний процес, планування й ефективність праці, дотримання технологічної і трудової дисципліни. Адже, як свідчать експерти молочного виробництва, ефективність галузі зумовлюється трьома факторами: умовами утримання худоби, повноцінною годівлею та генетичним потенціалом. Тому основну увагу варто зосередити на забезпеченні виробничого циклу. А належну якість молока та його обсяги забезпечить поосібний контроль якості виконання всіх технологічних процедур.

Оскільки праця в сільському господарстві залежить від багатьох факторів і має свої особливості, обсяги роботи тваринників можуть змінюватися. Саме тому доцільно чітко визначити оптимальну кількість працівників, які потрібні для виконання тих чи інших робіт та налагодити працю так, щоб кожен процес виконувався у певний час згідно з технологією. Ну і, звичайно, не варто забувати про мотивацію та заохочення, щоб працівники віддавалися роботі сповна й демонстрували хороші результати.

І хоча нині за впровадженням сучасних інноваційних технологій тваринництво й сільськогосподарське виробництво починає нагадувати промисловість, все одно за всім цим стоять люди, а, як відомо, людський фактор повсякчас відіграє важливу роль.

На кого рівняємося

Отож, організувавши виробництво, слід добре подумати і про технологічні моменти, від яких безпосередньо залежить результат. Тут варто згадати про шість аспектів: утримання корів, годівлю, відтворення, доїння, вирощування молодняку, здоров’я. Кожен із них безпосередньо залежить від управління й організації виробництва в цілому. Для того, щоб оцінити ефективність роботи ферми загалом, експерти використовують такі основні показники:

Продуктивність корів. Щоб бути конкурентоспроможним, від кожної дійної корови треба отримувати не менше 35 кг молока на добу.

Конверсія корму. У собівартості молока понад 50% — це витрати на корми. Тому, щоб порахувати, наскільки прибутковим є виробництво, варто визначити, скільки кілограмів молока отримуємо з 1 кг сухої речовини (СР) корму. В ідеалі з 1 кг СР маємо отримувати 1,4–1,5 кг молока (1:1,4–1,5). Середній показник в Україні нині, на жаль, 0,76–0,8 кг молока з 1 кг СР корму (1:0,76–0,8).

Виробництво молока на людино-годину. Воно має становити не менше 150 кг. Кращі ферми у світі мають 300 кг.

Ріст основного стада більше, ніж на 10%. Що це означає? Для ремонту стада до кожних 100 корів щороку слід додавати 30 нетелей (30%). Розмірковуємо далі. Від 100 корів за рік ми можемо отримати 85–90 телят, половина з яких будуть теличками (приблизно 43 тварини). Якщо за час від народження до першого отелення вибракуємо 15% молодняку (тобто 3–4 голови), залишиться 39–40 первісток. Як пам’ятаєте, для ремонту стада нам потрібно 30 голів. Отже, 9–10 голів (39 або 40 мінус 30) — це і є ті 10% росту основного стада. Їх ми можемо додатково долучити до стада або продати. Щоб отримати якомога більше ремонтного молодняку, нам потрібна хороша відтворюваність і менший відсоток загиблих телят.

Загалом усі перераховані показники є виробничим ланцюгом, чиї ланки взаємозалежні: корова—людина—обладнання.

Саме ці «постулати», які у світі давно діють і дають результат, варто було б узяти на озброєння і вітчизняним виробникам.

Технологія над усе

То як же все-таки отримати бажаний результат? Досвідчений практик та експерт Ельман Гасанович Оруджов, який упродовж багатьох років досліджував це питання, має своє бачення.

Звісно, годівля — важливий фактор і їй слід приділяти максимум уваги. Від чого ж залежить споживання кормів? На думку Ельмана Гасановича, слід враховувати кілька чинників: наявність кормів, їх перетравність та засвоюваність, вологість, комфорт (у яких умовах тварини їдять) тощо. «Згадаймо фізіологію корови. Це травоїдна, жуйна тварина. Відповідно як мінімум половина її раціону (в перерахунку на суху речовину) має складатися з основних кормів — сіно, силос, сінаж, солома. Концентровані корми не повинні перевищувати 50% СР раціону. Якщо ж цього правила не дотримуватися і віддавати перевагу концентратам, що вже неправильно, матимемо в підсумку величезний букет захворювань (ацидоз, кетоз, ламініт тощо), які призведуть до незапланованих витрат», — наголошує експерт.

Для того, щоб отримати 20 л молока, як вважає Ельман Гасанович, необхідно корову нагодувати досита. Здавалося б, нічого складного тут нема, просто треба правильно скласти раціон і вчасно годувати худобу.

Завдання дещо ускладнюється, якщо метою є 25 літрів. Тут треба враховувати такі чинники, як збалансованість раціону за вмістом білка й енергії, стабільність його складу та подачі. Будь-які зміни в межах 10% — це вже стрибки продуктивності. Адже різкі зміни — це стрес для мікрофлори рубця, а їй, як відомо, до того чи іншого корму треба адаптовуватися. «Отримати більше молока ми можемо не через завезення високопродуктивних тварин з-за кордону, — переконаний Ельман Оруджов, — а завдяки стабільності в годуванні. Бо у нас буває найчастіше: то сіна кинуть удвічі більше, то жому. Цього робити ні в якому разі не можна. Я б радив використовувати на фермах таке обладнання і програмне забезпечення, які б допомагали контролювати завантаження в міксер і роздачу збалансованого раціону. Якщо все-таки є потреба перейти на інший раціон, тоді це слід робити поступово, впродовж тижня».

Якими правилами слід керуватись при складанні раціону? Відомо, що для підтримки життєдіяльності на кожен кілограм живої ваги тварини треба 1 кг СР корму відповідної поживності. На кожен кілограм молока —0,5 кгСР. На кожен місяць тільності (після чотирьох місяців) — тварина має отримати ще додатково0,5 кгСР. При цьому, як наголошує експерт, слід ураховувати вік корови: якщо це первістка, для росту вона потребує додатково1 кг, друготільна —0,5 кгСР.

Зробимо простий розрахунок: щоб від корови вагою 500 кг(первістка) отримати 25 кг молока, їй потрібно згодувати 12,5 кг+6 кг(5 кгна функціонування організму +1 кгдля росту) СР раціону. Тобто 18,5 кг.

Здавалося б, зовсім нескладно. Проблеми виникають тоді, коли ми плануємо збільшити надої до 30 кг. Для цього потрібно, щоб корова з’їла 21–22 кг сухої речовини. При цьому слід враховувати швидкість перетравлення корму і засвоюваність. Наприклад, солома перетравлюється за 72 год., люцерна (фаза бутонізації) — за 48 год. Солома дещо гальмує процес перетравлення і звільнення рубця. Зрозуміло, чим старіша рослина, тим довше вона перетравлюватиметься. Тому треба стежити за якістю корму. В ідеалі необхідно добиватися максимального перетравлювання.

Крім того, не варто забувати і про ритм годування. Корова при вільному доступі до корму за один підхід може з’їсти 2 кг сухої речовини, після чого 30 хв. витрачає на перетравлення. За добу вона може підійти до кормового столу 12 разів і щоразу спожити 2 кг СР. Порахуймо, скільки молока вона може дати: 24 (12 х 2) кг –6 кг(на підтримку життєдіяльності) = 18 кг. Із 18 кг СР ми можемо отримати 36(!) кг молока (ми вже згадували, що на кожен кілограм молока потрібно 0,5 кг СР) (табл. 2).

Таблиця 2. Взаємозв’язок між продуктивністю та кількістю і якістю корму (для корів вагою 600 кг)

Постає наступне питання: що зробити для того, щоб тварина їла кожних дві години? «Структура раціону повинна бути однакова й рівномірна, — відповідає Ельман Гасанович. — Корова, сепаруючи язиком дрібний корм, витрачає час і споживає не всю приготовлену їжу. Тому корм має бути подрібнений так, щоб вона їла все підряд. При цьому важливо витримувати точність завантаження інгредієнтів, похибка може сягати 1,5%. Крім того, усі складові раціону повинні бути подрібнені майже однаково (сіно і сінаж — 2–4 см, силос — 1–2 см). При цьому пам’ятаймо, що ні в якому разі не слід пережовувати корм замість корови, але й не слід залишати цурпалля. Нині на допомогу тваринникам приходять кормоподрібнювачі й кормороздавачі, які значно полегшують процес приготування й роздачі коров’ячого харчу.

Надоївши30 лмолока, піднімаємо планку до 35 л. Як подолати цю вершину? Виявляється, нічого складного в цьому теж немає. Крім дотримання описаної технології, варто звернути увагу на ще один фактор. Ельман Оруджов називає його «двома Ж»: жадібність і жалість. Суть у тому, що досить часто, замість здорового глузду бізнесмена, у виробників бере гору людський фактор, і дати раду цим почуттям стає важко. Шкода корови, хоч вона ялова, непродуктивна чи просто ожиріла, мало дає молока, але її жаль вибракувати. А це вже і є проблема. Як свідчить практика, розірвати це замкнуте коло часто вельми нелегко. «В такому разі треба мати сміливість визначити справжню цінність корови, — переконаний експерт. — Цінність — це надій, тільність, здоров’я теляти, продуктивність, генетика тощо. Виходячи з цього, вибираємо корову, яка дає і може дати прибуток, а не ту, яка просто паратизує!»

Читайте «істинну книгу» — корову

Щоб знати, скільки корова з’їла, передовсім треба знати, скільки було роздано кормів. Крім того, дуже важливо щоразу зважувати залишок. Так вимальовуватиметься чіткіша картина, яка допоможе управляти процесом споживання кормів.

Однією з причин недоїдання або зменшення надоїв є вологість раціону. Скажімо, трава, скошена після дощу, стає важчою, але не калорійнішою. Відповідно й молока отримаємо менше. Тому, формуючи раціон, треба враховувати і це, підбирати такі інгредієнти, які б допомагали вирівнювати вологість раціону — наприклад, додаючи більше соломи чи сіна.

Якщо говорити про концентровані корми, то їх основою є соя і кукурудза. Вони довше проходять травним трактом і довше розщеплюються. А от пшениці і ячменю повинно бути не більше 20%. Якщо дотримуватися цих простих правил, обов’язково отримаємо 30 кгмолока.

Що стосується сухостійних корів, їх важливо годувати об’ємними кормами, оскільки вони сприяють розробці рубця. Як наслідок — розтелившись, корова даватиме більше молока. Крім того, в середньому за 40 днів до отелення необхідно згодовувати їй як мінімум 6 кг соломи — це допоможе уникнути багатьох проблем зі здоров’ям.

Словом, треба грамотно управляти апетитом молочної худоби, оcкільки від цього залежить прибуток сільгосппідприємства і самопочуття корів.

«Дуже важливо перестати складати раціон на папері, — наголошує Ельман Оруджов. — Це хибний шлях. Треба йти від корови до паперу, але аж ніяк не навпаки. Нехай тварина диктує, що їй потрібно. Постійний контроль вологості і споживання корму, точність завантаження інгредієнтів, дотримання графіків роздачі, вірне співвідношення процесів «годівля–доїння» — це ті речі, завдяки яким можна отримати високі результати».

Звичайно, факторів, які впливають на продуктивність тварин, дуже багато, але коли їх засвоїти, чималий відсоток проблем вирішиться автоматично.

«Інколи зовсім не потрібно шукати якісь надсучасні лабораторії, — радить пан Оруджов. — Найточніше про здоров’я корови вам скажуть спостереження за консистенцією гною, складом (жир і білок) та кількістю молока, вгодованістю. Корова — це унікальна природна лабораторія, яка найточніше порадить, що потрібно міняти у раціоні».

Звідси й випливає ефективна економіка бізнесу. Оскільки зрозуміло, що, вкладаючи гроші у виробництво, очікуємо на прибуток. А тому, щоб усі сподівання виправдалися, слід правильно все прораховувати й застосовувати на практиці, тобто на своїй фермі.

/th 19/td